Ухвала суду № 66755443, 25.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4208/17

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Драгомерецького М.М.

суддів: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника відповідача ТОВ «Сейп Автотранс» - Кочмар В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс», третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

09 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Сейп Автотранс», третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що в результаті ДТП, яка сталася 11.04.2016 року о 15.50 год. з вини водія ОСОБА_6, який керуючи належним відповідачу автомобілем «RENO LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги ПДР. Внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем позивача «Hundai i30», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Учасниками пригоди було погоджено обставини дорожньо-транспортної пригоди та складено європротокол.

Згідно з актом виконаних робіт вартість відновлювального ремонту склала 26 590 гривень, які були сплачені позивачем відповідно до квитанції №27 від 23.05.2016 року ФОП ОСОБА_7.

На підставі зазначеного ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з товариства відповідача вартість відновлювального ремонту у розмірі 26590 гривень, моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, яка полягає у душевних стражданнях пов'язаних з ушкодженням власності, відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень та судові витрати у розмірі 551,21 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив обставини пригоди та зазначив, що виконував трудові обов'язки, працював водієм таксі, в його розпорядженні був автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що позов є обгрунтованим.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є письмові заперечення згідно з якими товариство не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Представник підтверджує обставини пригоди та звертає увагу суду на те, що водій ОСОБА_6 та товариство на момент ДТП не знаходилися в трудових відносинах, що підтверджується довідкою та договором прокату від 05.05.2015 року. Відповідальність товариства була застрахована у ПрАТ «Європейський Страховий Союз", тому вважає, що відшкодування шкоди позивачу має бути здійснено саме страховиком.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Сейп Автотранс» на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 26 590 гривень, моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень, та судовий збір у розмірі 551,21 гривень. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сейп Автотранс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до апеляційного суду позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6 не з'явились, але про розгляд справи вони були сповіщены належним чином. Крім того, інтереси позивача представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка позивача до суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому розглядові справи та у доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечння на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.04.2016 року о 15.50 год., водій ОСОБА_6, який перебував у труднових відносинах із ТОВ «Сейп Автотранс», керуючи автомобілем «RENO LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1, не впорався з керуванням та вчинив зіткнення з автомобілем «Hundai i30», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачу ОСОБА_3.

Внаслідок зіткнення автомобілі були пошкоджені. Учасниками проигоди було погоджено обставини ДТП та складено європротокол.

На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ТОВ «Сейп Автотранс» на зазначений автомобіль була застрахована у СТДВ ПрАТ «Європейський Страховий Союз», що підтверджується полісом АЕ/6847571 зі строком дії від 25.11.2015 року до 24.11.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з виконанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі володіє транспортним засобом, механізмом іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно положень ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Сейп Автотранс» про те, що на час вчинення ДТП ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах із товариством не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки договір прокату від 07.06.2016 року, який міститься в матеріалах справи та на який посилається представник відповідача ТОВ «Сейп Автотранс» (а.с. 31-34), не спростовує даних обставин, так як у повідомленні про ДТП, ОСОБА_6 поставив свій підпис та його місце роботи там зазначено саме товариство відповідача, а також технічний паспорт на автомобіль «RENO LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 36), а копії договору оренди від 17.02.2015 року (а.с. 88) та тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 від 19.02.2015 року (а.с. 88-90, 93) не були подані ТОВ «Сейп Автотранс» у якості доказу до суду першої інстанції, оригінали зазначених документів не досліджувались, тому як належний доказ їх не може бути прийнято апеляційним судом.

Також слід зазначити, що доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку із тим, що відповідальність ТОВ «Сейп Автотранс» була застраована у ПрАТ «Европейський Страховий Союз», та шкода була заподіяна у межах ліміту відповідальності страховика, а тому товариство не є належним відповідачем по справі не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права (статті 1192 ЦК України), викладених у постанові від 26.10.2016, прийнятій за результатами розгляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, що є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно- правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейп Автотранс» відхилити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік