Рішення № 66749168, 29.05.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/550/17

Провадження №2/204/652/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22травня 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Книш А.В.,

при секретарі Рибак К.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування ними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 10410 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у відповідності до ст.536 ЦК України за період з 30 вересня 2016 року по 16 січня 2017 року у розмірі 454,15 грн., а також сплачений судовий збір по справі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 29 вересня 2016 року він помилково здійснив переказ грошових коштів на картку відповідача НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 10050,00 грн. та 360,00 грн. Однак, з відповідачем позивач особисто не знайомий, ніяких договорів з нею не укладав, а тому жодних підстав для перерахування коштів не існувало. 17 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення помилково отриманих грошових коштів, але відповідач їх не повернула. На підставі викладеного позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що позивач хотів придбати товар через дошку оголошень OLX у зв'язку з чим зателефонував продавцю, який продиктував йому номер рахунку в банку. Однак, через поганий зв'язок він переплутав одну цифру номеру картки, прізвище продавця він не знав у зв'язку і сталося помилкове зарахування коштів у розмірі 10410 грн. на рахунок відповідача.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не подавала, у зв'язку із чим, суд, враховуючи згоду представника позивача, ухвалив відповідно до ст. 224 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

29 вересня 2016 року позивачем на рахунок НОМЕР_1, який належить відповідачу, перераховано грошову суму у розмірі 10050 грн., що підтверджується платіжним дорученням №P24A144201263A56017 від 29 вересня 2016 року.

Того ж дня, 29 вересня 2016 року позивачем на рахунок НОМЕР_1, який належить відповідачу, додатково було перераховано грошову суму у розмірі 360 грн., що підтверджується копією дубліката квитанції №P24A144277665A48859 від 29 вересня 2016 року.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

17 листопада 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення коштів, що підтверджується копією опису та квитанції Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Станом на час розгляду справи відповідач помилково перераховані кошти позивачу не повернула.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10410 грн. (10050+360) підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України в разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України)

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові №6-2491цс15 від 02 березня 2016 року, згідно якого, якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, суд до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами застосує положення ст. 1048 ЦК України.

Так, частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З 30 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року (28 днів) облікова ставка НБУ складала 15% у зв'язку з чим проценти за користування чужими грошовими коштами складають 119,79 грн. (10410*0,15*28/365).

З 28 жовтня 2016 року по 16 січня 2017 року (80 днів) облікова ставка НБУ складала 14% у зв'язку з чим проценти за користування чужими грошовими коштами складають 319,43 грн. (10410*0,14*80/365).

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню з 30 вересня 2016 по 16 січня 2017 року проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 439,22 грн. (119,79+319,43).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 14,93 грн. (454,15-439,22) не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на не вірному розрахунку та не відповідають пред'явленим позовним вимогам. Так, відповідно до пред'явлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 30 вересня 2016 року по 16 січня 2017 року, а з розрахунків наданих суду вбачається, що в основу розрахунку взято період з 16 січня 2017 року по 19 січня 2017 року, що не відповідає пред'явленим позовним вимогам. Розрахунок, наданий позивачем в додаткових письмових поясненнях суду від 22 травня 2017 року, не береться судом до уваги з тієї ж причини та, крім того, в основу розрахунку позивачем в даних пояснених взято суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10864,15 грн., що не відповідає змісту позовних вимог та обставинам встановлених у справі. Отже, враховуючи викладене та ту обставину, що заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем до суду не подавалося, позовні вимоги у розмірі 14,93 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, пред'явлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отриманні грошові кошти у розмірі 10410,00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 439,22 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224 - 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та процентів за користування ними - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 10410 (десять тисяч чотириста десять) грн. 00 копійок та проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 30 вересня 2016 року по 16 січня 2017 року у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя А.В. Книш