Ухвала суду № 66760989, 22.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/13749/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/470/17 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2; представника відповідача Тернопільської міської ради - Михальчук О.Ю.; представника прокуратури Тернопільської області - Осядач Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, прокуратури Тернопільської області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконними рішень щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в порядку цивільного судочинства з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - прокуратура Тернопільської області про визнання незаконними рішень Тернопільської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора.

У січні 2017 року ОСОБА_1 збільшив розмір своїх позовних вимог та просив визнати незаконним рішення №6/29/49 Тернопільської міської ради народних депутатів від 15.02.2013 року про надання дозволу прокуратурі Тернопільської області на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35га в постійне користування під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп. С. Бандери в м. Тернополі.

- визнати незаконним рішення № 6/30/88 Тернопільської міської ради народних депутатів від 22.03.2013 року про затвердження прокуратурі Тернопільської області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35га під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп.С.Бандери; надання прокуратурі Тернопільської області земельної ділянки площею 0,35га (кад. номер 6110100000060020073) в постійне користування, під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп.С.Бандери; віднесення земельної ділянки, вказаної в п.2, до земель житлової та громадської забудови; зобов'язання прокуратури Тернопільської області в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства.

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Підгородецької Н.В. про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за прокуратурою Тернопільської області від 24.05.2013 року, індексний номер 2541033.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, прокуратури Тернопільської області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконними рішень №6/29/49 від 15.02.2013 року та №6/30/88 від 22.03.2013 року Тернопільської міської ради щодо надання прокуратурі Тернопільської області дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, зобов'язання здійснити державну реєстрацію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог діючого законодавства. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що висновок суду про те, що спірні землі призначені для будівництва багатоквартирних житлових будинків, на підставі карти правового зонування м.Тернополя як складової "Правил використання та забудови м.Тернополя", зроблений всупереч вимогам чинного законодавства. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не погоджується також із тим, що Тернопільською міською радою було правомірно віднесено спірну земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови на тій підставі, що діючим законодавством органу місцевого самоврядування надається таке право законом, коли дане право надане органу місцевого самоврядування лише у визначеному законом порядку. Наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні рішення жодним чином не порушують охоронюваних законом інтересів позивача не відповідає дійсності, оскільки позивач є членом громади м.Тернополя, який делегував свої повноваження щодо вирішення, в тому числі і земельних питань, саме органу місцевого самоврядування, яким є суб'єкт владних повноважень - Тернопільська міська рада, а тому порушеним вважає охоронюваний законом інтерес у публічно-правових відносинах.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги скарги, зіславшись на доводи, викладені у ній.

Представники Тернопільської міської ради та прокуратури Тернопільської області апеляційну скаргу не визнали.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доказів порушення його інтересів при прийнятті Тернопільською міською радою оскаржуваних рішень, а також не подано доказів, що орган місцевого самоврядування, прийнявши оскаржувані рішення, перешкодив у реалізації його суб'єктивних інтересів, як мешканця м. Тернополя.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування із закриттям провадження у справі.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року передбачено, що внаслідок перевищення судом повноважень, які були чітко викладені у процесуальному кодексі національний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статтях 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - прокуратура Тернопільської області про визнання незаконними рішень Тернопільської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора.

У позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідач - Тернопільська міська рада як суб'єкт владних повноважень порушив його охоронюваний законом інтерес у публічно-правових відносинах, який є прагненням позивача отримувати від відповідача - органу місцевого самоврядування м.Тернополя та його посадових осіб рішення та дії, які відповідають визначеним Конституцією та Законами України засадам, тобто такі, які вчинені у межах, на підставі та у спосіб визначений законом. У зв'язку із зазначеним позивач просив перевірити оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті при здійсненні владних управлінських функцій на предмет їх законності, оскільки вважає такі рішення незаконними (а.с.4-10; 36-38).

Позивач при поданні позову та збільшенні позовних вимог визначив суб'єктний склад спірних правовідносин. А саме: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Тернопільська міська рада, як суб'єкт владних повноважень. Треті особи без самостійних вимог на предмет спору - прокуратура Тернопільської області та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

С уд, в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого нормами ст.11 ЦПК України, з порушенням норм процесуального права щодо визначення суб'єктного складу правовідносин, зазначив прокуратуру Тернопільської області відповідачем по справі. Хоча позивач як у суді першої інстанції так і його представник в апеляційному суді заявили, що будь-які вимоги до прокуратури Тернопільської області відсутні.

У заяві від 07.02.2017 року прокуратура Тернопільської області вказувала, що спір з приводу оскарження рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно перебуває в межах адміністративної юрисдикції на підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України (а.с.86-88).

Враховуючи викладене і те, що спір між сторонами виник у зв'язку із захистом публічно-правового інтересу позивача, про що стороною позивача заявлено як у суді першої інстанції та в апеляційному суді, а доказів звернення за вирішенням такого спору до адміністративного суду не наведено і в матеріалах справи такі дані відсутні, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і безпідставно розглянув спір з приводу захисту інтересу ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради при здійснення нею владних управлінських функцій, зокрема, у сфері земельного законодавства, у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного є підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Водночас, позивачу ОСОБА_1 слід роз'яснити його право на звернення за захистом порушених прав у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог, передбачених ч.5 ст.88 ЦПК України, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу належить повернути сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн. з р/рахунку 31212206700002, код отримувача 37977726 у ГУ ДКСУ України в Тернопільській області, код банку отримувача 838012, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.663006974.1 від 02.12.2016 року.

Керуючись ст.ст. 205 ч.1 п.1, 206, 307, 310, 315,317,319, 324,325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в порядку цивільного судочинства з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - прокуратура Тернопільської області про визнання незаконними рішень Тернопільської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора.

