Ухвала суду № 66749984, 22.05.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1357/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/274/К/17 суддя Бондарєва О.І.

Категорія - 27 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П..

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представник позивача Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» - Ньорба Олена Михайлівна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (надалі - ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 11.09.2007 року між ПАТ «Брокбізнесбанк»та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №07Ф-197, до якого неодноразово вносились зміни та доповнення, зокрема в частині суми наданих кредитних коштів, порядку та умов повернення кредиту.

Позичальник не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 21.11.2014 року, а саме: заборгованість за кредитом - 2 231 668,83 дол. США, що еквівалентно 33 801 005,62 грн.; заборгованість за відсотками - 700 989,03 дол. США, що еквівалентно 10 617 226,81 грн.;пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 778 164,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 2 560 635,74 грн.;3% річних (ст.625 ЦК України) - 800 677,90 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року між ПАТ «Брокбізнесбанк»та ОСОБА_2 було укладено іпотечні договори від 21.12.2007 року та від 26.10.2011 року, за умовами яких передбачено, що у випадку недотримання позичальником умов п. 4.2. цих Договорів (стразхування предмету іпотеки), Банк має право вимагати сплати штрафу у розмірі 5% від суми кредиту. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не було надано договорів страхування предмету іпотеки, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за порушення умов договорів іпотеки у розмірі 53 937 811,55 грн.

Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року, яка станом на 21.11.2014 року, складає - 3 116 082 доларів США 70 центів, з яких: сума неповернутого кредиту - 2 231 668,83 дол.США, несплачені відсотки - 700 989,03 дол.США, пеня за несвоєчасне сплату кредиту за період з 24.06.2014 по 20.11.2014 року - 183 424,84 дол.США, що по курсу НБУ станом на 21.11.2014 року є еквівалентом 47 169 397, 35 грн., а також судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що рішення суду грунтується на припущеннях, адже позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитом та отримання відповідачем готівки з каси банку. Зокрема, на час виникнення спірних правовідносин видача готівки в іноземній валюті повинна була здіснюватися на підставі заяви відповідача на видачу готівки з його поточного, вкладного (депозичного) рахунків, й іншого порядку не передбачено. Однак, доказів наявності у відповідача такого рахунку позивачем не надано. Надані суду копії заяв на видачу готівки, представник відповідача вважає неналежним доказом у справі, оскільки їх оригінали в судовому засіданні досліджені не були, а на копіях проставлено сумнівні підписи.

На виконання ухвали суду першої інстанці, позивачем було надано Акт №1 від 11.03.2013 року «Про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню» та оригінали заяв на видачу готівки, які представник відповідача теж ввважає неналежними доказами, оскільки Акт не містить ідентифікаційних відомостей касових документів, які було знищено, а у заявах на видачу готівки відсутній код банку отримувача, відсутня назва банку, від імені якого складений документ, відсутні відомості про місце складання документу, місцезнаходження банку та прізвища осіб, визначених банком як уповноважених посадових осіб підписувати касові документи, що є порушенням Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року №337.

Крім того, зазначає, що постановою Правління НБУ від 08.12.2004 року №601 затверджено Перелік документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України», згідно ст. 470 якого «справи клієнтів, зобов'язання, листи, про одержання кредитів, гарантії за кредитами» зберігаються 5 років після погашення кредиту, а тому знищення касових документів може лише свідчити про відсутність боргу по кредиту.

Також, зазначає, що висновок суду про наявність заборгованості суперечить інформації викладеній у листі Банку на ім'я ОСОБА_2 від 21.08.2013 року, в якому зазначено про наявність заборгованості по відсоткам, а вимог щодо тіла кредиту не зазначено, що свідчить про відсутність боргу за тілом кредиту станом на серпень 2013 року.

Крім того, згідно п. 2.3.4. Кредитного договору проценти за поточний календарний місяць сплачуються позичальником щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця на рахунок, вказаний банком, в готівковій формі через касу банку або в безготіковій формі, однак доказів відкриття такого рахунку позивачем не надано, тому боржник згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України не є таким, що прострочив виконання зобов'язання, адже не міг приступити до його виконання.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється його законність та обгрунтованість в цій частині, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ПАТ «Брокбізнесбанк» - Ньорбу О.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №07Ф-197, згідно умов якого Банк відкрив ОСОБА_2 відкличну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 53 000, 00 доларів США на строк з 11.09.2007 року по 11.09.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних для споживчих цілей (т. 1 а.с. 55, 56-59).

Надалі між сторонами були укладені наступні Додаткові угоди до договору №07Ф-197 від 11 вересня 2007 року:

Додаткова угода №1 від 11.09.2007 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 47 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 60, 61);

Додаткова угода №2 від 12.09.2007 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 5 820,00 дол. США (т. 1 а.с. 62, 63);

Додаткова угода №3 від 21.09.2007 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 245 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 64, 65);

Додаткова угода №4 від 25.09.2007 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 192 172,00 дол. США (т. 1 а.с. 66, 67);

Додаткова угода №5 від 09.10.2007 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року до 270 000,00 дол.США та надано ОСОБА_2 транш у розмірі 25 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 68,69);

Додаткова угода №5/1 від 09.10.2007 року, згідно умов якої встановлено строки сплати процентів згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року за індивідуальним графіком, а саме: «проценти за поточний календарний місяць сплачуються позичальником щомісяця не пізніше 20 числі наступного місяця на рахунок, вказаний банком, в готівковій формі через касу банку або в безготівковій формі» (т. 1 а.с. 70).

Додаткова угода №6 від 14.11.2007 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року до 520 000,00 дол.США, надано ОСОБА_2 транш у розмірі 250 000,00 дол. США.

Внесено зміни до п.6.1. Кредитного договору, який викладено в наступній редакції: «Забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, комісії, неустойки за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека (нерухоме майно), яку позичальник зобов'язується оформити згідно чинного законодавства України на протязі двох тижнів, до 30.11.2007 року, від дня видачі кредиту» (т. 1 а.с. 71,72);

Додаткова угода №7 від 20.12.2007 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії, згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року, до 1 420 000,00 дол.США (т. 1 а.с. 73,74);

Додаткова угода №8 від 21.12.2007 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 200 000,00 дол. США (а.с. 75,76);

Додаткова угода №9 від 15.01.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 250 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 77, 78);

Додаткова угода №10 від 16.01.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 397 348,60 дол. США (т. 1 а.с. 79, 80);

Додаткова угода №11 від 08.02.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 56 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 81,82);

Додаткова угода №12 від 27.02.2008 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії, згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року, до 1 620 000,00 дол.США, надано ОСОБА_2 транш у розмірі 200 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 83, 84);

Додаткова угода №13 від 27.02.2008 року, якою внесено зміни до п.6.1. Кредитного договору та викладено його у наступній редакції: «Забезпечення виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, комісії, неустойки за несвоєчасну сплату процентів і невчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання виступає іпотека до договори поруки №07Ф-197 від 11.09.2007 року та №07Ф-197/1 від 27.02.2008 року» (т. 1 а.с. 85);

Додаткова угода №14 від 11.04.2008 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії, згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року, до 2 070 000,00 дол.США, надано ОСОБА_2 транш у розмірі 450 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 86,87);

Додаткова угода №15 від 10.07.2008 року, згідно умов якої збільшено ліміт відкличної лінії, згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року, до 2 150 000,00 дол.США, надано ОСОБА_2 транш у розмірі 80 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 88, 89);

Додаткова угода №16 від 23.07.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 50 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 90, 91);

Додаткова угода №17 від 01.10.2008 року, за умовами якої збільшено відсоткову ставку за користування кредитним коштами з 01.10.2008 року до 15% річних; надано ОСОБА_2 транш у розмірі 300 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 92, 93);

Додаткова угода №18 від 31.10.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 60 666,67 дол. США (т. 1 а.с. 94, 95);

Додаткова угода №19 від 13.11.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 131 651,85 дол. США (т. 1 а.с. 96, 97);

Додаткова угода №19/1 від 05.12.2008 року, за умовами якої збільшено ліміт відкличної лінії, згідно Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року до 2 232 000,00 дол.США; ОСОБА_2 забов?язався у двомісячний термін надати забезпечення на суму збільшеного ліміту згідно кредитного договору (т. 1 а.с. 98, 99);

Додаткова угода №20 від 05.12.2008 року, згідно умов якої ОСОБА_2 надано транш у розмірі 300 000,00 дол. США (т. 1 а.с. 100, 101);

Додаткова угода №21 від 09.01.2009 року, за умовами якої продовжено строк сплати заборгованості за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року до 15 січня 2009 року (включно) (т. 1 а.с. 102);

Додаткова угода №22 від 08.04.2009 року, за умовами якої перенесено строки сплати відсотків за березень, квітень та травень 2009 року, на строк до 10.06.2009 року (т. 1 а.с. 103);

Додаткова угода №23 від 10.06.2009 року, зп умовами якої внесено зміни до п.2.1. Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року та викладено його у наступній редакції: «Позичальник здійснює повергнення кредиту у готівковій або безготівковій формі на відкритий Банком Позичальнику рахунок згідно з графіком, наведеним у Додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору» (т. 1 а.с. 104);

Додаткова угода №24 від 24 грудня 2010 року, за умовами якої продовжено строк дії Кредитного довгору №07Ф-197 від 11.09.2007 року до 01 серпня 2011 року та вирішено не застосовувати до ОСОБА_2 штрафних санкцій згідно п. 7.1. цього Догвоору з 11 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року. При цьому, сторони погодились, що повернення процентів та кредиту здійснюється згідно з графіком, наведеним у Додатку №3 (т. 1 а.с. 105);

Додаткова угода №25 від 22.06.2011 року, згідно п. 1.1. ПАТ «Брокбізнесбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 231 668,83 долари США на строк до 01 серпня 2011 року зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 15% річних. Також, умовами цієї Додаткової угоди допускалась можливість зміни розміру процентів до 10% та продовжено строки користування кредитом до 22.06.2014 року, за умови виконання наступних зобов'язань (відкладальна обставина): сплати частини основного зобов'язання за договором у розмірі 31 688,83 дол.США; сплати заборгованості за нарахованими процентами за договором станом на 22.06.2011 року; надання у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №08Ф-120 від 24.07.2008 року предмет іпотеки, передбачений Іпотечним договором №9474 від 21.12.2007 року, підтвердженням чого будуть Іпотечні договори, укладені згідно чинного законодавства (т. 1 а.с. 107-111);

Додаткова угода №26 від 25.10.2011 року, умовами якої повернення сум кредит, визначених у п.1.1. додаткової угоди №25 від 22.06.2011 року, здійснюється у строк до 22.06.2014 року, а нараховані з 22.06.2011 року кожного місяця упродовж поточного року, але не сплачені проценти, Позичальник зобов'язаний сплатити рівними частинами не пізніше 22.06.2012 року, 22.06.2013 року та 22.06.2014 року на рахунок, вказаний Банком, в готівковій формі через касу банку або в безготівковій формі. Нараховані, але не сплачені до 22.06.2011 року проценти у розмірі 781 389,84 дол.США, позичальник сплачує до 26.10.2011 року на рахунок, вказаний банком, в готівковій формі через касу банку або в безготівковій формі; внесено зміни до п.2.3.4. Кредитного договору у наступній редакції: «Проценти нараховані за поточний календарний місяць сплачуються позичальником рівними частинами не пізніше 22.06.2012 року, 22.06.2013 року та 22.06.2014 року на рахунок, вказаний банком, в готівковій формі через касу банку або в безготівковій формі згідно графіку, наведеному у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору» (т. 1 а.с. 112-113).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Брокбізнесбанк» посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 21.11.2014 року (т.1 а.с.188-190) складає 53 937 811,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2 231 668,83 дол. США та заборгованість за відсотками - 700 989,03 дол. США, а рахом 2 932 657,86 дол., що по курсу НБУ станом на 20.11.2014 року, є еквівалентом - 44 418 232,43 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 778 164,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 2 560 635,74 грн.; 3% річних (ст.625 ЦК України) - 800 677,90 грн.; штраф за невиконання п.4.5. Іпотечного договору №1 - 1 690 050,28 грн.; штраф за невиконання п.4.5. Іпотечного договору №2 - 1 690 050,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 231 668,83 дол.США, за відсотками у розмірі 700 989,03 дол.США та пені за період з 24.06.2014 року по 20.11.2014 року у розмірі 183 424,84 дол.США, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій не суперечать умовам договору, які визначені сторонами і погоджені ними.

Так, судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що відповідач не виконував умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, розмір якої останнім не спростовано.

Всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що ОСОБА_2 не отримував кошти за кредитним договором, а тому не має невиконаних зобов'язань перед ПАТ «Брокбізнесбанк».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 10 ЦПК України.

На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як вбачається з матеріалів справи, видача коштів за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року підтверджується заявами позичальника ОСОБА_2 на видачу готівки, які повністю узгоджуються з умовами Додаткових договорів до цього Договору, укладених у сперід з 11.09.2007 року по 25.10.2011 року.

Так, позивачем було надано суду оригінали заяв на видачу готівки, які відповідають копіям наявним в матеріалах справи та повністю узгоджуються з умовами Додаткових договорів щодо терміну та суми видачі траншів. Зокрема, згідно заяви на видачу готівки №22 від 14 листопада 2007 року, ОСОБА_2 було видано 250 000,00 дол.США, що було передбачено умовами Додаткової угоди №6 від 14.11.2007 року (т. 1 а.с. 71,72, 120); згідно заяви на видачу готівки №43 від 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було видано 300 000,00 дол.США, що було передбачено умовами Додаткової угоди №17 від 01.10.2008 року (т. 1 а.с. 92, 93); згідно заяви на видачу готівки №2 від 31 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 було видано 60 666,67 дол.США, що було передбачено умовами Додаткової угоди №18 від 31.10.2008 року (т. 1 а.с. 94, 95, 130), а тому не можна вважати обгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надавалися оригінали заяви на видачу готівки для огляду в судовому засіданні.

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що копії заяв на видачу готівки є неналежними доказами та на них проставлено сумнівні підписи, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що, а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_2, який приймав участь у судових засіданнях черех своїх представників, не ставив перед судом питання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Тому, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_2 не було надано суду належних та допустимих доказів про те, що підпис на заявах про видачу готівки належить не йому, а позивачем було надано до суду, як копії всіх заяв на видачу готівки за кредитни договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року, та і деякі оригінали цих заяв для порівняння з наданими копіями, колегія суддів вважає Заяви на видачу готівки ОСОБА_2 належними та допустимими доказами у справі (т. 1 а.с. 116-133).

Крім того, 22 червня 2011 року сторонами було укладено Додаткову угоду №25 «Про внесення змін до Кредитного договору №07Ф-197 від 11.09.2007 року (т. 1 а.с. 107-111), в пункті 1.1. якої зазначено про те, що ПАТ «Брокбізнесбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 231 668,83 доларів США і цей договір є чинним та не оспорюється позичальником.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №07Ф-197 від 11.09.2007 року в редакції Додаткової угоди №25 від 22 червня 2011 року (з урахуванням уточнень внесених Додатковою угодою № 26 від 25 жовтня 2011 року), ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 2 231 668,83 доларів США передав ПАТ «Брокбізнесбанк» в іпотеку комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Волна» за Іпотечним договором другої черги від 26 жовтня 2011 року, який посвідчений нотаріально та є чинним.

Отже, наявні матеріали справи у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту надання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про наявність заборгованості суперечить інформації, викладеній у листі Банку на ім'я ОСОБА_2 від 21.08.2013 року, в якому зазначено про наявність заборгованості по відсоткам, а вимог щодо тіла кредиту не зазначено (т. 1 а.с. 114-115), колегією суддів відхиляються, оскільки вимога ПАТ «Брокбізнесбанк» щодо сплати заборгованості лише по відсоткам не свідчить про відсутність боргу за тілом кредиту, адже ПАТ «Брокбізнесбанк», як кредитор, має право на власний розсуд розпоряджатися своїм правом вимоги.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі та незгоди з тією їх оцінкою, що надав їм суд першої інстанції. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313 - 315, 318 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: