Постанова № 66748404, 09.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії:

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" із позовними вимогами щодо скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. про накладення штрафів від 05.10.2015р. у розмірі 680, 00 грн. та від 28.10.2015р. у розмірі 1360, 00 грн. у виконавчому провадженні №46410197.

Представники сторін та третьої особи по справі у судове засідання, призначене на 09.11.2016р. не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

09.11.2016р. Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи в порядку письмового провадження.

Слід також зауважити, що до суду неодноразово надходили клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження

Згідно із ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю оскаржуваних постанов державного виконавця. Так, відповідачем, не зважаючи на викладені у зверненнях позивача до виконавчої служби обставини, які унеможливлюють виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а-14863/08/0470 всупереч вимогам ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинено жодних дій з метою належного виконання судового рішення, а навпаки було протиправно винесено постанови про накладення штрафів від 05.10.2015р. та від 28.10.2015р. у виконавчому провадженні №46410197. Також позивач зауважив, що у даному виконавчому провадженні стягувачем є Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», в той час як за реєстраційними даними змінена назва даного товариства на Публічне акціонерне товаристо «АрселорМіттал Кривий Ріг», тобто у даному виконавчому провадженні наявна неналежна сторона.

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю винесених державним виконавцем постанов про застосування до боржника штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що на момент винисення оскаржуваних рішень будь-які підстави, які б звільняли позивача від обов'язку виконання рішення суду, а саме - постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а-14863/08/0470 від 08.12.2009р. або робили таке виконання неможливим - відсутні, у зв'язку з чим, на думку відповідача, постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Артемчука Т. В. є такими, що відповідають вимогам закону, цілком обґрунтовані та скасуванню не підлягають.

Пояснень по суті спору від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - до суду не надходило.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.06.2015р. на підставі ухвали суду по справі №2а-14863/08/0470 від 27.02.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В., керуючись приписами ч.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП №46410197 з виконання виконавчого листав №2-а-14863/08/0470, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 21.10.2014р., а саме - здійснено заміну боржника у даному виконавчому провадженні із Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (код ЄДРПОУ 00013735) на Державну службу геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031).

Дана постанова отримана позивачем - 13.08.2015р. згідно вхідного штемпеля на копії супровідного листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до даної постанови за вих. №20-419/14 від 11.06.2015р.

26.06.2015р. позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із листами (вих.№04-3775/1 та вих. №04-3775/2), у якому позивач зазначив, що Державна служба геології та надр України не була жодною стороною під час розгляду справи №93вр-15/2а-14863/08/0470. Окрім того, позивач зауважив, що 12 червня 2015 року Вищий адміністративний суд України відкрив провадження (Н/800/59/15) за заявою Державної служби геології та надр України про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, треті особи: Фонд державного майна України, Компанія «Арселор Міттал Дуізбург ГМБХ», за участі Кабінету Міністрів України, Міністерства промислової політики України, Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами стала наявність постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2012р. № 2а-7224/12/2670.

Зважаючи на вищенаведене, позивач у вказаних листах, посилаючись на ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» просив державного виконавця відкласти виконавчі дії на строк до 10 робочих днів, а також внаслідок наявного судового рішення (зокрема - постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-7224/12/2670 від 23.10.2012р., яка набрала законної сили) позивач прохав відповідача звернутись до суду, що видав виконавчий документ №2а-14863/08/0470 із заявою про роз'яснення рішення, встановлення чи зміну порядку і способу виконання із винесенням державним виконавцем вмотивованої постанови про зупинення виконавчого провадження.

12.10.2015р. позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із листом за вих. №04-43-66, у якому просив відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №4610197 з підстав наведених у попередніх зверненнях державного органу від 26.06.2015р., зазначивши, що 06.10.2015р. до Державної служби геології та надр України надійшла факсограма із вимогою державного виконавця №20-419/14 від 06.10.2015р., у якій позивача зобов'язано виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-14863/08/0470 у п'ятиденний строк з дня отримання даної вимоги, а у разі невиконання - надати письмове пояснення про причини невиконання вимоги.

13.10.2015р. на адресу Державної служби геології та надр України разом із супровідним листом за вих. №20-419/14 від 06.10.2015р. надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. від 05.10.2015р., винесена у виконавчому провадженні №46410197, якою постановлено внаслідок невиконання боржником без поважних причин рішення суду щодо вчинення певних дій накласти на позивача штраф у розмірі 680, 00 грн.

15.10.2015р. Державна служба геології та надр України звернулось до відповідача із клопотанням (вих.№04-4390) про відстрочення виконання судового рішення із посиланням на обставини - аналогічні тим, що викладені позивачем у листах до виконавчого органу за вих.№04-3775/1 та вих. №04-3775/2 від 26.06.2015р.

06.11.2015р. на адресу Державної служби геології та надр України разом із супровідним листом за вих. №20.1-419/14 від 29.10.2015р. надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. від 28.10.2015р., винесена у виконавчому провадженні №46410197, якою постановлено внаслідок невиконання боржником без поважних причин рішення суду щодо вчинення певних дій накласти на позивача штраф у розмірі 1360, 00 грн.

Правомірність винесення зазначених постанов Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обгрунтовує наступним.

Так, відповідач зазначає, що станом на 24.06.2015р. державному виконавцю не надано документальне підтвердження виконання рішення суду, в зв'язку з чим вимогою державного виконавця № 20-419/14 від 25.06.2015р. зобов'язано Державну службу геології та надр України (як боржника згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №93вр-15/2а-14863/08/0470 від 27.02.2015р.) у строк до п'яти днів з моменту отримання вимоги (позивачем отримано вимогу - 25.06.2015р.) виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-14863/08/0470 шляхом поновлення становища Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке існувало до переоформлення Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами №1233 від 10 лютого 1998 року та шляхом видачі Відкритому акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціального дозволу на користування надрами відповідно до шов Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами №1233 від 10.02.1998 року.

07.07.2015р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Державної служби геології' та надр України за вих. №04-3775/1 від 26.06.2015р., як підтвердження невиконання судового рішення з проханням відкласти провадження виконавчих дій на строк до десяти робочих днів, посилаючись на рішення судів в інших справах, стороною яких є боржник і стягувач у виконавчому провадженні №46410197.

07.07.2015р. відповідач також отримав лист Державної служби геології та надр України за вих. №04-3775/2 від 26.06.2015р., як підтвердження невиконання судового рішення, з проханням звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання та винести постанову про зупинення виконавчого провадження посилаючись на рішення судів в інших справах, стороною яких є боржник і стягувач у виконавчому провадженні № 46410197.

Зважаючи на те, що, на думку державного виконавця, рішення суду є зрозумілим, відповідач дійшов до висновку про відсутність підстав для звернення до суду за роз'ясненням судового рішення.

14.09.2015р. до відділу примусового виконання рццень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло заперечення стягувача (третя особа) від 08.09.2015р., у якому стягувач просить відмовити у задоволенні клопотання боржника у відкладенні виконавчого провадження та зупинення виконавчого провадження, оскільки відсутні законні підстави для вчинення відповідних дій.

Правомірність винесених відповідачем постанов державного виконавця про накладення штрафів від 05.10.2015р. та від 28.10.2015р. у виконавчому провадженні №46410197 є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Виконання рішення щодо боржника є обов'язком держави (рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року; справа «Васильєв проти України»).

Водночас, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року (пункт 68).

Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі.

З наведеного вбачається, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Окрім того, в Рішенні від 31 липня 2014 року у справі «Штефан та інші проти України» Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників, відбулось порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також порушення статті 13 Конвенції у зв'язку з тим, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту для відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення це пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

У позовній заяві Державна служба геології та надр України в обгрунтування заявлених вимог посилається на факт відкриття провадження №Н/800/59/15 про перегляд Вищим адміністративним судом України своєї ухвали від 14.05.2014р. за нововиявленими обставинами.

Судом встановлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи Вищим адміністративним судом України розглянуто провадження за нововиявленими обставинами №Н/800/59/15 та винесено ухвалу від 18.11.2015 р., якою заяву Державної служби геології та надр України про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 14.05.2014 р. було залишено без розгляду.

Отже, судове рішення у справі № 2а-14863/08/0470. яким зобов'язано Державну службу геології та надр України, як правонаступника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, поновити становище ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке існувало до переоформлення Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами № 1233 від 10.02.1998 р., шляхом видачі спеціального дозволу на користування надрами відповідно до умов Ліцензії є остаточним і оскарженню не підлягає.

Водночас, слід зауважити, що під час розгляду справи № Н/800/59/15 Вищим адміністративним судом України, виконання судового рішення (постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р.) не зупинялося.

При цьому посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2012 р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 р., які винесені у справі № 2а-7224/14/2670 не можуть вважатись обгрунтованими доводами на протиправність винесених державним виконавцем постанов, оскільки вказані судові рішення не стосуються виконавчого провадження №46410197, та не пов'язані із судовим рішенням у справі №2а-14863/08/0470.

Посилаючись на дані рішення Позивач фактично, поза передбаченою чинним законодавством процедурою оскарження судових рішень, ставить під сумнів законність ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 р.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007р. передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межгх провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

За таких обставин необгрунтованим є твердження Позивача про необхідність звернення державним виконавцем до суду, який видав виконавчий документ із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання судового рішення, оскільки зміст резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 р. та виконавчого документу виданого за нею викладено у цілком зрозумілій формі, що не допускає двоякого тлумачення.

Слід зазначити, що порівняння судових рішень у різних справах та їх дослідження на предмет однаковості сторін, предмету та підстав спору не входять до прав та обов'язків державного виконавця, визначених у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», та жодним чином не впливає на необхідність, звернення із заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення, за яким відкрито виконавче провадження ВП № 46410197.

Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», Державна служба геології та надр України, як боржник у виконавчому провадженні № 4610197, не позбавлений права самостійно звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, встановлення чи заміну порядку і способу його виконання, що свідчить про необґрунтованість подібних звернень до державного виконавця.

З матеріалів справи судом встановлено, що 07.07.2015 р. позивач (боржник) звертався до Вищого адміністративного суду України із заявами про встановлення способу і порядку виконання ухвали від 14 травня 2015 року та її роз'яснення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 р. у справі № К/9991/19412/11, К/9991 /19418/11 у задоволенні даних заяв було відмовлено у зв'язку з недотриманням вимог процесуального законодавства при їх оформленні та роз'яснено порядок таких звернень.

Щодо тверджень Державної служби геології та надр України, викладених у позовній заяві стосовно неможливості виконання судового рішення, з огляду на наявну необхідність виконання додаткових проектних рішень, перерахунку вартості запасів корисних копалин родовища тощо, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічна норма міститься у ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори».

При цьому встановлено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (надалі «Конвенція») та визнано юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі «Європейський суд») в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З вищенаведеного вбачається, що посилання позивача на будь-які додаткові умови виконання вищезазначеного судового рішення фактично є не тільки порушенням принципу правової певності, але і черговою спробою Державної служби геології та надр України за межами процесуального порядку поставити під сумнів законність судового рішення.

Також, суд критично оцінює, доводи Державної служби геології та надр України стосовно того, що у виконавчому провадженні №4610197, стягувачем є Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», оскільки з матеріалів справи та інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що за даним виконавчим провадженням у якості стягувача визначено саме Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірні постанови державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафів від 05.10.2015р. та від 28.10.2015р. у виконавчому провадженні №46410197, прийняті відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості оскаржуваних поставнов державного виконавця.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. про накладення штрафів від 05.10.2015р. у розмірі 680, 00 грн. та від 28.10.2015р. у розмірі 1360, 00 грн. у виконавчому провадженні №46410197 - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов Державної служби геології та надр України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про скасування постанов - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.