У січні 2017 року ОСОБА_1 збільшив розмір своїх позовних вимог та просив визнати незаконним рішення №6/29/49 Тернопільської міської ради народних депутатів від 15.02.2013 року про надання дозволу прокуратурі Тернопільської області на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35га в постійне користування під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп. С. Бандери в м. Тернополі.

- визнати незаконним рішення № 6/30/88 Тернопільської міської ради народних депутатів від 22.03.2013 року про затвердження прокуратурі Тернопільської області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35га під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп.С.Бандери; надання прокуратурі Тернопільської області земельної ділянки площею 0,35га (кад. номер 6110100000060020073) в постійне користування, під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою просп.С.Бандери; віднесення земельної ділянки, вказаної в п.2, до земель житлової та громадської забудови; зобов'язання прокуратури Тернопільської області в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства.

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Підгородецької Н.В. про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,35 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за прокуратурою Тернопільської області від 24.05.2013 року, індексний номер 2541033.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, прокуратури Тернопільської області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконними рішень №6/29/49 від 15.02.2013 року та №6/30/88 від 22.03.2013 року Тернопільської міської ради щодо надання прокуратурі Тернопільської області дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, зобов'язання здійснити державну реєстрацію та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог діючого законодавства. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказує, що висновок суду про те, що спірні землі призначені для будівництва багатоквартирних житлових будинків, на підставі карти правового зонування м.Тернополя як складової "Правил використання та забудови м.Тернополя", зроблений всупереч вимогам чинного законодавства. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не погоджується також із тим, що Тернопільською міською радою було правомірно віднесено спірну земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови на тій підставі, що діючим законодавством органу місцевого самоврядування надається таке право законом, коли дане право надане органу місцевого самоврядування лише у визначеному законом порядку. Наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що спірні рішення жодним чином не порушують охоронюваних законом інтересів позивача не відповідає дійсності, оскільки позивач є членом громади м.Тернополя, який делегував свої повноваження щодо вирішення, в тому числі і земельних питань, саме органу місцевого самоврядування, яким є суб'єкт владних повноважень - Тернопільська міська рада, а тому порушеним вважає охоронюваний законом інтерес у публічно-правових відносинах.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги скарги, зіславшись на доводи, викладені у ній.

Представники Тернопільської міської ради та прокуратури Тернопільської області апеляційну скаргу не визнали.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доказів порушення його інтересів при прийнятті Тернопільською міською радою оскаржуваних рішень, а також не подано доказів, що орган місцевого самоврядування, прийнявши оскаржувані рішення, перешкодив у реалізації його суб'єктивних інтересів, як мешканця м. Тернополя.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування із закриттям провадження у справі.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року передбачено, що внаслідок перевищення судом повноважень, які були чітко викладені у процесуальному кодексі національний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статтях 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 постанови від 1 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - прокуратура Тернопільської області про визнання незаконними рішень Тернопільської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора.

У позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідач - Тернопільська міська рада як суб'єкт владних повноважень порушив його охоронюваний законом інтерес у публічно-правових відносинах, який є прагненням позивача отримувати від відповідача - органу місцевого самоврядування м.Тернополя та його посадових осіб рішення та дії, які відповідають визначеним Конституцією та Законами України засадам, тобто такі, які вчинені у межах, на підставі та у спосіб визначений законом. У зв'язку із зазначеним позивач просив перевірити оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті при здійсненні владних управлінських функцій на предмет їх законності, оскільки вважає такі рішення незаконними (а.с.4-10; 36-38).

Позивач при поданні позову та збільшенні позовних вимог визначив суб'єктний склад спірних правовідносин. А саме: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Тернопільська міська рада, як суб'єкт владних повноважень. Треті особи без самостійних вимог на предмет спору - прокуратура Тернопільської області та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

С уд, в порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого нормами ст.11 ЦПК України, з порушенням норм процесуального права щодо визначення суб'єктного складу правовідносин, зазначив прокуратуру Тернопільської області відповідачем по справі. Хоча позивач як у суді першої інстанції так і його представник в апеляційному суді заявили, що будь-які вимоги до прокуратури Тернопільської області відсутні.

У заяві від 07.02.2017 року прокуратура Тернопільської області вказувала, що спір з приводу оскарження рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно перебуває в межах адміністративної юрисдикції на підставі п.1 ч.1 ст.3 КАС України (а.с.86-88).

Враховуючи викладене і те, що спір між сторонами виник у зв'язку із захистом публічно-правового інтересу позивача, про що стороною позивача заявлено як у суді першої інстанції та в апеляційному суді, а доказів звернення за вирішенням такого спору до адміністративного суду не наведено і в матеріалах справи такі дані відсутні, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і безпідставно розглянув спір з приводу захисту інтересу ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради при здійснення нею владних управлінських функцій, зокрема, у сфері земельного законодавства, у порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного є підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Водночас, позивачу ОСОБА_1 слід роз'яснити його право на звернення за захистом порушених прав у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог, передбачених ч.5 ст.88 ЦПК України, п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивачу належить повернути сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн. з р/рахунку 31212206700002, код отримувача 37977726 у ГУ ДКСУ України в Тернопільській області, код банку отримувача 838012, сплаченого згідно з квитанцією № 0.0.663006974.1 від 02.12.2016 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 205 ч.1 п.1, 206, 307, 310, 315,317,319, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи: прокуратура Тернопільської області, Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконними рішень щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення за захистом порушених прав у порядку адміністративного судочинства.

Повернути ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачену суму судового збору у розмірі 551,21 грн. з р/рахунку 31212206700002, код отримувача 37977726 у ГУ ДКСУ України в Тернопільській області, код банку отримувача 838012, сплаченого згідно квитанції № 0.0.663006974.1 від 02.12.2016 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун