Рішення № 66752644, 24.05.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/11666/16-ц Головуючий І інстанції: Ференчук О.В.

Провадження № 22-ц/790/3332/17 Доповідач: Сащенко І.С.

Категорія: трудові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Довгаль А. П., Овсяннікової А. І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що з 30.08.1980 року вона працювала на ДП «ХЕМЗ» слюсарем механозбірних робіт 4 розряду. Наказом № 140-к від 01.08.2016 року її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням численності працівників на підставі п.1ст. 40 КЗпП України, проте нарахована заробітна плата та вихідна допомога у загальній сумі 11397,63 грн. не були їй виплачені при звільненні. На день пред'явлення позову до суду сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на її користь за весь час затримки розрахунку становить 2453,74 грн.

18.01.2017 року позивач уточнила позовні вимоги, просила також стягнути середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.09.2016 року по 18.01.2017 року за 57 робочих днів у розмірі 6356,64 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію середнього заробітку за затримку виплат при звільненні в розмірі 19096,92 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 13.03.2017 року стягнуто з ДП «ХЕМЗ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 11397,63 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки проведення остаточного розрахунку становить 2578,40 грн., відтак вважає вимогу позивача необґрунтованою.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством при звільненні працівниці порушено вимоги трудового законодавства України щодо виплати всіх належних їй сум.

Вказаний висновок судова колегія апеляційного суду вважає правильним, проте сума, що підлягає стягненню визначена судом невірно.

Встановлено, що 30.08.1980 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на ДП «ХЕМЗ» слюсарем механозбірних робіт 4 розряду, згідно наказу № 175-к від 30.08.1980 року ( а.с. 7 - 8 ).

Наказом № 140-к від 01.08.2016 року її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням численності працівників на підставі п.1ст. 40 КЗпП України ( а.с. 9 ).

Заборгованість по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_1 складає 11532,25 грн. ( а.с. 16 ).

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, на користь працівника з підприємства має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку, проте сума яка підлягає стягненню обрахована судом невірно.

Згідно довідки, наданої ДП «ХЕМЗ», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2578,40 грн. ( а.с. 30 ).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком.

Відповідно до п.5 розд.IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розд.IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові ВСУ від 21.01.2015 року.

Тобто, стягненню підлягають кошти з 01.08.2016 року по 09.02.2017 року за 6 місяців і 7 робочих днів в сумі:

2578,40 грн. х 6 = 15470,40 грн. + 122,78 грн. х 7 = 16329,86 грн.,

замість стягнутих судом 19096,92 грн.

Посилання представника ДП «ХЕМЗ» на те, що у звільненого працівника ще не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку, оскільки остаточний розрахунок з ним ще не проведений, судовою колегією не приймаються.

Необхідність відшкодування середнього заробітку, передбачена ст. 117 КЗпП України не ставить в залежність можливість отримання такого відшкодування від дати проведення остаточного розрахунку з працівником.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне рішення суду змінити, зменшивши суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Додаткове рішення суду від 13.03.2017 року щодо стягнення з підприємства заборгованості по заробітній платі в сумі 11397,63 грн. сторонами не оскаржувалося, судовою колегією не переглядалося.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 09 лютого 2017 року - змінити.

Зменшити суму стягнення як компенсацію заробітку за затримку виплат працівникові при звільненні з 19096,92 грн. до 16329,86 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді