Постанова № 66762192, 27.04.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року , о 16:55 годині,Справа № 808/3170/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого - судді Матяш О.В., суддів Прасова О.О., Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційна комісія ГУМВС України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що він проходив військову службу в органах МВС України з грудня 1984 року по червень 1997 року. В липні 1997 року йому призначено пенсію «за вислугу років», в 2005 році йому встановлено III групу інвалідності у звязку із травмою, яка повязана із виконанням службових обовязків, а 12.08.2015 встановлено II групу інвалідності, яка повязана із виконанням службових обовязків із ступенем втрати працездатності в розмірі 70%.

Позивач зазначає, що він звернувся до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Головного управління МВС України в Запорізькій області з заявою про виплату грошової допомоги у звязку із встановленням II групи інвалідності, проте ГУ НП в Запорізькій області відмовило в направленні його заяви до МВС України. Позивач зазначає, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016 зобовязано ГУ НП в Запорізькій області направити його документи до МВС України для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. 20.10.2016 його повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України відмовлено в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відмова в призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає ані вимогам ст. 23 Закону України «Про міліцію», ані постанові Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016.

Позивач в уточненій позовній заяві від 17.03.2017 просить визнати протиправними дії МВС України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням II групи інвалідності, яка повязана з виконанням службових обовязків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015; зобовязати МВС України здійснити нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням II групи інвалідності, яка повязана з виконанням службових обовязків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015, в розмірі 243600 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримують й просять задовольнити позов, виходячи із викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, зазначивши в запереченнях, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають звільнені зі служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі пенсіонери, зі спеціальним званням міліції, проте позивач звільнений зі служби із званням "лейтенант внутрішньої служби", а не лейтенант міліції. Отже, запровадженні Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015 зміни на позивача не можуть бути поширені, так як він належить до категорії осіб, перелічених у частині, що була виключена з редакції статті Закону України «Про міліцію». Просить відмовити в позові.

Представник ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області в судовому засіданні проти позову також заперечує й просить відмовити в позові.

Представник Департаменту фінансово-облікової політики МВС України в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не має спеціального звання міліції, а на час встановлення йому II групи інвалідності редакція Закону України «Про міліцію» передбачала обовязкову наявність спеціального звання міліції для отримання одноразової грошової допомоги, то Департамент фінансово-облікової політики МВС України не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у період з 11.12.1984 по 26.06.1997 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах пожежного 1-СДПУ Жовтневого району м. За-поріжжя, старшого пожежного, командира відділення, начальника караулу. Під час проходження служби ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Зазначене підтверджується оригіналом дослідженої в судовому засіданні його особової справи №2072, довідками начальника протипожежної служби в зоні ліквідації наслідків аварії на АЕС від 12.08.1987, 12.09.1987, 12.10.1987 (а.с.120-121), карточкою обліку місця та тривалості роботи на обєктах та території Чорнобильської АЕС, а також 30-кілометровій зоні (а.с. 122-123), послужним списком ОСОБА_1 (а.с.124-127), списком (випискою) на додаткові виплати особовому складу управління внутрішніх справ Запорізької області, які знаходились на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.128), поданням на заохочення щодо ОСОБА_1 (а.с.129).

26.06.1997 наказом УМВС України в Запорізькій області №130 о/с лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 63 п. «в» (через обмежений стан здоровя) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року. 26.11.2005 йому встановлено III групу інвалідності (60% ступень втрати працездатності) у звязку із виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.67). 12.08.2015 йому встановлено II групу інвалідності (70% ступень втрати працездатності) у звязку із виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.18-19).

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головних управлінь Національної поліції в Запорізькій області та МВС України в Запорізькій області з заявами про виплату грошової допомоги у звязку з встановленням II групи інвалідності, проте 21.01.2016 ГУ НП в Запорізькій області відмовило у виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2016 у справі №335/2367/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною відмову ГУ НП в Запорізькій області щодо не направлення матеріалів для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобовязано ГУ НП в Запорізькій області направити до МВС України документи ОСОБА_1 для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850) - а.с.9-11. Постанова суду набрала законної сили 20.06.2016.

Згідно з листом ГУ МВС України в Запорізькій області №102-14/12/01-2016 від 20.10.2016, на виконання вимог вищевказаної постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ДФОП МВС України направлено для розгляду матеріали на виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення ОСОБА_1 інвалідності. 07.10.2016 зазначені матеріали були повернуті Департаментом у звязку з невідповідністю вимогам Порядку №850 (а.с.82). Судом також досліджено лист Департаменту №15/2-3781 від 07.10.2016, яким повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, з якого встановлено, що ці матеріали повернуті - цитата: «у звязку з невідповідністю вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850» (а.с.83).

Як встановлено судом зі змісту заперечень відповідача та Департаменту фінансово-облікової політики й листа останнього, вих. №15/2-4957 від 16.12.2016, на адресу Департаменту юридичного забезпечення МВС України, фактичною підставою для повернення матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням ОСОБА_1 II групи інвалідності стало те, що він має спеціальне звання внутрішньої служби, а не міліції, тому запроваджені Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015 зміни на нього не поширюються, так як він належить до категорії осіб, перелічених у частині, яка була виключена з редакції статті закону.

Окрім того, судом досліджено заяву (рапорт) ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Запорізькій області про виплату грошової допомоги у звязку з тим, що 12.08.2015 він отримав II групу інвалідності (70% втрати працездатності). До заяви (рапорту) додавалися: 1). копія паспорту; 2). копія ідентифікаційного коду; 3). свідоцтво про хворобу №13 від 04.04.1997; 4). довідка МСЕК сер. АВ №0297480; 5). довідка про втрату працездатності сер. АБ №0028365; 6). довідка «Оранти»; 7). довідка УПСЗН; 8). посвідчення серії А №409370; 9). документи, що свідчать про перебування на ЧАЕС (а.с.66).

