Вирок № 66757610, 29.05.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10727/2013-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі : головуючого - судді Погрібної Н. М.,

при секретарі:Мирошниченко О.Л.,

з участю прокурора:Здор П.А., Діброва С.С.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050610000068 від 21.06.2013 року у відношенні обвинувачених :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей 2002 та ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, не одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_10, працюючого начальником охорони «Бахмут Агро», раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162 , ч.4 ст.368 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.162 , ч.4 ст.368 Кримінального кодексу України, скоєних при наступних обставинах:

ОСОБА_3 наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011року призначено старшим оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_4 наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011 року призначено оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_5 наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011 року призначено оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Займаючи вищевказані посади, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання майора міліції, здійснюючи функції представника влади, ОСОБА_4, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана міліції, здійснюючи функції представника влади, ОСОБА_5, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію» маючи право застосовувати примусові заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обовязкові для виконання, будучи таким чином службовими особами, наділеними владними повноваженнями, спільно з оперуповноваженими сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, діючи умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, в порушення встановленого законом порядку реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, всупереч чинному законодавству, а саме: ст.30 Конституції України, ст.ст. 13, 233, 234 КПК України в частині того, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставах, визначених у законі, а проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не допускається інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім невідкладних випадків, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, у період з 12 до 14 годин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) незаконно проникли до квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Носова, 6/29, яка на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_6, без відповідної добровільної згоди власника даної квартири, в якій, у зазначений період часу, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з метою створення умов для подальшого одержання неправомірної вигоди для себе, провели незаконний обшук без вмотивованого рішення суду, подавляючи при цьому своїм статусом представників правоохоронного органу волю ОСОБА_7 доньки власника даної квартири, яка перебувала у зазначеній квартирі, та ОСОБА_6 до захисту своїх законних прав, порушивши таким чином конституційне право ОСОБА_6 на недоторканість житла.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у незаконному проникненні до житла особи і незаконному проведенні в ньому обшуку, вчиненими службовою особою, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч. 2 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011 року призначено старшим оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_4 наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011 призначено оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_5 . наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 195 о/с від 01.06.2011 призначено оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

Займаючи вищевказані посади, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання майора міліції, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію», маючи право застосовувати примусові заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обовязкові для виконання, будучи таким чином службовою особою, наділеною владними повноваженнями, правом виявлення, фіксації, реєстрації кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, спільно з оперуповноваженими сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_4, який, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана міліції, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію», маючи право застосовувати примусові заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обовязкові для виконання, будучи таким чином службовою особою, наділеною владними повноваженнями, правом виявлення, фіксації, реєстрації кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, спільно зі оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Артемівського міськвідділу (з обслуговуванням міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_5, який, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію», маючи право застосовувати примусові заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обовязкові для виконання, будучи таким чином службовою особою, наділеною владними повноваженнями, правом виявлення, фіксації, реєстрації кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто за попередньою змовою групою осіб, в порушення встановленого законом порядку реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, порядку проникнення до житла особи та проведення в ньому обшуку, 20.06.2013 року у період з 12 до 14 годин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) незаконно проникли до квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Носова, 6-29, яка на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_6, в якій у зазначений період часу провели незаконний обшук.

Не знайшовши в зазначеній квартирі будь-яких наркотичних засобів, усвідомлюючи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, ОСОБА_4, являючись службовою особою, наділеною правом виявлення та фіксації кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою створення умов для подальшого одержання неправомірної вигоди, за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_5, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи, що вони діють всупереч передбаченим ст. 2 Закону України «Про міліцію» завданням міліції, якими є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, передбаченим ст. 3 Закону України «Про міліцію» принципам діяльності міліції, яка будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, ст. 5 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, подавляючи своїм статусом представника правоохоронного органу волю ОСОБА_7 - доньки власника вищезазначеної квартири, яка перебувала у цій квартирі, до захисту своїх законних прав, намагаючись штучно створити докази вчинення ОСОБА_7 злочину у сфері обігу наркотичних засобів, у вищезазначений період часу вийшов із зазначеної квартири та, повернувшись, заніс до даної квартири заздалегідь приготовлений шприц, стверджуючи, що ОСОБА_7 викинула даний шприц з наркотичним засобом з балкону, після чого ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 почав погрожувати ОСОБА_7 складанням протоколу про виявлення в неї наркотичного засобу, подальшою реєстрацією відомостей про факт виявлення в неї наркотичного засобу і притягненням її до кримінальної відповідальності за злочин у сфері обігу наркотичних засобів, обмежуючи при цьому її права, свободи та законні інтереси, гарантовані ст.ст. 28, 29 Конституції України, ст.ст. 11, 12 КПК України в частині того, що ніхто не може бути підданий нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню, ніхто не може бути обмеженим у здійсненні права на вільне пересування через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, визначених законом, позбавивши ОСОБА_7 можливості вільно пересуватись та спілкуватись зі своєю матірю - ОСОБА_6, тимчасово вилучивши мобільний телефон ОСОБА_8, а також будь-яким чином захищати свої права, свободи та законні інтереси.

Продовжуючи свої злочинні дії, реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливою метою, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 у вищезазначений час за допомогою вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону звязався з її матірю, ввів останню під час телефонної розмови в оману щодо виявлення в її доньки наркотичних засобів та домовився з нею про зустріч, після чого приблизно о 14 годині залишив вищезазначену квартиру з мстою зустрічі з нею, у той час як ОСОБА_3 і ОСОБА_5 залишились в зазначеній квартирі, обмежуючи права, свободи та законні інтереси ОСОБА_8, перешкоджаючи останній спілкуватись зі своєю матірю.

Того ж дня, тобто 20.06.2013року, о 14 год. 15 хв. ОСОБА_4, являючись службовою особою, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою одержання неправомірної вигоди, за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_5, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи незаконність своїх дій, перебуваючи поблизу контрольно-пропускного пункту руднику № 7 ДП «Артемсіль» у сел. Свердлова м. Соледара Донецької області, зустрівся з ОСОБА_6, продовжив вводити її в оману, повідомивши їй про виявлення в її доньки наркотичних засобів і можливість притягнення останньої до кримінальної відповідальності, та висунув ОСОБА_6 вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 16000 гри. за не складання протоколу про виявлення у ОСОБА_7 наркотичних засобів та не реєстрацію відомостей про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, на що ОСОБА_6, довіряючи словам ОСОБА_4 як працівника правоохоронного органу, представника влади, про те, що в її доньки дійсно було виявлено наркотичні засоби, будучи позбавленою можливості спілкуватись зі своєю донькою, не маючи можливості зясувати у своєї доньки істинні обставини, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у цей час залишались у квартирі, розташованій за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Носова, 6-29, обмежуючи права, свободи та законні інтереси ОСОБА_7, була вимушена погодитись.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5, тобто за попередньою змовою групою осіб, того ж дня у період часу з 14 годин 45 хвилин до 14 годин 55 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 2 по вул. Карпінського м. Соледара Донецької області, отримали від знайомої ОСОБА_6 - ОСОБА_9, в якості неправомірної вигоди грошові кошти у сумі 700 доларів США (еквівалент 5595,10 грн.) та 4000 грн. за не складання протоколу про виявлення у ОСОБА_7 наркотичних засобів та не реєстрацію відомостей про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.

