Постанова № 66758335, 24.05.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа №235/1083/17

Провадження №2-а/235/66/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3, до Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, третя особа Управління соціального населення Красноармійської райдержадміністрації,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського місьрайонного суду звернулась ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, третя особа Управління соціального населення Красноармійської райдержадміністрації. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, у звязку з чим, після отримання довідки звернулась до відповідача із заявою про переведення пенсії. До даного часу відповідачем не було виплачено пенсійні виплати, які належать позивачу і які є єдиним джерелом існування для пенсіонера. 4.01.2017р. представник позивача звернувся до відповідача з запитом про те, чи перебуває позивач на обліку, а у разі, якщо перебуває, повідомити причини невиплати пенсії. 23.01.2017 року від управління отримано відповідь, в якій зазначено, що позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.08.2016 р. позивач звернулась за переведенням пенсійної виплати до Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, але згідно рішення комісії з розгляду питань призначення/відновлення соціальних виплат особам ВПО за місцем фактичного проживання/перебування, в поновленні виплати пенсії відмовлено.

Тобто, зі змісту відповіді відповідача вбачається, що позивачу було відмовлено у поновленні виплати пенсії у звязку із не підтвердженням фактичного місця проживання позивача.

Позивачка вважає, що дії відповідача щодо невиплати пенсії є незаконними, не ґрунтуються на законі та суперечать Конституції України.

Позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті пенсії, зобовязати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 08.08.2016 року та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Позивачка та представник позивачки до судового засідання не зявились, в надісланих на адресу суду заявах та клопотаннях просили розглядати справу за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні. В запереченнях проти адміністративного позову зазначено, що позивач 08.08.16р. звернувся до Управління з заявою про запит пенсійної справи та надав копію довідки від 22.04.2016р. № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Комісією з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що утворена при Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації, було відмовлено у поновленні виплати пенсії та скасовано дію вищезгаданої довідки.

Виплата пенсії провадиться територіальним органом Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується такою довідкою. Реалізація прав на пенсійне забезпечення для внутрішньо переміщених осіб здійснюється на підставі законодавства країни, котре повязує можливість поновлення виплати пенсії за місцем перебування таких осіб, що підтверджене відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З протоколу Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації № 13 від 16.09.2016р. вбачається, що довідка від 22.04.2016р. № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО стосовно позивача є скасованою. Позивач у розумінні Закону 1706 (ст..ст. 4, 5) не є внутрішньо переміщеною особою і не перебуває на обліку як така особа. Крім того, скасування дії такої довідки органом, що її видав, є свідченням того, що позивач фактично не мешкає за адресою, вказаною у такій довідці. З урахуванням цього відсутніми є підстави для поновлення виплати пенсії позивачу з боку Управління, оскільки виплата пенсії здійснюється за місцем фактичного проживання реєстрації. Позивач,надавши заяву про запит пенсійної справи і заяву про поновлення виплати йому пенсії, до яких долучив згадану догадку, подав до Управління недостовірні відомості щодо свого фактичного місця проживання. Тому вважають наявними законні підстави для припинення виплати пенсії позивачу з урахуванням норм п.1 ч.1 ст. 4 Закону 1058.

Також відповідач вважає, що беручи до уваги положення ст. 47 Закону 1058 (стосовно виплати пенсії за місцем проживання), ст. 7 Закону 1706 (реалізація прав на пенсійне забезпечення на підставі законодавства України) і п. 1 постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 (стосовно продовження виплати пенсії за місцем проживання, підтвердженим відповідною довідкою), наявні законні підстави для припинення виплати пенсії позивачу і з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону 1048 (в інших випадках, передбачених законом).

Представник третьої особи Управління соціального захисту населення Красноармійської райдержадміністрації до судового засідання не зявився по невідомій суду причині, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно достатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 3статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений якКонституцієютак і Законами України.

Відповідно до ч.1ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2ст.71 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст. 69та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно дост.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

ОСОБА_2 відповідно до посвідчення є пенсіонером за віком, пенсію призначено з 12.10.1978 року довічно (а.с.5-6).

Згідно довідки від 22.04.2016 року № НОМЕР_1 ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 243, є переміщеною особою, фактичне місце проживання:Красноармійський район, с. Улянівка, вул.. Миру, б.12 (а.с.7).

Відповідно до повідомлення від 12.01.2017р. «Щодо інформації на ОСОБА_2І.» Красноармійського обєднаного управління ПФУ Донецької області 08.08.2016 року ОСОБА_2 звернулась за переведенням пенсійної виплати до управління, але, згідно рішення Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ВПО) за місцем їх фактичного проживання/перебування, в поновленні виплати пенсії відмовлено (протокол № 13 від 16.09.201) (а.с.8).

Згідно з протоколом № 13 від16.09.2016р. засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (ВПО) за місцем їх фактичного проживання/перебування проведеними перевірками фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб не підтверджена зазначена в заяві інформація про фактичне місце проживання/перебування про що складено акти матеріально-побутових умов сімї, тому пропонується відмовити в призначенні (відновленні) соціальних виплат, в тому числі, ОСОБА_2 Комісія вирішила відмовити в призначенні (відновленні) соціальних виплат (а.с. 67-70).

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2016 року на підставі не підтвердженняїї місця перебування.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульованийЗаконом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII(далі - Закон № 1706-VII).

Відповідно достатті 7 Закону № 1706-VIIдля взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI(далі - Закон № 1058-VI) або іншийзаконз питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Питання виплати пенсій врегульованістаттею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономабо загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положеньКонституціїУкраїни, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я,честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованістьдіяльностідержави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті1,3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковимдержавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина другастатті 46 Основного Закону України) ізабезпечується частиною другоюстатті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю,заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначаєтьсязміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набулиправо на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбаченихЗаконамищодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду, тощо.

Відповідно дост. 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Згідно з частиною 2ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-рзатверджено перелік населених пунктів,на території яких здійснювалася антитерористична операція. Населений пункт, в якому зареєстрована позивачка є м. Марїнка Донецької області.

Відповідно достатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

НіЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., ніЗаконом України від 02.09.2014р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ні будь-яким іншим Законом України не встановлені обмеження права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно достатті 29 ЦК Українимісце проживання фізичної особи це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шостастатті 29 ЦК Українидозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні»дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідностатті 8 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, якЗаконом України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні», так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У статті 14 Конвенції про захистправлюдини іосновоположнихсвобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, в діях відповідача вбачаються ознаки дискримінації по відношенню до позивача, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Відповідно до абзацу першого частини 2статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не був повідомлений про припинення виплати пенсії, відповідне рішення управлінням не приймалось, а дізнався про порушення його прав і про підставу такого порушення після особистого звернення до відповідача, та в межах строку звернувся до суду.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у звязку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обовязку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положеннястатті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачці пенсію за віком з серпня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, у звязку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2 шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобовязання нарахувати та виплатити позивачці пенсію за весь час затримки.

Згідно з ч.1ст. 94 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 640 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського обєднаного управління пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до ст.ст.19,46 Конституції України, ст.ст.4,5,8,47,49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.2,71,159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3, до Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, третя особа Управління соціального населення Красноармійської райдержадміністрації, задовольнити.

Визнати протиправними дії Красноармійського обєднаного управлення Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2.

Стягнути з Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 37869345, на користь ОСОБА_2, за рахунок бюджетних асигнувань понесені нею судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Зобовязати Красноармійське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, виплату пенсії з 08 серпня 2016 року, виплатити виниклу заборгованість за весь час припинення виплати пенсії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом ч. 3ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

В судовому засіданні 24 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст виготовлено протягом пяти днів.

Суддя