Всі перелічені документи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного: згідно з абз. 3 п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015, яка набрала чинності 12.03.2015, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обовязків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоровя здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Так, Законом України від 13.02.2015 №208-VIII внесено зміни до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та викладено частину шосту статті 23 Закону України «Про міліцію» у вищезазначеній редакції. У «Прикінцевих положеннях» вказаного Закону зазначено про необхідність Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. При цьому п.2 вказаної постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Згідно п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» №900 від 23.12.2015, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи, що позивачу була встановлена друга група інвалідності 12.08.2015, тобто після набрання чинності Законом України від 13.02.2015 № 208-VIII, на нього розповсюджується Порядок №850. Відповідно до п. 7 останнього, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

При цьому п.9 Порядку № 850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Імперативними приписами п.9 Порядку № 850 встановлено два можливих рішення, які може прийняти МВС України за наслідком розгляду отриманих матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги: про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги. При цьому рішення про відмову в призначенні такої грошової допомоги приймається виключно у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850.

Як встановлено судом, рішення про призначення ОСОБА_1 грошової допомоги, як і рішення про відмову у призначенні такої допомоги на підставі п. 14 Порядку №850 відповідачем не приймалося.

Водночас, як вже зазначалося вище, згідно з листом МВС України №15/2-3781 від 07.10.2016, яким було повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, ці матеріали повернуті у звязку з невідповідністю вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850 (а.с.83).

Між тим МВС України може відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги виключно шляхом прийняття відповідного рішення та виключно з підстав, передбачених пунктом 14 Порядку №850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Судом досліджено рапорт та додані до нього документи ОСОБА_1, на підставі чого суд зазначає, що ці документи за своїм змістом відповідають вимогам п. 7 Порядку №850.

Отже, суд вважає, що при поверненні матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, передбачений Порядком №850, адже останній не передбачає можливості повернення матеріалів, тим паче без зазначення конкретних підстав для такої дії (конкретної норми Порядку №850, вимогам якої не відповідають матеріали ОСОБА_1О.).

При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що позивач не має спеціального звання міліції, а тому дія ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015 на нього не розповсюджується, та зазначає таке. Так, дійсно ОСОБА_1 має спеціальне звання «внутрішньої служби», а в ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» зазначено про розповсюдження його дії на працівників міліції - з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію», особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про пожежну безпеку», чинного на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в ОВС, особовий склад державної пожежної охорони поділяється на рядовий та начальницький. Йому видається формений одяг за зразками, що встановлюються Кабінетом Міністрів України для особового складу підрозділів внутрішньої служби. На нього поширюються і відповідні відзнаки. Особовий склад чергових підрозділів для роботи на пожежах забезпечується спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту. Особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони присвоюються відповідно до чинного законодавства спеціальні звання внутрішньої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про пожежну безпеку», порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що, згідно з п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, спеціальне звання лейтенант внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню лейтенант міліції. Окрім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив службу та був звільнений на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, як особа начальницького складу органів внутрішніх справ.

Також суд враховує, що первісно позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності - 26.11.2015 - через виконання службових обовязків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а редакція статті 23 Закону України «Про міліцію» на той час передбачала, що положення частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої і сьомої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.

Згідно з поясненнями, наданими КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР листом №287 від 05.04.2017 на виконання ухвали суду від 28.03.2017, ОСОБА_1 12.08.2015 встановлено ІІ групу інвалідності у звязку із погіршенням стану здоровя та функціональними порушеннями з боку серцево-судинної, ендокринної та нервової систем. Хвороба повязана з виконанням службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тобто, на час настання у ОСОБА_1 інвалідності, спричиненої виконанням службових обовязків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги. А враховуючи, що наслідки, завдані здоровю позивача виконанням службових обовязків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за своєю суттю, настають планомірно та не одразу, суд вважає, що первісне право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло ще в 2005 році, а в 2015 році така допомога отримала грошовий еквівалент у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у звязку із погіршенням стану здоровя, спричиненим виконанням службових обовязків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у звязку з тим, що позивач проходив службу в ОВС на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, на час отримання ІІІ групи інвалідності він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у звязку із настанням інвалідності, спричиненої виконанням службових обовязків, а ІІ групу інвалідності йому встановлено у звязку з погіршенням стану здоровя, що вже було констатовано МСЕК, а прийняті нові нормативно-правові акти не можуть погіршувати стан прав і законних сподівань позивача, суд вважає, що позивач для цілей ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015 прирівнюється до працівників ОВС, які мають спеціальні звання міліції.

При цьому при вирішенні позовної вимоги про зобовязання МВС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 243600 гривень (1218 гривень (прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб в 2015 році) х 200) суд враховуює, що, згідно з довідкою Запорізької обласної дирекції ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» №0890-03-04/147 від 09.03.2017, ОСОБА_1 в 2005 році було виплачено страхову суму у розмірі 8669 гривень за втрату працездатності (ІІІ група інвалідності), тому нарахуванню й виплаті позивачу підлягає 234931 гривня (243600 8669).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при поверненні матеріалів на призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Порядком №850 та Законом України «Про міліцію» в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності власних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст.17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка повязана з виконанням службових обовязків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015.

Зобовязати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка повязана з виконанням службових обовязків, у відповідності до Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 у редакції Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» №208-VІІІ від 13.02.2015, у розмірі 234931 (двохсот тридцяти чотирьох тисяч девятисот тридцяти однієї) гривні.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_3 Матяш

Суддя О.О. Прасов

Суддя Д.В. Татаринов