Виконуючи умови домовленості з ОСОБА_6, з метою укриття своїх злочинних дій, незаконного проникнення до житла особи та проведення в ньому незаконного обшуку, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не складали ніяких процесуальних документів про виявлення у ОСОБА_7 наркотичних засобів та не здійснили ніяких дій, направлених на реєстрацію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 у сфері обігу наркотичних засобів.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 ч. 4 КК України.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні винними себе не визнали, заперечували факт перебування у квартирі ОСОБА_7, факт проведення ними обшуку, а також передачі грошових коштів. Вказували, що номери телефонів, що вказані в обвинувальному акті їм не належать і ніколи не належали. Давати показання відмовилися на підставі ст..63 Конституції України.

В судовому засіданні були допитані свідки та досліджені докази, надані стороною обвинувачення.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснював, що всі обставини він точно не памятає, бо минуло вже багато часу, крім того, у нього після цих подій була травма голови та він деякі обставини не памятає. Вказував, що 20.06.2013 року він прогулювався біля 3-4 підїзду біля будинку №6 по вул..Носова в м.Соледар, мешканцем якого він є. Він пішов до свого знайомого ОСОБА_11, який проживає у 2 підїзді цього ж будинку на 5 поверсі. Коли зайшов до під»їзду, його наздогнали троє, які представилися працівниками міліції та попросили його зайти до квартири на 5 поверсі, де проживала ОСОБА_7 Він відмовився, та чоловіки змусили його залишитися у під»їзді, чекати ОСОБА_7 Вони разом чекали у під»їзді ОСОБА_7 приблизно 20-30 хвилин, після чого вийшли сусіди з під»їзду та вигнали всіх. Він, намагаючись попередити ОСОБА_7 про те, що нею цікавляться працівники міліції, повернувся до квартири останньої. Зайшов до неї, вони поспілкувалися. ОСОБА_7 збиралася на роботу у другу зміну. Разом вони виходили з квартири та коли відчинили двері на порозі були троє чоловіків, які раніше відрекомендувалися йому працівниками міліції. Після цього, чоловіки зайшли до квартири та попросили його вийти на балкон, що він і зробив. Пробув на балконі 15-20 хвилин. Після чого його попросили піти з квартири. Під час перебування на балконі він бачив, що особи, які зайшли до квартири ОСОБА_7 вийшли с зальної кімнати та спілкувалися з ОСОБА_7 на кухні. Про що саме говорили, він не чув, оскільки двері на балконі були зачинені. Спілкувалися спокійно, ніяких конфліктів не було. ОСОБА_7 виглядала як завжди, не можливо сказати щоб хвилювалася, була спокійною і навіть посміхалася. Також він бачив через вікно, що один з чоловіків поклав на стіл пустий шприц. Вказував, що оскільки ОСОБА_7 на той час тільки переїхала до квартири, меблів у квартирі майже не було, був лише один стіл, а речі стояли у мішках у кімнаті. Один з чоловіків заглядав у мішки ( трохи відкрив та зазирнув). Речі з мішків ніхто не висипав, як такого обшуку не було. Що відбувалося на кухні він не бачив. В подальшому ОСОБА_7 розказувала йому, що з неї вимагали гроші за торгівлю наркотиками у розмірі декількох тисяч, які вона нібито передала. Вказував, що серед підсудних він не може впізнати тих осіб, які були в квартирі ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_9 суду пояснювала, що ОСОБА_6 її подруга. 20.06.2013 року вона знаходилася у магазині, коли їй зателефонувала подруга та попросила гроші, на що вона відповіла , що у неї тільки 4000, 00 грн. ОСОБА_7 сказала: « Дай мені ці, я буду шукати ще». З розмови вона зрозуміла, що щось трапилося у її доньки ОСОБА_7, але що вона не зрозуміла . Вона (ОСОБА_9) заспокоїла подругу та сказала , що може дати їй ці гроші. Після цього вона вийшла з магазину та ОСОБА_7 знов їй зателефонувала та повідомила, що гроші потрібні їй зараз. Крім того, попросила її піти до неї ( ОСОБА_7) додому, там знаходилися її діти та онуки. ОСОБА_7 сказала, що зателефонує дітям , вони відчинять двері та вона скаже, де знаходяться гроші. Попросила її взяти ці гроші, на що вона погодилася та зробила як просила подруга. Вона взяла 700 доларів США ( 7 купюр по 100 доларів) та зателефонувала ОСОБА_7, сказала, що гроші вже у неї, на що ОСОБА_7 сказала їй вийти з підїзду та чекати машину. Вона вийшла з підїзду будинку по вул..Носова в м.Соледар та залишилася чекати. Через деякий час підїхав автомобіль темного кольору, марку не памятає. В машині знаходився лише один водій, який сказав їй, що зараз заберемо ще двох та поїдемо до неї (ОСОБА_9) додому. Підїхали до будинку доньки ОСОБА_6 ОСОБА_9. Біля підїзду стояли ОСОБА_9 та ще двоє чоловіків. Всі вони крім ОСОБА_9, сіли в автомобіль та поїхали до неї додому. Олена залишилася біля підїзду сама. Після цього вона пішла додому, взяла ще 4000, 00 грн., (памятає, що 4 купюри по 500 гривень, інші по 200 гривень) вийшла, сіла до машини, перерахувала кошти, залишила їх на сидінні, встала та пішла. Після цього зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила її, що віддала кошти. Хто знаходився в машині піч час передачі коштів їй на той момент відомо не було, цих осіб вона раніше на знала. ОСОБА_12 сказала їй, що це були робітники міліції. Наступного дня ОСОБА_12 поїхала до прокуратури та написала заяву та просила її приїхати. За що вона передавала гроші їй відомо не було. ОСОБА_12 ОСОБА_6 їй щось пояснювала, щось про те, нібито доньку ОСОБА_9 не забрали до міліції, але за що саме, вона не знає, бо нічого не зрозуміла. Крім того, пояснювала, що через деякий час, вона знаходилася в тому районі, де проживала ОСОБА_6. Вона зателефонувала їй, та спитала , чи вдома ОСОБА_6. Олександра відповіла, що вдома і вона зайшла до ОСОБА_6. Приблизно через 5 хвилин у вікно хтось постукав, ОСОБА_6 пішла відчинила двері та зайшла з якоюсь дівчиною. Вони сиділи на дивані та про щось розмовляли, про що вона не слухала. Потім дівчина вибігла, ОСОБА_6 побігла за нею в коридор, а там на сходинах лежав конверт. Олександра покликала сусідку по підїзду, підняла конверт та запропонувала пройти до неї у квартиру та подивитися, що у конверті. Всі погодилися, та оглянувши конверт побачили у ньому гроші 4 тисячі гривень та 700 доларів США. Як вона зрозуміла, що це були ті самі кошти, які вона віддавали напередодні незнайомим чоловікам на прохання ОСОБА_6. Вказувала, що на досудовому слідстві з нею проводилося впізнання по фотографіям, на яких вона впізнавала осіб, що були в автомобілі. Також вказувала, що їй достовірно відомий факт відсутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в м. Соледарі, оскільки останні уїхали до Російської Федерації, куди саме їй не відомо, за телефоном спілкуються дуже рідко, ніяких контактів з останніми у неї не має.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснювала, що 20.06.2013 року вона знаходилася у себе вдома за адресою м.Соледар вул..Носова,6-28. Їй було відомо , що приблизно 2-3 дні тому у її підїзд переїхала жити ОСОБА_7 вона зробила обмін квартирами. Приблизно з 12.00 до 13.00 години вона прибиралася у себе вдома. Час запамятала, оскільки їй потрібно було встигнути на роботу та вона звертала увагу на часи. У них у підїзді живе сусід, який вживає наркотики та пиячить та дебоширить . В той день раніше вона бачила його у стані сильного спяніння. Приблизно о 12.10 годин вона почула шум, голосні розмови. Вона подумала, що щось відбувається у сусіда, але як потім зясувалося це було у її сусідки ОСОБА_7. Голосні розмови тривали приблизно 10 хвилин, а потім, коли вона вийшла на свій балкон знімати білизну, чула як з квартири ОСОБА_7 доносилися деякі фрази, оскільки було літо і вікна відчинені.. Про що саме в квартирі ОСОБА_7 йшла мова та суть розмови вона пояснити не може, але вказала, що ОСОБА_7 просила когось повернути їй телефон, чула як ОСОБА_7 називала ім.»я ОСОБА_5, чула, на її думку погрози типу : «Посадимо, пожалкуєш». Також вона чула, як з квартири ОСОБА_7 протягом тривалого часу хтось виходив та повертався у квартиру. Також вона чула як її сусідка ОСОБА_14 почала кричати у підїзді, коли там ходили якісь чоловіки. У дверний глазок вона бачила, що з квартири ОСОБА_7 виходили якісь люди, а також бачила чоловіка у синій куртці. Все це відбувалося до 13.30 години, після чого до неї прийшов її знайомий Зосимов. Після його приходу, вона не відстежували події, що відбувалися у підїзді та в квартирі ОСОБА_7 Коли чоловіки та ОСОБА_7 виходили з підїзду вона не бачила. Не бачила й їх облич. Вказувала, що дивилася з вікна через деякий час та бачила, що біля підїзду, а саме біля лавки знаходилося двоє чоловіків та хтось ще стояв під козирком підїзду . Це було приблизно о 15.00 годині. Як розїхалися вона не бачила. ОСОБА_12 від сусідки їй стало відомо, що у ОСОБА_7 вимагали гроші, взяли 10 тисяч гривень.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснювала, що 20.06.2013 року вона знаходилася у себе вдома за адресою м.Соледар вул..Носова,6-24. з 12 до 13 години донька приходить на обід. Коли донька вже виходила в дверях попросила її розміняти гроші 500 грн. купюрами по 100 грн. Вона відчинила двері з грошима у руках та побачила у підїзді незнайомих чоловіків. Вона злякалася, що на неї можуть здійснити напад, або забрати гроші. Від страху вона почала кричати: «Що це тут за зборище, я зараз викликаю міліцію». Чоловіки, яких вона злякалася відповіли: «ОСОБА_15 самі міліція» та швидко вийшли з підїзду, сіли в машину та поїхали. В обличчя вона нікого не запамятала, марку машини теж, вказувала, що автомобіль був сірий. ОСОБА_7 вона не знала, їй було відомо лише той факт, що остання декілька днів тому переїхала до квартири у її підїзді.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснювала, що вона працює машиністом руднику №7 ДП «Артемсіль» 20.06.2013 року вона працювала в одну зміну разом з ОСОБА_7. Їй відомо, що в той день ОСОБА_7 запізнилася на роботу, про що попередила її та майстра. Зміна починається о 15.00, а ОСОБА_7 прийшла приблизно о 15.30 годині. Коли попереджала про те, що запізниться телефонувала зі свого номеру телефону. Коли ОСОБА_7 прийшла на роботу телефон був у неї. Після цього приблизно через 2-3 дні ОСОБА_7 розповідала їй, що до неї приходили працівники міліції та вимагали гроші, нібито знайшли шприц. Розказувала, що до неї приходив ОСОБА_5 та ще хтось, хто вона не знає. Вимагали 10 тисяч гривень, які віддавала не вона, а нібито Оленина мати.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснював, що він підвозив ОСОБА_7 з автобусної зупинки на роботу 20.06.2013 року. Як йому зрозуміло, ОСОБА_7 спізнилася на автобус та запізнювалася на роботу. Про обставини справи йому нічого не відомо. В його машині ОСОБА_7 знаходилася 7-8 хвилин. Чи був у ОСОБА_7 телефон, він не бачив.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснювала, що точну дату подій не памятає, оскільки минув тривалий час, але вказувала, що це відбувалося влітку, вдень. ЇЇ покликала сусідка ОСОБА_6 та сказала, що їй підкинули конверт з грошима. У неї в квартирі була ще якась жінка, яку вона не знає. Гроші були в білому папері, крупні купюри. ОСОБА_7 їх перерахувала, записала. Ці гроші залишилися у ОСОБА_7 Остання їй нічого з цього приводу не розказувала, бо вона (ОСОБА_18) відмовилася дізнаватися подробиці, бо не бажала.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснював, що він працює охоронцем на КПП ДП «Артемсіль». Поруч з КПП на території підприємства знаходиться стоянка автомобілів, де знаходиться приблизно 30 автомобілів. Автомобілі, що знаходяться за територією підприємства вони не охороняють та не несуть за них відповідальність. Фіксують у відповідному журналі лише ті автомобілі, що заїздять на територію підприємства.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснював, що він працює різноробочим на руднику №7 ДП «Артемсіль». Вказував, що влітку 2013 року 20 червня бачив свого майстра ОСОБА_6, яка йшла до автомобіля «Приора» машина темного кольору, тонірована.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснював, що він працював на час подій 20.06.2013 року охоронцем на посту №19 ДП «Артемсіль». Він нічого не бачив, та йому нічого не відомо про обставини справи.

Свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 відмовилися давати суду показання на підставі ст.. 63 Конституції України, оскільки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 є батьками обвинуваченого ОСОБА_5, а свідок ОСОБА_23 є матірю обвинуваченого ОСОБА_4

В судовому засіданні були дослідженні докази обвинувачення, а саме:

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де свідок ОСОБА_7 вказала, що на фото №1 відображено чоловіка, який являється одним з тих, хто 20.06.2013 року незаконно увірвалися до квартири АДРЕСА_1 та проводив у цій квартирі незаконний обшук. Згідно довідки про осіб, зображених на фото, предявлених для впізнання свідкові ОСОБА_7 фото №1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.1, а.с.203-206).

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де свідок ОСОБА_7 вказала, що на фото №2 відображено чоловіка, який був одним з тих, хто 20.06.2013 року незаконно увірвався до квартири за адресою:Донецька область м. Соледар вул. Носова, 6/29, та проводив у цій квартирі незаконний обшук. Саме цей чоловік заносив до квартири шприц та їздив до її матері, щоб поговорити з останньою. Згідно довідки про осіб, зображених на фото, предявлених для впізнання свідкові ОСОБА_7 на фото №2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. (т.1, а.с.206-210).

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де свідок ОСОБА_7 вказала, що на фото №1 відображено чоловіка, який був одним з тих, хто 20.06.2013 року незаконно без дозволу увірвався до квартири за адресою :Донецька область м. Соледар вул. Носова, 6/29, яка належить її матері та провів у квартирі незаконно обшук, погрожуючи притягненням до кримінальної відповідальності за вживання наркотиків. Згідно довідки про осіб, зображених на фото, предявлених для впізнання свідкові ОСОБА_7 фото №1 ОСОБА_5, 21.07.1983року народження. (т.1, а.с.210-214).

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де свідок ОСОБА_6 вказала, що на фото №3 впізнає особу, яка 20.06.2013року приблизно о 14:30 год. приїжджала до неї на роботу до прохідної Рудника №7 ДП «Артемсіль» та вимагала в неї гроші за не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки ОСОБА_7, за вживання наркотиків. Згідно довідки про осіб, зображених на фото, предявлених для впізнання свідкові ОСОБА_6 фото №3 ОСОБА_4, 25.05.1981року народження. (т.1, а.с.214-218).

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де потерпіла ОСОБА_6, на запитання слідчого, відповіла, що особу, яка 20.06.2013 року приїжджала до неї на роботу та вимагала гроші за не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки за вживання наркотичних засобів, може впізнати за загальною сукупністю рис обличчя. На запитання слідчого, чи визнає вона когось з осіб зображених на фотознімках ОСОБА_6 відповіла, що серед осіб, зображених на фотознімках вона нікого не знає, але особу зображену на фото №1 вона раніше бачила у м. Соледарі Донецької області. Згідно довідки про осіб, зображених на фото, предявлених для впізнання потерпілій ОСОБА_6 фото №1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9. (т.1, а.с.218-222).

Протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 червня 2013 року, де потерпіла ОСОБА_6, на запитання слідчого, відповіла, що особу, яка 20.06.2013 року приїжджала до неї на роботу та вимагала гроші за не притягнення до кримінальної відповідальності її доньки за вживання наркотичних засобів, може впізнати за загальною сукупністю рис обличчя. На запитання слідчого, чи визнає вона когось з осіб зображених на фотознімках ОСОБА_6 відповіла, що серед осіб, зображених на фотознімках, нікого не впізнає, раніше цих осіб ніколи не бачила. (т.1, а.с.222-226).

Протокол огляду предметів (документів) від 21 червня 2013 року, за участю потерпілої ОСОБА_6, проведеним оглядом встановлено: мобільний телефон «Самсунг» типу «слайдер», що має пошкодження у вигляді подряпин та потертостей, виконаний у пластиковому корпусі чорного кольору. Оглядом журналу викликів у папці «Последние» маються запис стосовно двох вхідних дзвінків абонента мобільного звязку номер НОМЕР_1 від 20.06.2013 року, який записаний у контактній книзі під назвою «Мент», що відображується спеціальною позначкою у вигляді телефонної трубки зі стрілкою к лівому напрямку до телефонної трубки. За допомогою функції «Опции» оглянуто час вхідних дзвінків з даного номеру та встановлено, що вони здійснювались в 14:10 та 14:11 20.06.2013 року. Крім того, оглядом журналу викликів у папці «Последние» встановлено два дзвінка абонент мобільного звязку номер НОМЕР_2 від 20.06.2013 року, який записаний у контактній книзі під назвою «Лена Марченко». За допомогою функції «Опции» оглянуто час вхідних дзвінків з даного номеру та встановлено, що вони здійснювались в 14:31 та 20:16 20.06.2013 року.(т.2, а.с.1-2)

Протокол огляду предметів (документів) від 21 червня 2013 року, за участю свідка ОСОБА_7, проведеним оглядом встановлено: мобільний телефон «Самсунг», що має пошкодження у вигляді подряпин та потертостей, виконаний у пластиковому корпусі червоного кольору. Оглядом журналу викликів у папці «Последние» мається запис стосовно двох вхідних дзвінків абонента мобільного звязку номер НОМЕР_3 від 20.06.2013 року, який записаний у контактній книзі під назвою «Любомир», що відображується спеціальною позначкою у вигляді телефонної трубки зі стрілкою к лівому напрямку до телефонної трубки. За допомогою функції «Опции» оглянуто час вхідних дзвінків з даного номеру та встановлено, що вони здійснювались в 13:29 та 21:47 20.06.2013року. Крім того, оглядом журналу викликів у папці «Последние» встановлено два дзвінки абонента мобільного звязку номер НОМЕР_4 від 20.06.2013 року, який не записаний у контактній книзі. За допомогою функції «Опции» оглянуто час вхідних дзвінків з даного номеру та встановлено, що вони здійснювались в 21:38 та 21:46 20.06.2013 року. За словами свідка ОСОБА_7 з цього номеру дзвонив ОСОБА_5 з вимогою замовчувати про факт передачі йому грошових коштів.(т.2, а.с.1-4)

Протокол огляду предметів (документів) від 26 червня 2013 року, за участю потерпілої ОСОБА_6, проведеним оглядом встановлено: в білому аркуші паперу А4, який згорнутий у вигляді конверту, без надписів, згідно з поясненням ОСОБА_6, знаходяться гроші кошти в українській (гривні) та американській (долари США) валюті на загальну суму 700 американських доларів США та 4 000,00грн., які були передані 23.06.2013 року приблизно в 14-00 годин незнайомою дівчиною на імя «Лена», яка їх залишила і прохала забрати заяву із Артемівської міжрайонної прокуратури, а саме:7 купюр номіналом по 100 американських доларів:HF 75734684 C, KB 59263870 J, HB28951021 R, HB 28951024 R, HB 49385663 L, HE 44032903 D, KB 51889372 D, 5 купюр номіналом по 500 українських гривень: ЛА 0462931, ЛГ 8658715, ВИ 5568566, ВА 6670024, ВЕ 9226586:5 купюр номіналом по 200 українських гривень: ЕГ 8171766, ЕИ 7792362, ЕИ 7998206, ЄЗ 3233730, ЄЩ 0516531; 5 купюр номіналом по 100 гривень: ЕБ8266195, ЕД 2261580, ГД 3573385, ЕЧ 7010084, ГВ 0992857. Під час огляду виявлено вищезазначені грошові кошти у розмірі 4000,00 гривень та 700 доларів США, білий аркуш паперу А4, згорнутий у вигляді конверту.(т.2, а.с.5-6).

Протокол проведення слідчого експерименту від 19.07.2013 року, встановлено, що свідок ОСОБА_7 на пропозицію слідчого розповіла про обставини незаконного проникнення співробітниками ОБНОН Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області до квартири за адресою: Донецька область м. Соледар вул. Носова, 6/29, та проведених у цій квартирі зазначеними особами незаконного обшуку. Після чого учасники слідчого експерименту прослідували до квартири, розташованої за адресою: Донецька область м. Соледар вул. Носова, 6/29, де свідок ОСОБА_7 на місці розповіла та вказала про обставини і обстановку проникнення до цієї квартири 20.06.2013 року співробітниками ОБНОН Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області та проведення ними обшуку у цій квартирі, а також щодо їхніх дій. Під час проведення слідчого експерименту слідчим здійснювався безпосередній відеозапис.(т.2, а.с.43-46).

Висновок експерта № 369 від 08.07.2013року, яким встановлено, що слідів внутрішньовенних інєкцій при огляді ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, не виявлено.( т.2, а.с.263)

Висновок судово-наркологічної експертизи від 02.09.2013 року, згідно якого ОСОБА_7,1990року народження не страждає наркоманією, не страждає хронічним алкоголізмом(т.2, а.с.26).

Відповідь, наданої Департаментом Внутрішньої безпеки УВБ в Донецькій області від 12.07.2013 року, з якої вбачається, що на окреме доручення за фактом проведення працівниками СБНОН Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області незаконного обшуку у квартирі ОСОБА_6 у м.Соледар при перевірці журналу обліку оперативної інформації, який знаходиться в РСС Артемівського МВ, за 2013 рік від працівників СБНОН Артемівського МВ будь-яка оперативна інформація відносно ОСОБА_7 не зареєстрована.(т.2, а. с.167)

Висновок експерта №897 від 28.11.2013 року, з якого вбачається, що «Підписи у трьох заявах від імені ОСОБА_5 від 02.08.2013 року адресовані Генеральному прокурору України ОСОБА_24, Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_25, прокурору Донецької області Сюсяйло О.М. виконані письмовими приладдями з наконечником кулькового типу.2.Вирішити питання, чи не виконані підписи у трьох заявах від імені ОСОБА_5 від 02.08.2013 року адресовані Генеральному прокурору України ОСОБА_24, Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_25, прокурору Донецької області Сюсяйло О.М. - Ковач Любомиром Федоровичем, або іншою особою (особами) не представилося можливим, тому що спірні підписи простої будови, виконані конструктивно простими рухами у вигляді нечитаних прямолінійних елементів та розчерку. У результаті порівняння встановлено як збіжності, так і розбіжності за загальним та окремим ознаками. При оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіги, ні розбіжності не можуть бути підставою для позитивного або негативного висновку. Пояснюється це тим, що збіжні ознаки не утворюють індивідуальної або близькою до неї сукупності, оскільки належать до часто зустрічаємих у почерках різних осіб. У відношенні ж розбіжностей не вдалося встановити: чи є вони варіантами ознак підписів ОСОБА_5, які не виявилися в представлених зразках, або ж це є ознаками почерку іншої особи. Крім того, надані на дослідження зразки підписів ОСОБА_5 мають високу варіацийність при їх виконанні. Відсутність однозначності в оцінці відмінностей не дозволило вирішити питання про виконавця підписів ні в категоричній, ні в ймовірній формі.3.Вирішити питання: «В який період часу були виготовлені надані для дослідження заяви від імені ОСОБА_5 від 02.08.2013 та були виконані підписи від імені ОСОБА_5 у цих заявах?» не уявляється можливим, тому що в НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області відсутня науково-обґрунтована достатньо апробована, затверджена й рекомендована у встановленому порядку до впровадження в експертну практику методика встановлення відносного часу виконання».(т.2, а.с.273).

Журнал обліку інструктажів водіїв Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, де вказано, що 19.06.2013року, 20.06.2013 року та 21.06.2013 року ОСОБА_3 було проведено інструктаж, про що свідчить підпис.(т.2, а.с.145-146)

Журнал обліку виїздів та повернення транспортних засобів у господарствах і гаражах органів внутрішніх справ Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, де вказано, що 18.06.2013 року, 19.06.2013року,20.06.2013 року, 21.06.2013 року ОСОБА_3 було наданий транспортний засіб ВАЗ держ. номер. 1390.(т.2, а.с.147-151).

Договір міни квартир від 07 червня 2013 року, згідно якого ОСОБА_26, який діє від імені ОСОБА_27 та ОСОБА_6 здійснили обмін належних ним на праві особистої приватної власності квартир: ОСОБА_27- квартиру №29, що знаходиться у будинку за №6, розташованої по вул. Носова у м. Соледарі Донецької області; ОСОБА_6-квартиру №8, що знаходиться у будинку за №4, розташованої по вул. Карпинського у м. Соледарі Донецької області.(т.5, а.с.1-3)

Висновок службового розслідування за фактом внесення в ЄРДР відомостей про протиправні дії працівників СБНОН Артемівського МВ (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУМВС в Донецькій області та початок досудового розслідування від 13.07.2013 року, з якого вбачається, що службове розслідування за фактом внесення в ЄРДР відомостей про протиправні дії працівників СБНОН Артемівського МВ ( з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району)ГУМВС в області та початок досудового розслідування закінченим. Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого СБНОН Артемівського МВ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_3 та оперуповноваженому СБНОН цього МВ капітана міліції ОСОБА_28 і старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 вирішити після розгляду справи у суді.(т.5, а.с.29-36)

Протокол огляду предметів (документів) від 09.12.2013 року, згідно якого у приміщенні Артемівської міжрайонної прокуратури Донецької області (каб. № 18) проведено огляд USB-флешнакопичувача, на якому міститься інформація щодо зєднань абонентів мобільного звязку № 050-754-35-99, яким користується ОСОБА_4, № 066-086-91-94, яким котується ОСОБА_5,№ 050-233-64-33, яким користується ОСОБА_3, № 050-949-69-23, яким користується ОСОБА_6, № 099-718-85-56, яким користується ОСОБА_8(т.2,а.с.84-121).

Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції Українита аналогічнапозиція держави закріплена йу ч. 2ст. 17 КПКУкраїни, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення)і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Українита ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно зст.84 КПК України,доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно дост. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч.1ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно дост. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 рокувизнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючисьст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимогст.321 КПК Україниздійснення сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимогст.337 КПК Українилише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про виправдування обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_29, ОСОБА_5. за висунутим їм обвинуваченням з наступних підстав:

Формулюючи обвинувачення за ст.162 ч.2 КК України, прокурор вказує, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно проникли до квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Соледар, вул. Носова, 6/29, яка на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_6, без відповідної добровільної згоди власника даної квартири, в якій, у зазначений період часу, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з метою створення умов для подальшого одержання неправомірної вигоди для себе, провели незаконний обшук без вмотивованого рішення суду, подавляючи при цьому своїм статусом представників правоохоронного органу волю ОСОБА_7 доньки власника даної квартири, яка перебувала у зазначеній квартирі, та ОСОБА_6 до захисту своїх законних прав, порушивши таким чином конституційне право ОСОБА_6 на недоторканість житла, тобто вчинили умисні дії, що виразились у незаконному проникненні до житла особи і незаконному проведенні в ньому обшуку, вчиненими службовою особою.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Незаконний огляд - це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою метою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу тощо.

Аналізуючи показання безпосереднього свідка ОСОБА_10, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 фактично не заперечувала, тому, щоб до її квартири зайшли троє чоловіків, яких ОСОБА_10 та ОСОБА_7 побачили на порозі. Під час спілкування з чоловіками ОСОБА_7 виглядала як завжди, не можливо сказати щоб хвилювалася, була спокійною і навіть посміхалася. Що стосується обшуку, ОСОБА_10 поясняв суду, що не може стверджувати, що в квартирі проводився обшук, оскільки речі стояли у мішках у кімнаті, один з чоловіків заглядав у мішки ( трохи відкрив та зазирнув), речі з мішків ніхто не висипав. Крім того, вказував, що серед підсудних він не може впізнати тих осіб, які були в квартирі ОСОБА_7

Покази ОСОБА_10 в цій частині не спростовуються жодним іншим доказом. Крім того, покази ОСОБА_10 підтверджуються і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме протоколом обшуку та висновком судово-дактилоскопічної експертизи №3387/05 від 05.08.2013року, згідно якого, на скляному флаконі та блюдці, вилучених 21.06.2013 року під час обшуку квартири, розташованої за адресою: Донецька область, Артемівський район м. Соледар, вул. Носова, 6/29,- наявні сліди пальців та долоней рук, для ідентифікації особи непридатні; встановити, якими саме пальцями та якими частинами долоней рук залишено сліди, розташовані на скляному флаконі та блюдці-

не виявляється можливим внаслідок особливостей відображення слідів та їхньої непридатності для ідентифікації особи: встановити, чи не залишені сліди пальців та долоней рук, розташовані на скляному флаконі та блюдці, що були вилучені 21.06.2013рокупід час обшуку квартири, ОСОБА_4, 25.05.1981року народження, ОСОБА_5, 21.07.1981року народження та ОСОБА_3, 17.04.1971року народження- не виявляється можливим внаслідок непридатності даних слідів для ідентифікації особи;

- висновком повторної дактилоскопічної експертизи №41 від 17.09.2013року, згідно якого на вилучених під час обшуку квартири, розташованої за адресою: Донецька область, Артемівський район м. Соледар вул. Носова, 6/29, блюдце та скляному флаконі, присутні фрагменти липкої стрічки ЛТ, містять окрашені в коричневий колір сліди рук чоловіка. Данні фрагменти липкої стрічки в ході дослідження вилучені з наданих предметів та зафіксовані на окремому листі паперу формату А4, доданих до цього висновку. Сліди пальців та ладоней рук, присутні на фрагменті липкої стрічки ЛТ, для ідентифікації особистості непригідні. Інших слідів пальців та ладоней рук, придатних для ідентифікації особистості, на поверхнях наданих для дослідження предметів, в ході дослідження не виявлено. Встановити належності чи слідів пальців та ладоней рук, розташованої на фрагментах липкої стрічки ЛТ, наступним особам: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_15/8;Ковач ОСОБА_30, 1981р.н. зареєстрованого за адреою: Донецька область м. Артемівськ вул. Горбатого, 73/ОСОБА_31, 1971р.н., зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, не надається можливим по причині непридатності вказаних слідів для ідентифікації особистостей. Встановити якими пальцями(частиною додані руки) залишені досліджувані сліди рук, розташовані на відрізках липкої стрічки ЛТ, не надається можливим по причині поганого якості даних слідів (нечіткість та нашарування папілярних ліній, недостатнє кількість окремих ознаків папілярного узору);

-судово-імунологічної експертизи №198 від 09.08.2013 року, згідно якого, на даних на даних на експертизу двох недопалках цигарок (об'єкти № 4,5) та двох змивах(обєкти № 7,9) встановлена наявність клітин з ядрами. На наданих на експертизу двох змивах (обєкти №6, 8) клітин з ядрами не знайдено. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження були встановлені генетичні ознаки зразків слини ОСОБА_3В.(обєкт № 1), ОСОБА_5 (обєкт № 2), ОСОБА_29В.(обєкт №3), клітин з ядрами па двох недопалках цигарок (об'єкти № 4, 5), змиві з рукоятки дверцят духової шафи (обєкт № 7) та змиві з металевого стільця на балконі (обєкт № 9).Генетичні ознаки клітин з ядрами на двох недопалках цигарок (об'єкти № 4,5) належать особі чоловічої генетичної статі, співпадають між собою та не співпадають з генетичними ознаками зразків слини ОСОБА_3В.(обєкт №1), ОСОБА_5Ф.(обєкт №2, ОСОБА_4В.(обєкт №3).Генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з рукоятки дверцят духової шафи (обєкт № 7) належать особі чоловічої генетичної статі та не співпадають з генетичними ознаками зразків слини ОСОБА_32В.(обєкт №1), ОСОБА_5Ф.(обєкт №2), ОСОБА_4В.(обєкт №3) та генетичними ознаками клітин з ядрами на двох недопалках цигарок (обєкти №4,5). Генетичні ознаки клітин з ядрами ва змиві з металевого стільця на балконі (обєкт № 9) є змішаними, не містять генетичних ознак зразків слини ОСОБА_3В.(обєкт №1), ОСОБА_5Ф.(обєкт №2), ОСОБА_4В.(обєкт №3) та генетичних ознак клітин з ядрами на двох недопалках цигарок (обєкти №4,5), але містять генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з рукоятки дверцят духової шафи (обєкт № 7).

За результатами обшуку в квартирі ОСОБА_7 не знайдено слідів відбитків пальців та долоней рук підсудних, не знайдено інших слідів, які б вказували на підсудних, не знайдено шприца, а з вилучених недопалків з кухні виходить, що вони належать особі чоловічої статі, але не підсудним.

Свідок ОСОБА_14, допитана в судовому засіданні, підтвердила, що вона не впізнала підсудних за фотознімками і не може впізнати в залі судового засідання як осіб, яких вона бачила в під'їзді 20.06.2013 р.

Показання свідка ОСОБА_13 (Товстенко), надані нею в судовому засіданні не спростовують показання свідка ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_13 (Товстенко) не змогла пояснити про що саме в квартирі ОСОБА_7 йшла мова та лише чула уривки окремі слова, пояснила, що бачила мимохідь осіб в дверний глазок, та групу осіб біля під'їзду, яких з п'ятого поверху не могла розгледіти.

Вирішуючи питання про допустимість доказів сторони обвинувачення - протоколу впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_3В.(т. 1 а.с.203-206); протоколу впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_4В.(т. 1 а.с.207-210); протоколу впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_5 (т.1 а.с.211-214); протокол впізнання потерпілою ОСОБА_6 за фотознімками ОСОБА_4 (т.1 а.с.215-218); протокол впізнання потерпілою ОСОБА_6 за фотознімками ОСОБА_5 (т.1 а.с.219-222); протокол впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_4 (т. 1 а.с.227-230); протокол впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_3 (т. 1 а.с.231-233); протокол впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_5Ф.(т.1 а.с.235-238) судом встановлено, що у вказаних протоколах не зазначено, що в присутності понятих фото були розміщені у випадковій послідовності. Послідовність розміщення фото не зафіксована понятими також і шляхом підписання додатків до кожного протоколу у вигляді довідок із зазначенням номерів фото та прізвищ зображених осіб. В протоколах також не зазначено, що фотознімки вклеєні та опечатані відбитками печатки. Довідки до протоколів впізнання, які в порушення вимогст.104, ч.3 ст.105, ст. 106 КПК України підписані лише слідчим і не підписані понятими та особою, що впізнає. На першій сторінці кожного протоколу друкованим способом зазначено : «Дані про осіб, які зображені на фотографіях, наведено у довідці, яка додається до цього протоколу. Особі, якій пред'явлено фотознімки для впізнання, ці дані заздалегідь не пред'являлись та не повідомлялись. Однак, друга сторінка кожного протоколу містить друкований запис про те, що на одному із знімків зображено одного із обвинувачених (ОСОБА_4В, ОСОБА_3 та ОСОБА_5Ф.) та вказані їх прізвища, дати народження, місце проживання і реєстрації, а також місце роботи і посада. Безпосередньо під цими даними в кожному протоколі міститься підпис свідка ОСОБА_6 про попередження про кримінальну відповідальність.

Вирішуючи питання про допустимість доказу - протоколу проведення слідчого експерименту з додатком у вигляді відеозапису від 19.07.2013 р. (т.2 а.с.43-47), суд, враховує положення ч.1 ст.240 КПК України, якою встановлено, що слідчий експеримент проводиться з метою уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань та ч.3 ст. 223 КПК України, згідно якої слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, розяснюються їх права і обовязки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис слідчого експерименту від 19.07.2013 року та встановлено, що перед початком, свідку ОСОБА_7 не роз'яснені її права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.66 КПК України. Свідок ОСОБА_7 лише попереджена слідчим про кримінальну відповідальність за ст.384-385 КК України.

При цьому в протоколі слідчої дії (т.2 а.с.43-44) зазначено, що свідку були роз'яснені права та обов'язки згідно зі ст.66,67 КПК України, що не відповідає дійсності і є суттєвим порушенням вимог ч.3 ст.223 КПК України.

Частиною 6 ст.240 КПК України встановлено, що про проведення слідчого експерименту складається протокол, у якому докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Однак, в протоколі докладного викладення умов і результатів слідчого експерименту не міститься, а міститься загальний опис пояснень свідка ОСОБА_7 про те, що вона на місці розповіла та вказала про обставини і обстановку проникнення до квартири 20.06.2013 р. Співробітниками ОБНОМ та проведення ними обшуку у цій квартирі, а також щодо їхніх дій.

Відповідно до ч.6 ст.240 та п.2 ч.3 ст.104 КПК України описова частина протоколу повинна була містити послідовність всіх дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Однак, в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.07.2013 р. таких відомостей не міститься, хід і результати слідчої дії в протоколі не відображено, зміст пояснень свідка ОСОБА_7 не викладено.

Вирішуючи питання про допустимість доказу - протоколів огляду предметів (документів) від 21.06.2013 р., якими здійснено огляд мобільних телефонів (т.2 а.с.1-2, а.с.3-4), судом встановлено, що огляду підлягали дані про з'єднання, про персональні дані абонентів, про час та напрями з'єднань, тобто досліджувалась інформація про приватне спілкування особи, таємниця якого гарантується ст.14 КПК України і допускає втручання лише на підставі судового рішення, при цьому в протоколах огляду не зафіксовано, що телефони були добровільно передані для огляду слідчому їх власниками, в тому числі не зазначено, що ці телефони передали для огляду саме ОСОБА_6 або ОСОБА_7. В протоколах огляду взагалі не зазначені дані про власників цих телефонів і із змісту достовірно встановити їх неможливо, а можливо лише припустити, що цими власниками є ОСОБА_7. Таким чином, огляди мобільних телефонів були проведені в порушення вимог п.1 ч.2 ст.87 КПК України без дозволу суду і без добровільної передачі власника. Крім того, в протоколах не зафіксовані дані про моделі мобільних телефонів, а вказана лише марка виробника SAMSUNG не зафіксовані дані про ІМЕІ, про розміщені в них СІМ-картки і мобільні номери цих карток, не зафіксовано, чи співпадає час, виставлений на телефонах, реальному часу.

Згідно обвинувального акту в частині обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України, прокурор вказує, що ОСОБА_3, ОСОБА_29 та ОСОБА_5 вчинили умисні дії, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

В судовому засіданні була досліджена постанова слідчого від 11.12.2013 р. (т.5 а.с.169-170) про відмову внести дані до ЄРДР, згідно якої вбачається, що в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_6, вчинених за попередньою змовою групою осіб, відсутній склад злочину, передбачений ст.369 КК України.

Вказана постанова не виключала обов'язок прокурора внести дані до ЄРДР і розслідувати злочин за ст.369 КК України, вчинений ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що є порушенням вимог ст.25 КПК України, та впливає на оцінку доказів на предмет допустимості.

Враховуючи, що отриманні свідчень від потенційних підозрюваних, під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності за відмову давати свідчення, протирічать вимогам ст.6 ЄКПЛ та робить такі докази неякісними, що виходить із позицій викладених ЄСПЛ в рішеннях «Шабельник проти України» (п.52) та Веренцов проти України (п.86).

Якщо покази отримані з порушенням права на захист проти самовикриття не можуть використовуватись проти особи, що їх надала, то такі покази не можуть бути використані і для обвинувачення інших осіб.

Таким чином, суд не може визнати показання ОСОБА_9 допустимими доказами, оскільки ОСОБА_9 свідчила проти себе, без попередження про право на захист проти самовикриття.

З тих же підстав суд не має права використовувати на користь обвинувачення і будь-які письмові докази, які містять свідчення ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що досліджувались в судовому засіданні.

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис з камер спостереження ДП «Артемсіль» на флеш накопичувачі, який є додатком до протоколу огляду предметів (документів) від 16.07.2013 р. (т.2 а.с.128-130). В даному протоколі зазначено про осіб - потерпілу ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_15, однак останніх в результаті перегляду відеозаписів в судовому засіданні ідентифікувати не виявилося можливим.

При досліджені в судовому засіданні журнал обліку виїздів та повернення транспортних засобів у господарствах і гаражах органів внутрішніх справ Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області, встановлено, що 18.06.2013 року, 19.06.2013року,20.06.2013 року, 21.06.2013 року ОСОБА_3 було наданий транспортний засіб марки ВАЗ держ. номер 1390. При цьому модель автомобіля ВАЗ , досліджуючи даний доказ встановити не можливо.

Частиною 3 ст.62 Конституції закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що «докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами».

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» наголошено, що під час розгляду кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди мають визнавати їх недопустимими і не враховувати під час обґрунтування обвинувачення у вироку.

Відповідно до статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобовязаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

6)отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно статті 104 КПК України протокол складається, зокрема, з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, імя, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Таким чиномпротоколи впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_3В.(т. 1 а.с.203-206); впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_4В.(т. 1 а.с.207-210); впізнання свідком ОСОБА_7 за фотознімками ОСОБА_5 (т.1 а.с.211-214); впізнання потерпілою ОСОБА_6 за фотознімками ОСОБА_4 (т.1 а.с.215-218); впізнання потерпілою ОСОБА_6 за фотознімками ОСОБА_5 (т.1 а.с.219-222); впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_4 (т. 1 а.с.227-230); впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_3 (т. 1 а.с.231-233); впізнання свідком ОСОБА_9 за фотознімками ОСОБА_5Ф.(т.1 а.с.235-238); протокол проведення слідчого експерименту з додатком у вигляді відеозапису від 19.07.2013 р., є недопустимими доказами, так як ці докази отримані в порушення вимогКПК України, а саме внаслідок істотного порушення прав та свобод людини відповідно до положеньст. 87 КПК України.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх надає.

Однією із засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд приймає до уваги свідчення обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо їх непричетності до інкримінованих злочинів, дані під час судового розгляду .

Відповідно до ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суду не надано належних та допустимих доказів обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 ст. 91 КПК України

Враховуючи вище наведені обставини, оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, встановлення недопустимості деяких доказів, показання свідків, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 162, ч.4 ст.368 КК України не доведена, а наявні сумніви повинні трактуватись на користь обвинувачених.

Згідно вимог ст.ст. 370, 373 КПК України судове рішення повинно бути законним, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і в ньому повинні бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом верховенства права, задекларованому в ст., 8 Конституції України, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили б вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 162 КК України, як умисні дії, що виразились у незаконному проникненні до житла особи і незаконному проведенні в ньому обшуку, вчиненими службовою особою та ч.4 ст.368 КК України як, умисні дії, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди,стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред'явлене йому обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 слід тлумачити на його користь.

За таких обставин, ОСОБА_3. підлягає виправданню за у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом верховенства права, задекларованому в ст., 8 Конституції України, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили б вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 162 КК України, як умисні дії, що виразились у незаконному проникненні до житла особи і незаконному проведенні в ньому обшуку, вчиненими службовою особою та ч.4 ст.368 КК України як, умисні дії, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди,стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред'явлене йому обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 слід тлумачити на його користь.

За таких обставин, ОСОБА_4 підлягає виправданню за у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом верховенства права, задекларованому в ст., 8 Конституції України, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили б вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 162 КК України, як умисні дії, що виразились у незаконному проникненні до житла особи і незаконному проведенні в ньому обшуку, вчиненими службовою особою та ч.4 ст.368 КК України як, умисні дії, що виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди,стороною обвинувачення надано не було, суд вважає, що пред'явлене йому обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 слід тлумачити на його користь.

За таких обставин, ОСОБА_5 підлягає виправданню за у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

ОСОБА_16 речових доказів по справі, вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Представником потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_33 заявлено цивільний позов в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22275,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Вказаний позов суд вважає за необхідне залишити без розгляду та розяснити право звернення з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати по справі, а саме: витрати на проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №3387/05 від 05.08.2013року) у розмірі 1468,80 грн.; витрати на проведення повторної дактилоскопічної експертизи(висновок № 41 від 17.09.2013року) у розмірі 783,20грн.; витрати на проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №42 від 16.09.2013року) у сумі 1566,40грн.; витрати на проведення комплексної імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи (висновок №198 від 09.08.2013року) у сумі 2942,00 грн.; витрати на проведення комплексної криміналістичної експертизи (висновок №897 від 28.11.2013року) у сумі 782,40 грн., слід віднести на рахунок держави.

В ході досудового розгляду обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом 05.07.2013року та 07.07.2013року обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та визначено розміри застав. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були звільненні з Артемівського слідчого ізолятору №6 у зв'язку із внесенням застав.

Тому, згідно з ч. 4 ст.202 КПК України ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаються такими, до яких застосовані запобіжні заходи у вигляді застави.

Встановлено, що застава не була звернена в дохід держави.

З огляду на наведене, запобіжні заходи у вигляді застави відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцям внесену на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Донецької області заставу.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3,17.04.1971року народження, визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

ОСОБА_4,25.05.1981року народження, визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

ОСОБА_5, 21.07.1983року народження, визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.162, ч.4 ст.368 КК України.

Запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після вступу вироку в законну силу, повернути заставу внесену заставодавцям на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації у Донецької області.

Заставу у вигляді 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня поточного року - 1147,00 гривень, у національній грошовій одиниці, тобто 34410,00 гривень, відносно обвинуваченого ОСОБА_3, внесену ОСОБА_34, 07 липня 2013 року (згідно квитанції № ПН8262) на рахунок: р/р 37317004001000 в ГУ ГКСУ в Донецькій області; МФО 834016; ОКПО 26288796; одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.07.2013 року по справі 219/5898/2013-к (1кс/219/303/2013), повернути заставодавцю ОСОБА_34.

Заставу у вигляді 20 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня поточного року - 1147,00 гривень, у національній грошовій одиниці, тобто 22940,00 гривень, відносно обвинуваченого ОСОБА_4, внесену ОСОБА_4, 07 липня 2013 року (згідно квитанції № ПН8312) на рахунок: р/р 37317004001000 в ГУ ГКСУ в Донецькій області; МФО 834016; ОКПО 26288796; одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.07.2013року по справі 219/5899/2013-к (1кс/219/304/2013), повернути заставодавцю ОСОБА_4.

Заставу у вигляді 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня поточного року - 1147,00 гривень, у національній грошовій одиниці, тобто 34410,00 гривень, відносно обвинуваченого ОСОБА_5, внесену ОСОБА_22 05.07.2013 року (згідно квитанції № 868.251.2) на рахунок: р/р 37317004001000 в ГУ ГКСУ в Донецькій області; МФО 834016; ОКПО 26288796; одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2013 року по справі 219/5900/2013-к (1кс/219/305/2013) повернути заставодавцю ОСОБА_22.

Речові докази по справі: 700 доларів США та 4 000,00 грн., що зберігаються в Артемівський міжрайонній прокуратурі Донецької області (Артемівській місцевій прокуратурі Донецької області) повернути ОСОБА_6 за належністю.

Цивільний позов представником потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_33 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22275,00 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., залишити без розгляду, розяснив право звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати по справі, а саме: витрати на проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №3387/05 від 05.08.2013року) у розмірі 1468,80 грн.; витрати на проведення повторної дактилоскопічної експертизи(висновок № 41 від 17.09.2013 року) у розмірі 783,20 грн.; витрати на проведення дактилоскопічної експертизи (висновок №42 від 16.09.2013року) у сумі 1566,40грн.; витрати на проведення комплексної імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи (висновок №198 від 09.08.2013року) у сумі 2942,00 грн.; витрати на проведення комплексної криміналістичної експертизи (висновок №897 від 28.11.2013року) у сумі 782,40 грн., слід віднести на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя