Ухвала суду № 66751935, 25.05.2017, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/179/17

провадження №2-п/624/5/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Кегичівка 25 травня 2017 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючої судді Куст Н.М., за участі секретаря Проскурні Л.М., у відсутність сторін, у залі суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» в особі представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (далі СТОВ «Надія») про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И В

24 квітня 2017 року заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області позов ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди задоволено. Розірвано договір оренди землі б/н від 10 січня 2006 року, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» та ОСОБА_3, зареєстрований у Кегичівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 червня 2007 року №040769600264. Розірвано додаткову угоду від 08 листопада 2012 року до договору оренди земельної ділянки з реєстраційним № 040769600264 в Державному реєстрі земель від 05 червня 2007 року, укладену між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія», зареєстровану у відділі Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2012 року за №632318104001528. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

13 травня 2017 року надійшла заява представника відповідача про перегляд цього рішення.

Згідно з викладеними в заяві обставинами, представник відповідача стверджує, що 24 квітня 2017 року прибув у судове засідання по справі, його особу та повноваження було встановлено, запрошено до зали судового засідання та оголошено заяву від ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі. У звязку з цим представник наголосив суду на необхідність задоволення його клопотання про виклик в судове засідання позивача, з метою зясування фактичних правовідносин між позивачем та СТОВ «Надія» щодо дії оспореного договору оренди землі та реалізації ним прав передбачених ст.ст.57-64 ЦПК України, що сприятиме обєктивному розгляду справи. В подальшому судом було поставлено питання про перерву в судовому засіданні, в звязку із необхідністю суду дослідити документи по справі, проти чого він не заперечив. При цьому судом було наголошено, що про дату та час проведення наступного судового засідання його буде повідомлено пізніше. Проте пізніше стало відомо, що 24 квітня 2017 року судом було ухвалено заочне рішення, копію цього рішення було отримано відповідачем 03 травня 2017 року. З рішенням не згоден з підстав грубого порушення судом вимог чинного ЦПК України та процесуальних прав відповідача, зокрема фактичного не проведення судового засідання по вказаній цивільній справі та позбавлення можливості відповідача не тільки надати докази, а й ігнорування правової позиції відповідача, яка була висловлена представником в судовому засіданні 24 квітня 2017 року. Також судом не розглянуто його клопотання, як представника СТОВ «Надія» заявлене письмово 13 березня 2017 року та усно під час судового засідання 24 квітня 2017 року про виклик у судове засідання позивача ОСОБА_2, з метою його допиту для зясування фактичних правовідносин між позивачем та відповідачем щодо дії оспореного договору оренди землі та землі та реалізації ним прав передбачених ст.ст.57-64 ЦПК України, що сприятиме обєктивному розгляду справи. Вважає, що при ухваленні заочного рішення судом були порушені норми ст.5, ч.1 ст.6, ст.10, ч.1 ст.27, ст.159, ч.2 ст.160, ст.168, ст.176, ч.3 ст.191, ст.213 ЦПК України. В порушення приписів ст.213 ЦПК України та у звязку з фактичним не проведенням судом судового засідання відповідача було позбавлено права щодо надання суду доказів, внаслідок чого судом були проігноровані та недосліджені ті обставини, що в пунктах 11.2. та 11.3. договору оренди землі від 10 січня 2006 року містяться чіткі підстави для припинення або розірвання договору, які залишились не змінними після укладення сторонами додаткової угоди від 08 листопада 2012 року. Серед цих підстав для припинення або розірвання договору відсутні підстави для такого розірвання або припинення договору, визначені позивачем в листах до СТОВ «Надія» від 22 лютого 2017 року 10 березня 2017 року. Більше того позивач ОСОБА_2 ані в позовній заяві, ані у вищенаведених листах взагалі не назвав жодної причини для розірвання договору оренди землі від 10 січня 2006 року при тому, що СТОВ «Надія» як орендар земельної ділянки за цим договором належним чином виконує свої обовязки по обробітку зазначеної в договору земельної ділянки та повної і своєчасної сплати орендодавцям ОСОБА_3 (при житті) та ОСОБА_2 щорічної оренди плати, що не спростовується позивачем, виходячи із змісту його позовної заяви. При цьому посилання позивача на зміст пункту 14.1. договору оренди землі від 10 січня 2006 року як на засади своїх позовних вимог, був помилково оцінений судом як такий, виходячи з того, що за змістом цього пункту перехід права власності на земельну ділянку до другої особи є тільки підставою для зміни умов або розірвання договору, а не автоматичного чи імперативною підставою для його розірвання. Враховуючи те, що позивач отримавши орендну плату за 2016 рік, таким чином визнав його умови та в своєму позові не навів жодної підстави для розірвання договору і жодного разу не звертався до відповідача із пропозицією змінити умови договору, висновки суду щодо застосування змісту п.14.1 договору оренди землі від 10 січня 2006 року як підстави для розірвання договору та додаткової угоди до нього, не відповідають змісту самого пункту 14.1. договору, а також пунктам 11.2. та 11.3. договору оренди землі від 10 січня 2006 року та приписам ст.651 ЦК України та ст.31 ЗУ «Про оренду землі» та ч.1 ст.27 ЗУ «Про оренду землі».

У судове засідання сторони не зявились. Представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про проведення судового засідання без її та позивача участі, а заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення. Представник відповідача ОСОБА_1 надіслав заяву, згідно з якою повідомив, що не зможе взяти участь в судовому засіданні, у звязку з його участю у судових засіданнях в апеляційних судах м. Харкова та наполягає на перегляді заочного рішення, скасуванні його та призначенні справи до розгляду в загальному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява відповідача про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Право оскарження судових рішень, відповідно до ст. 129 Конституції України, є однією з основних гарантій права сторони на судовий захист.

Згідно ст.228 ЦПК України передбачено, що заочне рішення переглядається судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії відповідного заочного рішення. Такий порядок перегляду заочного рішення має забезпечити захист інтересів та прав відповідача, який не був належним чином повідомлений або не зміг зявитися у судове засідання з поважних причин.

Відповідно до ст.232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджали явці в судове засідання. Дані обставини повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно з матеріалами справи, відповідач про дату, час і місце розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.23,29), отже, мав змогу реалізувати свої процесуальні права, але двічі поспіль не скористався ними.

При цьому, відповідач жодного разу не повідомляв суд ні про свою неявку, ні про її причини. Заява ОСОБА_1 від 13 квітня 2017 року про відкладення розгляду справи судом до уваги не бралась, оскільки була подана без підтвердження його повноважень.

При поданні заяви про перегляд заочного рішення відповідач про причини неявки в судові засідання також не повідомив, нічим їх не обґрунтував, доказів на підтвердження поважності причин неявки не надав.

Твердження про його фактичну явку у судове засідання та не проведення 24 квітня 2017 року призначеного судового засіданні є безпідставним, суперечить матеріалам справи та нічим не підтверджене, крім того такими, що принижує честь, гідність та ділову репутацію судді. Викладені представником обставини щодо не проведення судового засідання та нібито ігнорування його явки у судове засідання, суд розцінює як намагання сторони уникнути негативних для неї наслідків неявки у судове засідання.

Крім того, відповідач повинен також вказати докази, що можуть вплинути на зміст прийнятого заочного рішення. До них варто віднести такі докази, які мають значення для справи і можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного винесеному цілком або частково чи зміни рішення.

Представником відповідача будь-яких доказів, що могли б вплинути на результат розгляду справи не надано. Посилання на те, що судом не розглянуто його клопотання про виклик у судове засідання позивача є необґрунтованим, оскільки ним дане клопотання до винесення рішення заявлено не було, своїм правом відповідач вчасно не скористався. Заява від 13 квітня 2017 року як вже зазначалось була подана без підтвердження повноважень на представлення відповідача в суді.

Доводи відповідача щодо хибності та необґрунтованості заочного рішення суду в частині дослідження питання про умови договору щодо можливості його розірвання, та підстави для його розірвання уже були досліджені і отримали оцінку в оскаржуваному рішенні; доказів протилежного відповідачем не додано.

Тому, ці доводи також не можуть бути розглянуті як підстава для перегляду рішення.

Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, суд також бере до уваги те, що наявність підстав до перегляду рішення необхідна в їх сукупності. При відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення не підлягає перегляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210, 228-232 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» в особі представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області, через Кегичівський районний суд, у строк, встановлений цим Кодексом.

Суддя Н.М. Куст