Постанова № 66748385, 28.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 р. Справа № 804/16586/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"РАФТОЛА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за жовтень 2015 року та визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 19.11.2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2015 року у зв'язку з одностороннім розірванням відповідачем договору про визнання електронних документів від 25.04.2013 року № 3360. Договір податковим органом розірвано з тих підстав що у лютому 2015 року відповідачем нібито було встановлено відсутність за місцем знаходження підприємства. Дані дії позивач вважає неправомірними, оскільки єдиним належним доказом того, що позивач не знаходиться за адресою реєстрації може бути лише відповідний запис у ЄДР. Жодні внутрішні документи податкового органу, як довідки, акти тощо, не можуть встановлювати факт відсутності платника податків за місцем реєстрації. Позивач такі дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вважає протиправними, у зв'язку з чим, звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору про визнання електронних документів, Державна податкова інспекція має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку зміни платником місця реєстрації та не повідомлення Державної податкової інспекції в триденний термін. Працівниками Державної податкової інспекції був встановлений факт відсутності позивача за місцем реєстрації, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронних документів і, як наслідок, правомірно відмовлено у прийнятті електронних документів ТОВ «РАФТОЛА» (податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним даний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «РАФТОЛА» (код ЄДРПОУ 37006977) знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

25.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 3360 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів) поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

14.01.2015 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «РАФТОЛА»: м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. 25, з метою вручення листа № 625/10/15-1. При здійсненні виїзду було встановлено, що за податковою адресою ні посадові особи ТОВ «РАФТОЛА», ні саме підприємство не знаходиться, про що було складено відповідний акт № 91/15-1/37006977. У зв'язку з чим, відповідно до п. 6.4. договору № 3360 про визнання електронних документів Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в односторонньому порядку було розірвано зазначений договір.

19.11.2015 року засобами електронного зв'язку на електрону адресу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період жовтень 2015 року.

19.11.2015 року позивачем отримано електронну квитанцію №1 якою повідомлялося, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що ТОВ «РАФТОЛА»порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. №233, а саме: - для платника ЄДРПОУ: 37006977, код ДПІ:467, не укладено Договір про визнання електронної звітності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погодившись із вищезазначеними висновками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, щодо незнаходження підприємства за податковою адресою, скористався наданим йому правом на оскарження дій відповідача щодо відмови, з тих самих підстав, у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2015 року в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі № 804/4844/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено частково. Постановлено: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2015 року, та вважати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 16 лютого 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі № 804/4844/15- залишено без змін.

При винесені рішення апеляційна інстанція дійшла висновку, що відсутність позивача за місцем реєстрації є підставою для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, але така відсутність повинна бути визначена у встановленому діючим законодавством порядку, а не лише на підставі довідок чи актів податкового органу. В поданій податковому органу податковій декларації податкова адреса платника податку - ТОВ «РАФТОЛА» зазначена у відповідності з визначеним в установленому порядку його місцезнаходженням, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а відтак податкова декларація з податку на додану вартість заповнена позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та є податковою звітністю в розумінні чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини встановлені Дніпропетровським окружним адміністративним судом в постанові від 21 травня 2015 року та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 10 серпня 2016 року, щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2015 року, не потребують доказування, є встановленими і приймаються до уваги судом під час розгляду даної справи.

Суд задовольняючи позовну заяву виходить з наступного.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до головного оперативного відділу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було направлено запит від 14.01.2015 року за №92 на встановлення місцезнаходження платника податків - ТОВ «РАФТОЛА».

14 січня 2015 року до ДПІ у ленінському районі м. Дніпропетровська від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська надійшла довідка про встановлення місцезнаходження платника податків, відповідно до якої місцезнаходження ТОВ «РАФТОЛА» не встановлено.

На підставі зазначеного, 14 січня 2015 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено рішення за №446/15-1 про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП.

14 січня 2015 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців направлено повідомлення № 428/11-0 за ф.№18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до приписів п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи зазначене та обставини, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що договір про визнання електронних документів було розірвано податковим органом в односторонньому порядку на законних підставах та щодо того, що позивач не мав права подавати податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2015 року засобами електронного зв'язку в електронному вигляді, оскільки відповідачем не надано суду доказів про те, що станом на 19.11.2015 р. до ЄДР було внесено запис про відсутність юридичної особи - ТОВ «РАФТОЛА» за місцем його реєстрації.

Відповідно до п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2. ст.48 ПК України).

Згідно із п.48.3. ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до приписів п.48.4. ст.48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

В силу п.49.8. ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.11. ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для відмови у прийнятті контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для розірвання з ТОВ «РАФТОЛА» договору про визнання електронної звітності підприємства в односторонньому порядку, на підставі чого, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вважати податкову декларацію ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за жовтень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - 19 листопада 2015 року.

Згідно ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, яка фактично подана 19.11.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39497010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"РАФТОЛА" (код ЄДРПОУ 37006977) судові витрати в сумі 1218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський