Ухвала суду № 66755150, 25.05.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2011/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі скаргу заявника ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання недійсною постанови та зобовязання вчинити певні дії., -

В С Т А Н О В И В :

18 квітня 2017 року, заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив суд, визнати дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження № 48915991 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії) протиправними, визнати постанову про закінчення виконавчого провадження № 48915991 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії) від 13.11.2015 року недійсною, зобовязати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 або іншу посадову особу закінчити виконавче провадження № 48915991 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та зобовязати головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 або іншу посадову особу вилучити запис про арешт рухомого майна ОСОБА_1 за № 14553782 від 25.09.2014 року із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, з посиланням на порушення свого права власності вищевказаними протиправними діями та незаконними постановами державного виконавця.

В судовому засіданні представник заявника повністю підтримав вимоги скарги, яку просив задовольнити.

Головний державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена уповноважена особа ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки з відміткою про вручення повноважній особі, причини неявки не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутністю суду не надав (а.с. 92).

Заслухавши пояснення представника заявника та дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до висновку, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

У відповідності до положень ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області по справі № 509/2011/13-ц від 18.11.2013 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3: 1) матеріальну шкоду в сумі 85884 грн.; 2) судовий збір у сумі 1100 грн. (а.с. 72).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16.07.2014 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/2011/13-ц від 18.11.2013 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44508 грн., у якості відшкодування моральної шкоди 2000 грн., судові витрат у розмірі 1 717 грн. (а.с. 73).

11.08.2014 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 509/2011/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 48 225,02 грн.

10.09.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44659772 на підставі виконавчого листа № 509/2011/13-ц від 11.08.2014 року, виданого Овідіопольським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 48 225,02 грн. (а.с. 80)

25.09.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення у розмірі 48 225,02 грн. (а.с. 81).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 45229315 відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції накладено арешт та заборону на відчуження усього рухомого майна боржника у межах суми звернення стягнення у розмірі 48225,02 грн., реєстраційний номер обтяження 14553782 (а.с. 86).

Суд зясував, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2014 року по справі № 509/2011/13-ц були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року ( провадження № 6-32856 св 14), а справу передано на новий розгляд до Суду першої інстанції (а.с. 74-76).

В подальшому Овідіопольським районним судом Одеської області було винесено рішення по справі № 509/2011/13-ц від 07 квітня 2015 року та було вирішено стягнути з ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» на користь ОСОБА_3 (стягувач у рамках виконавчого провадження № 44659774) грошові кошти у розмірі 48225 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат (а.с. 77).

З огляду на зазначене, суд вважає, що виконавчий лист № 509/2011/13-ц від 11.08.2014, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 44659774 є нечинним, а виконавче провадження підлягало закінченню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» внаслідок скасування рішення Суду ( Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

02.10.2015 року виконавчий лист № 509/2011/13-ц, виданий 11.08.2014 року Овідіопольським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 48225,02 грн. надійшов до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві повторно.

06.10.15 p. головним державним виконавцем - Проц B.C. виконавче провадження ВП № 48915991 відкрито, про що винесена відповідна постанова від 06.10.2015 року (після скасування рішення на підставі якого видано виконавчий лист № 509/2011/13-ц від 11.08.2014 року).

На думку суду, головний державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2 мав завершити виконавче провадження та скасувати накладений арешт на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» «Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ» (Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» наслідками завершення виконавчого провадження у разі його закінчення є зняття арешту, накладеного на майно боржника (в редакції ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Головний державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_2 в порушення зазначених вище вимог закону замість закінчення виконавчого провадження у звязку із скасуванням рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ і зняття арешту, майже через рік 13.11.2015 року направив виконавчі листи для подальшого виконання до Лозівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області.

18.05.2016 року представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до Лозівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області про надходження та виконання виконавчого документа № 509/2011/13-ц від 11.08.2014 року.

30.05.2016 року від Лозівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла відповідь за № 7100/08-27 від 24.05.2016 року в якій зазначено: «перевіркою журналу реєстрації вхідної кореспонденції відділу за період з 01.01.2016 року по 24.05.2016 року, встановлено, що виконавчі листи по справі № 509/2011/13-ц від 11.08.2014 року до Лозівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області на виконання не надходили та на виконанні не перебувають» (а.с. 83).

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом про скасування арешту усього рухомого майна в межах суми звернення стягнення у розмірі 48225,02 грн., накладеного постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у рамках виконавчого провадження № 44659774 від 25.09.2014 року, реєстраційний номер обтяження 1453782.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 вересня по справі № 629/3369/16-ц у задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Харківської області із апеляційної скаргою, у якій просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.09.2016 року скасовано та у задоволені позову відмовлено з інших підстав (а.с. 78-79).

Апеляційний суд Харківської області у своєму рішенні від 23.03.2017 року встановив, що своїми діями ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві порушило права позивача, але він не звернувся в порядку розділу VIІ ЦПК України зі скаргою до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України), а саме до Овідіопольського районного суду Одеської області на дії виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві і не оскаржив постанови про закінчення виконавчого провадження у звязку із направленням до Лозівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області, замість закінчення у звязку із скасуванням рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з цим факт порушення діями ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві прав ОСОБА_1 внаслідок недотримання порядку закінчення виконавчого провадження № 48915991, що призвело до не скасування арешту рухомого майна ОСОБА_1 є доведеним.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном».

Згідно ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії ( Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.2009 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ» (Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», наслідками завершення виконавчого провадження у разі його закінчення є зняття арешту, накладеного на майно боржника (Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 XIV, в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадовою особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму ВССУ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року: «Відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника».

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 було порушено порядок закінчення виконавчого провадження № 448915991, оскільки ним було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку із направленням до Лозівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області, замість закінчення у звязку із скасуванням рішення суду.

Оскільки рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2014 року по справі № 509/2011/13-ц були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року ( провадження № 6-32856 св 14, то виконавчий лист № 509/2011/13-ц від 11.08.2014, виданий Овідіопольським районним судом Одеської області, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 44659774 є нечинним.

На даний момент арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення у розмірі 48225,02 грн., на думку суду, обмежує право власності заявника ОСОБА_1, що є порушенням ст. 41 Конституції України, оскільки останній позбавлений можливості розпоряджатись своїм рухомим майном, і має бути відновлено шляхом зобовязання Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 вилучити запис про арешт рухомого майна ОСОБА_1 за № 14553782 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав та свобод.

Враховуючу ту обставину, що рішення апеляційного суду Харківської області від 23.03.2017 року по справі № 629/3369/16-ц, яким було встановлено порушення відділом ДВС Голосіївської РУЮ у м. Києві прав заявника було отримано ОСОБА_1 05.04.2017 року строк на звернення зі скаргою є дотриманим, що враховується судом при розгляді вказаної скарги.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,169,208-209,383-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

1.Скаргу заявника ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання недійсною постанови та зобовязання вчинити певні дії задовольнити ;

2.Визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження № 48915991 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 р. № 606-XIV) ;

3.Визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження № 48915991 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 р. № 606-XIV) ;

4.Зобовязати головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 або іншу посадову особу ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві закінчити виконавче провадження № 48915991 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про арешт рухомого майна ОСОБА_1 за № 14553782 від 25.09.2014 р.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Гандзій Д.М.