Ухвала суду № 66753852, 23.05.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 150/300/16-ц Провадження № 22-ц/772/1350/2017Головуючий в суді першої інстанції Суперсон С. П.Категорія 5Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі

головуючого судді Якименко М.М.,

суддів: Іващука В.А., Ковальчука О.В.,

при секретарі : Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 21 березня 2017 року ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 21 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 було задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0936 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, про відмову у задоволенні зустрічного позову та задоволення первісного позову. В скарзі посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу ОСОБА_3 подав письмові заперечення, в яких просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника , дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що остання є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Таким вимогам рішення суду відповідає в повному обсязі.

Судом першої інстанції було встановлено, що 22.06.2007 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до даної угоди покупець ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1

Колегією суддів встановлено, що на час укладення договору купівлі- продажу нерухомості сторони погодили між собою, що земельна ділянка, де розташовані будівлі, буде оформлена у власність ОСОБА_3 шляхом звернення ОСОБА_2 з заявою до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області про вилучення у нього земельної ділянки в розмірі 0,15 га для обслуговування будинку та 0,10 га для ведення особистого селянського господарства та передачі їх у власність ОСОБА_3

20.11.2007 року рішенням Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області заяву ОСОБА_2 було задоволено. Вилучено у нього вказані вище земельні ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_3 та надано дозвіл на виготовлення державного акту.

В послідуючому, на підставі рішення Чернівецької селищної ради 16 сесії 5 скликання від 12.12.2008 року, ОСОБА_3 були видані державні акти про право власності на земельну ділянку площею 0,1309 для ведення особистого господарства та 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 17.04.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Чернівецької селищної ради Вінницької області, ОСОБА_3, третя особа ДП «Вінницька філія «Центр ДЗК» вказані державні акти були визнані недійсними.

Отже, на час розгляду справи ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 належить 4 земельні ділянки загальною площею 0,4946 га по АДРЕСА_1, до числа яких входить земельна ділянка , на якій розташовані належні ОСОБА_3 будинок та надвірні споруди.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 пояснив, що не заперечує, щоб ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку площею 0,0910 га, розмір якої визначений у державному акті , але після того, як поверне йому 600,00 доларів США, які йому заборгував. Пояснити правову природу боргу суду не зміг. В свою чергу будь-яких доказів наявності боргових зобов'язань ОСОБА_3 у нього немає.

Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами, що між ними виник спір щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 До мирової угоди вони не дійшли, хоча судом неодноразово роз'яснювалось сторонам таке право.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З метою встановлення дійсної площі земельної ділянки, яка розташована під будинком та необхідна для його обслуговування, судом було призначено відповідну судову земельно - технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за №022/16 від 02.02.2017, визначено площу земельної ділянки, необхідну для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належних ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.02.2007. Площа земельної ділянки становить 0,0936 га з розмірами по периметру, що графічно відображено в додатку 2 до висновку експерта.

Окрім того, як правильно зазначив суд, даний висновок повністю відповідає і узгоджується з встановленими судом обставинам. Так на земельній ділянці площею 0,0936 га розташований будинок і господарські споруди ОСОБА_3, проведений водопровід, каналізаційна система, розташована вигрібна яма. В разі зміни конфігурації земельної ділянки та зменшення її розміру, унеможливленим буде доступ до всіх комунікацій та господарських будівель.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про задоволення зустрічного позову є правильним, законним і справедливим.

ОСОБА_2, звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, як правильно зазначив суд першої інстанції, всупереч ст. ст. 3, 60 ЦПК України, не довів обставин, на які він посилається, обґрунтовуючи свої вимоги. Суд правильно зробив висновок, що сам по собі факт розташування належного ОСОБА_3 будинку на земельній ділянці ОСОБА_2, а також наявність інших земельних ділянок, що розташовані поряд, не є доказом і підставою для задоволення його позову. А відтак правильно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу і не приймаються колегією суддів доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, згідно ч.2 ст. 205 ЦК України. Адже не існує на даний час рішення чи ухвали суду, ухвалених або постановлених з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому ОСОБА_2 помилково посилається на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17.04.2014 року, про яке вже зазначалося вище судом, оскільки воно було ухвалено з приводу спору між іншими сторонами про інший предмет із з інших підстав.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером правовідносин, що склалися між сторонами, правильно застосував норми матеріального права до них, дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду є законним , обгрунтованним та справедливим, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: