Рішення № 66755461, 18.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4009/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

12 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що що вона з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народились діти доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 19 листопада 2012 року з ОСОБА_4 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання малолітніх доньок у розмірі 1/8 часток всіх видів заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 часток всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення малолітніми дітьми трирічного віку, тобто до 03 березня 2015 року.

Також позивачка зазначила, що діти мають вади фізичного розвитку, та потребують домашнього догляду, у звязку з чим позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення дітьми шестирічного віку.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнав та не заперечував проти їх задоволення. На останнє судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за його відсутності.

ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтованими, оскільки позивачка та відповідач проживають разом з дітьми, та жодного спору щодо утримання дітей між сторонами немає. На думку ОСОБА_5, метою подачі дійсного позову є зменшення розміру аліментів, який сплачує відповідач на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, 08 травня 1999 року згідно постанови Конотопського міського суду Сумської області від 12 грудня 2002 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

У судове засідання до апеляційного суду сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін по справі до суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому розглядові справи та у доступі їх до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народились діти доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 У відповідних свідоцтвах про народження дітей батьком зазначений ОСОБА_4 Шлюб між сторонами не було розірвано. Діти знаходяться на утриманні сторін та проживають разом з батьками.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 19 листопада 2012 року, залишеним без змін хвалою Апеляційного суду АРК від 12 березня 2013 року, з ОСОБА_4 на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання малолітніх доньок у розмірі 1/8 часток всіх видів заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 часток всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення малолітніми дітьми трирічного віку, тобто до 03 березня 2015 року.

Малолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, мають вади фізичного розвитку, зокрема, донька ОСОБА_7 є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, про що свідчить відповідна довідка.

Також судом встановлено, що відповідач має дитину від першого шлюбу з ОСОБА_5 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 Постановою Конотопського міського суду Сумської області від 12 грудня 2002 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1\4 часток всіх видів заробітку батька, до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, відповідач має зобовязання щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_5 по утриманню сина.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та відповідач, котрий визнав позовні вимоги, мають на меті зменшити розмір аліментів, які стягуються на утримання сина від першого шлюбу з ОСОБА_5 - ОСОБА_8, 08.05.1999 р.н, та підтверджують факт відсутності спору між сторонами по даній справі.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з нижченаведеного.

Згідно з ч. 3 ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

За положеннями ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, за змістом вказаної норми права, розмір утримання не повязаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивач.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що дочка сторін ОСОБА_7 є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, у звязку з чим позивачка здійснює за нею догляд, тому має право у порядку ч. 3 ст. 84 СК України на утримання від чоловіка до шести років, а останній має змогу його надати.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної ОСОБА_2 Української РСР від 27 лютого 1991 р. № 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В силу ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України гарантовано, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції на усі зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судова колегія також вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовМіняйло ОСОБА_9 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03.03.2015 року до досягнення дітьми: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, шестирічного віку, тобто до 02.03.2018 року.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак воно може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М.Драгомерецький

ОСОБА_10

ОСОБА_2