Ухвала суду № 66760700, 24.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8423/16 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/2001/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, б.22 ЄДРПОУ 22186790) в користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 5464 (п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 17 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, б.22 ЄДРПОУ 22186790) на користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 60 коп. судового збору.

Дане рішення оскаржив відповідач ПАТ СК «Галицька».

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з цим рішенням і вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що згідно вироку Франківського районного суду м. Львова з власника автомобіля «ЗИЛ - 5301-ТО», реєстраційний номер 129807ТА «ДТГО «Львівська залізниця» по даній ДТП в користь Позивача стягнуто 200 000 (двісті тисяч) гривень. Також судом не надано правої оцінки тому факту, що відповідач свої зобов'язання виконав ще до визнання страхувальника винним у вказані дорожньо-транспортній пригоді. Звертає увагу суду, що ряд наданих позивачем чеків про придбання лікарських засобів не підтверджені ніяким закладом охорони здоров'я щодо необхідності їх придбання. Отже, судом залишено поза увагою наявний факт того, що вище наведені фіскальні чеки зібрані позивачем з метою отримання більшого страхового відшкодування, що є зловживанням своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача. Відтак, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та представник апелянта ПАТ СК «Галицька» не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної шкоди.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що заподіяна майнова шкода повинна бути відшкодована відповідачем в розмірі 5464,17 грн., оскільки така підтверджена належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із вимогами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що 24.03.2014 року в результаті дорожньо - транспортної пригоди за участі вантажного автомобіля «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_2, що є власністю Державного територіального галузевого об'єднання «Львівська залізниця», під керуванням ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, наслідок порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху, і був доставлений у Комунальну 8-му клінічну лікарню м. Львова, де проводилися реанімаційні заходи із збереження життєво важливих функцій організму і відновлення здоров'я.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тупу травму грудної клітки та живота, відкритий перелом кісток правої гомілки, рвано-розчавлену рану правої гомілки з пошкодженнями, закритий перелом кісток тазу та лівого передпліччя. Внаслідок отриманих травм ОСОБА_2 проходив лікування з 24.03.2014 по 13.05.2014року в Комунальній 8-ій клінічній лікарні м. Львова.

Згідно довідки Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м. Львова, з 20.08.2014 року по 06.09.2014 року в комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна лікарня відновлювального лікування» м. Винники, а з 10.09.2014 року по 22.09.2014 року в Комунальній 8-ій клінічній лікарні м. Львова, згідно довідки Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м. Львова (а.с.54-58) .

Перебуваючи у лікувальних закладах він поніс витрати на придбання медичних препаратів для проведення реанімації, хірургічного втручання та відновлення здоров'я, згідно лікарських призначень. Загальна сума понесених витрат становить 30098,40 грн. згідно долучених до матеріалів справи товарних чеків (а.с.24-52).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Власником транспортного засобу є Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ СК «Галицька» за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.12.2013 року № АС 8704131.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання, та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно роз'яснень, які містяться в пунктах 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 08 липня 1994р., від 30 вересня 1994р., від 25 травня 1998р., від 24 жовтня 2003р.), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ( Закон № 1961-ІУ) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п.23.1 ст.23 та п.24.1 ст.24 цього Закону, шкодою заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є у тому числі шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого. У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Із письмового заперечення відповідача вбачається, що підставою для відмови у виплаті витрат на лікування є те, що частина фіскальних чеків видані по закінченню терміну лікування і не повинні враховуватись.

Суд першої інстанції надав відповідну оцінку вказаним доводам відповідача, що відображено в рішенні суду. Підстав не погодитись із вказаним висновком суду колегія суддів не вбачає.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють.

Більше того, докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та при їх дослідженні були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено усі фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів, викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета