Постанова № 66762766, 17.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 р. № 820/152/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів - Білової О.В., Мар'єнко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 008141 від 26.12.2016 у справі про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Управління дійшло до необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем вимог ст. 39 «Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на те, що автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, власник - ОСОБА_1 не було взагалі здійснено перевезень а/д Київ-Харків Довжанський за період 27 жовтня 2016 року. Таким чином, відповідачем протиправно застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у спірній постанові № 008141 від 26.12.2016, з огляду на факт недоведеності порушення позивачем вимог «Закону України «Про автомобільний транспорт».

Представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_1 в порушення ст. 39 «Закону України «Про автомобільний транспорт» було здійснено нерегулярне пасажирське перевезення групи дітей по а/д Київ-Харків Довжанський за період 27 жовтня 2016 року автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 без оформлення належних документів. Таким чином, приймаючи до уваги, що рейдова перевірка ОСОБА_1 було здійснена у відповідності та у порядку, визначеному чинним законодавством, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшла до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, на підставі Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 749 від 21.10.2016 та направлення на перевірку № 026331 від 24.10.2016, 27.10.2016 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області на 346 км + 700 м а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» проводилась рейдова перевірка.

Як зазначено в акті АПД № 019801 від 27.10.2016 року, на вказаній ділянці, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області був перевірений автотранспортний засіб NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, власник - ОСОБА_1

Згідно з відомостями вказаного акту, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області зафіксовано наступні порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень організованих груп дітей водієм без посвідчення водія відповідної категорії, не надано договір із замовником транспортних послуг, документ про сплату транспортних послуг та страхові поліси обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, за що передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті перевірки зроблено наступні відмітки: водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 12.12.2016 року ознайомився зі справою в територіальному управлінні Харківської області та подав клопотання про розгляд справи за місцем виявлення порушення, а відтак акт АПД № 019801 від 27.10.2016 було передано для розгляду до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

Повідомленням № 2718/32-16 від 16.12.2016 позивача було викликано на 26.12.2016.

Поряд цим, 15.12.2016 року позивачем направлено до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області заяву про невідповідність акту АПД № 019801 від 27.10.2016 вимогам законодавства.

Листом від 22.12.2016 року № 2808/32-16, Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надано відповідь на звернення ОСОБА_1, відповідно до якої зазначено, що доказом та документом, який підтверджує факт виявленого правопорушення є акт проведення перевірки № 019801, який складено 2 посадовими особами на підставах, в межах і спосіб, встановлений чинним законодавством України.

26.12.2016 року позивач звернувся до Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області із запереченням на акт перевірки № 019801 від 27.10.2016.

Листом від 27.12.2016 року № 2816/32-16 Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надано відповідь на заперечення ОСОБА_1, відповідно до якого зазначено, що оскаржуваний акт складено у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на виявлений та встановлений факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення.

В подальшому, за результатами розгляду справи винесено постанову про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 008141 від 26.12.2016 за порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням субєкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

У відповідності до ст. 35 Закону № 2344, послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.

Положеннями ст. 39 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, частиною 14 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктами 12, 13 Порядку №1567, визначено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Пунктом 14 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

У відповідності до п. 21 Порядку № 1567 - у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акту) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

В свою чергу, акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення, однак діючим законодавством не визначено такий акт перевірки як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" стали твердження про відсутність на час проведення перевірки посвідчення водія відповідної категорії, договору із замовником транспортних послуг, документу про оплату транспортних послуг, полісів особистого страхування пасажирів.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

За змістом Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176, нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом (пункт 51). Замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою (пункт 55). У дорожньому листі перевізник зазначає початковий та кінцевий пункти маршруту, найменування замовника послуг з нерегулярних перевезень, а також: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, адресу проживання; для юридичних осіб - найменування юридичної особи та її місцезнаходження (пункт 57).

Під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів (пункт 58). Після закінчення поїздки замовник послуг (уповноважена ним особа) підписом у дорожньому листі підтверджує обсяг виконаної роботи (пункт 59). Передній трафарет автобуса містить напис червоною фарбою "Нерегулярне перевезення". У салоні автобуса розміщується інформація про перевізника та страховика із зазначенням найменування, адреси, номера телефону, страхової суми (пункт 60). Під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (пункт 61).

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності за порушення умов наведеної статті є відсутність визначених документів безпосередньо під час здійснення пасажирських перевезень за умови фіксації уповноваженими особами факту перетину транспортним засобом окремо визначеної ділянки дороги, яка підлягала рейдовій перевірці.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що рейдова перевірка Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області була спрямована на ділянку дороги а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» на 346 км + 700 м, по якій, як вважає представник відповідачів, у період 27 жовтня 2016 року рухався автотранспортний засіб NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_1

Отже, доведеність факту слідування 27.10.2016 року автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_1 по ділянці дороги а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» на 346 км + 700 м у випадку здійснення останнім пасажирського перевезення безпосередньо впливає на обґрунтованість висновку суб'єктів владних повноважень про порушення позивачем ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності документів на таке пасажирське перевезення.

Таким чином, необхідною передумаю для підтвердження необхідності оформлення позивачем документів згідно ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є з'ясування факту перетину автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_1 ділянки дороги а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» на 346 км + 700 м, яка підлягала рейдовій перевірці.

Так, дислокацію стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, затверджено наказом МВС України "Про організацію діяльності стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС" від 04.05.2011 № 177.

Зокрема, стаціонарний пост ДАІ "Чутове" розташований на відрізку дороги 395 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський, пост ДАІ "Пісочин" знаходиться на 471 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський, пост ДАІ "Валки" розташований на 429 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський.

Окрім того, відповідно до п. 10 Порядку № 177, стаціонарні пости ДПС повинні бути забезпечені службовою документацією, спеціальною технікою та засобами згідно з Переліком службової документації, довідкових матеріалів, спеціальної техніки та засобів, що повинні бути на стаціонарному посту ДПС ДАІ МВС.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року витребувано від УДАІ УМВС України в Харківській області належним чином засвідчену інформацію щодо перетину посту ДАІ "Пісочин"(471 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський) та пост ДАІ "Валки" ( 429 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський) автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 за період 27 жовтня 2016 року та від УДАІ ГУМВС України в Полтавській області належним чином засвідчену інформацію щодо перетину посту ДАІ "Чутово" (395 км а/д М-03 Київ - Харків - Довжанський) автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 за період 27 жовтня 2016 року.

Листом від 24.04.2017 року № 11/5-109, УДАІ ГУМВС України в Полтавській області надано відповідь та зазначено, що відповідно до даних системи відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» перетин посту № 3 (Чутове) автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 за період з 27 жовтня 2016 року по 20 квітня 2017 року не зафіксовано.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, а відповідачами в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано жодних доказів на підтвердження факту перетину автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 27 жовтня 2016 року, який належить позивачу, ділянки дороги а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» на 346 км + 700 м, та/чи дорожніх листів, оформлених за наслідками проведення перевезень чи інших документів, що беззаперечно підтверджували б факт здійснення перевезення та могли б засвідчити повне з'ясування Управлінням Укртрансбезпеки зазначеної обставини під час притягнення позивача до відповідальності, з урахуванням пояснень позивача про відсутність перетину його транспортним засобом вказаної ділянки дороги станом на день проведення рейдової перевірки.

До матеріалів справи також не долучено пояснень пасажирів, які перебували у салоні під час огляду та складання постанови, а також не вказано прізвищ та пояснень інших свідків події, що унеможливлює перевірку достовірність обставин викладених у акті перевірки та постанові.

Окрім того, відповідачами також не надано до суду жодних доказів на підтвердження з'ясування співробітниками УДАІ ГУМВС України в Полтавській області під час проведення рейдової перевірки автотранспортного засобу NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням порушень, зазначених в акті перевірки АПД № 019801 від 27.10.2016 року, обставин перевезення водієм ОСОБА_1 організованої групи дітей без жодних дозвільних документів на таке перевезення та без відповідного супроводу дорослих чи батьків.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачами не доведено факту перетину автотранспортним засобом NEOPLAN, державний номер НОМЕР_1 27 жовтня 2016 року, який належить позивачу, ділянки дороги а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» на 346 км + 700 м, у той час як матеріали справи містять докази на спростування вказаних обставин, що, в свою чергу, позбавляє позивача необхідності документального оформлення перевезення пасажирів у відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності самого факту прямування транспортним засобом по вказаному відрізку дороги та, відповідно, за відсутності факту проведення пасажирського перевезення транспортом позивача, а відтак колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків субєкта владних повноважень, викладених в постанові № 008141 від 26.12.2016 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртансбезпеки під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу не було зясовано всіх обставин вчинення правопорушення, які мали значення для визначення підстав застосування до власника транспортного засобу адміністративно-господарського штрафу, а відтак постанова № 008141 від 26.12.2016 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" прийнята безпідставно та необґрунтовано.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" слід визнати протиправною та скасувати.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 008141 від 26.12.2016 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (61129, АДРЕСА_1, код - НОМЕР_2) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ - 39816845).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2017 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді О.В. Білова

ОСОБА_3