Рішення № 66757775, 29.05.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/663/2017

Єдиний унікальний номер судової справи 225/6941/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

23 травня 2017 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Геря О.Г.,

за участю

секретаря Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Торецьк Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів, -

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Торецьк Донецької області (далі Фонд у м. Торецьк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року N 2272 - III, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) з 20.09.2002 року був зареєстрований у відділенні Фонду у м. Торецьк і віднесений до 33 -го класу ризику та мав страховий тариф у розмірі 1,76% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.06.2010 року №2464-УІ (далі - Закон №24б4-УІ), фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.01.2011 року по 14.04.2015 року був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і віднесений до 33-го класу ризику та мав страховий тариф у розмірі 37,66% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувань і компенсаційних виплат, у тому числу і в натуральній формі, з яких 3,6354% перераховувалися Пенсійним Фондом України до Фонду.

Як фізична особа - підприємець ОСОБА_1 мав трудові договори з найманими працівниками, зокрема з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в Дзержинському міському центрі зайнятості 01.11.2001року №83.

Під час виконання своїх обов'язків, передбачених трудовим договором, ОСОБА_2 ушкодив здоров'я, про що складений відповідний акт Н-1 від 30.09.2005 року.

Згідно висновку міжрайонної МСЕК від 21.12.2005 року відносно ОСОБА_2 було встановлено 100% втрати ним професійної працездатності та 1 група інвалідності по трудовому каліцтву.

Відділенням Фонду у Торецьк були призначені та виплачуються потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати по відшкодуванню шкоди зв'язку з виробничою травмою.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичні осіб - підприємців» 14 квітня 2015 року внесено запис № 22580060006000319 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.

З 07 липня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощенні процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13 травня 2014 року № 1258 VІІ, яким були скасовані положення статті 50-1 ЦК України.

З дня набрання чинності Закону № 1258-VІІ запроваджується заявницький принцип державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, який не передбачає обов'язок фізичної особи - підприємця письмово повідомляти кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, встановлювати порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, а також обов'язок шодо розгляду вимог кредиторів.

Запропонований заявницький принцип базується на тому, що фізична особа, яка припиняє свою підприємницьку діяльність, на відміну від випадку ліквідації юридичної особи, нікуди не зникає. Фізична особа - підприємець не є новим суб'єктом права, відмінним від «просто» фізичної особи. Це лише статус, який суб'єкт - фізична особа може набути або втратити, тому фізична особа і після припинення підприємницької діяльності має продовжувати відповідати за своїми зобовязаннями, які виникли під час провадження підприємницької діяльності, на підставі частини 1 статті 52 ЦК України, а обсяг такої відповідальності жодним чином не повинен змінюватися.

Згідно п. 5, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року №1105- XIV (далі - Закон №1105-ХІV), джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765, було затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (із відповідними змінами ) (далі - Порядок №765).

Згідно пункту 1 Порядку №765, відповідно цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку №765, капіталізація платежів розраховується за період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до положень статей 1 та 4 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий^ внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закон зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є також і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору ( контракту).

Положеннями статті 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно - правовим актом.

Положеннями частини 3 статті 46 Закону №1258-VІІ передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_1 з 14 квітня 2015 року припинив підприємницьку діяльність і на даний час не має статусу підприємця, він повинен відповідати перед позивачем - відділенням Фонду у м. Торецьку за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Відділенням Фонду у м. Дзержинську 11.11.2016 року було направлено ОСОБА_1 кредиторські вимоги на суму 3 303,60 грн., яку він отримав 18.11,2016 року.

До теперішнього часу, відповіді на дану кредиторську вимогу відділенням Фонду у м. Торецьку від ОСОБА_1 не отримано, тому просить задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не зявились, суду надано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги не визнають в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях, відповідно до якого зазначили, що після настання страхового випадку саме Фонд має виплатити потерпілій особі, яка отримала травму на виробництві всі необхідні виплати і при цьому не може перекласти здійснення таких виплат на фізичну особу. Таке право, про яке зазначено в ст. 993 ЦК України до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування, однак здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи і надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як страхувальник, зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Торецьк Донецької області з 20.09.2002 рокуі віднесений до 33 -го класу ризику та мав страховий тариф у розмірі 1,76% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Відповідно до відомостей внесених державним реєстратором від 14.04.2015 року реєстраційна дія № 22580060006000319 припинено діяльність фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 за власним бажанням.

Крім того, на обліку у відділенні Фонду у м. Торецьк перебуває потерпілий внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2, який отримав травму на виробництві працюючи у приватного підприємця ОСОБА_1, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 30.09.2005 року. У звязку із цим відділенням Фонду на адресу відповідача направлено претензію від 11.11.2016 року про визнання кредиторських вимог на суму 3303,60 грн. капіталізованих платежів, які нараховані з посиланням на порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 рокуіз змінами і доповненнями внесеними постановою KM України №743 від 16.05.2007 року, №1195 від 26.12.2012 року (далі Порядок).

Відповідно до п.1 цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницькоїдіяльності-банкрутавідшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Однак, ОСОБА_1 з 14.04.2015 року припинив свою діяльність як фізична-особа підприємець і у нього на даний час відсутні будь-які зобовязання перед Фондом у м. Торецьк.

Згідно із ч. 2ст. 999 ЦК Українидо відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до преамбулиЗакону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв станом на 30.09.2005 року (час настання страхового випадку) страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесії х трудової діяльності.

На підставі ст. 46 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв станом на 30.09.2005 року фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

В даному випадку стався нещасний випадок на виробництві і саме Фонд соціального страхування України є органом, який провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообовязкового державного соціального страхування.

ОСОБА_1, будучи фізичною особою-підприємцем як страхувальник, був зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Торецьк Донецької області і сплачував відповідні платежі.

Отже, після настанні страхового випадку саме Фонд має виплатити потерпілій особі, що отримала травму на виробництві всі необхідні виплати і при цьому не може перекласти здійснення таких виплат на фізичну особу. Таке право, про яке зазначено вст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування, однак здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінніст. 1166 ЦК України, а отже, відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому, згідно із ч. 1ст. 1191 ЦК Українине набуває права зворотної вимоги до винної особи.

Отже, оцінюючи з'ясовані обставини справи, що перевірені представленими доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову з огляду на зроблений судом вище висновок.

Вимоги позивача про відшкодування понесених нею судових витрат також задоволенню не підлягають відповідно до вимогст. 88 ЦПК Українив звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Торецьк Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: