Постанова № 66748365, 09.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 р. Справа № 804/4016/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріСергієнко В.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Панишко А.О. Ясногор І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" (далі - ТОВ «Дніпровський трубний завод», підприємство, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 10.11.2016р., просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 26 894, 16 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем у добровільному порядку заборгованості з адміністративно-господарських санкцій. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до встановленого законодавством нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Так, позивач вважає, що за наявне у ТОВ «Дніпровський трубний завод» 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів та не заняте інвалідом, відповідач згідно з вимогами статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинен був до 15.04.2016р. самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 26 894, 16 грн. При цьому представник позивача зауважила, що ненадходження адміністративно-господарських санкцій та пені до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє у повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення та додаткові письмові пояснення.

Позиція відповідача аргументована безпідставністю позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки ТОВ «Дніпровський трубний завод» належно виконувало свої обов'язки з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві. Так, представник відповідача зауважив, що підприємством створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів, своєчасно подавалась інформація про попит на робочу силу (вакансії) в т.ч. і з метою працевлаштування інвалідів тощо. Зважаючи на наведене, відповідач вважає, що ТОВ «Дніпровський трубний завод» здійснило всі залежні від підприємства заходи з метою працевлаштування інвалідів та не має нести відповідальність за незайнятість створених робочих місць необхідною кількістю інвалідів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

ТОВ «Дніпровський трубний завод» (код ЄДРПОУ 36053445) зареєстровано як юридичну особу від 29.07.2008р. за №1 224 102 0000 043477 та перебуває на обліку у Дніпропетровському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю.

24.02.2016р. відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік (відповідачем помилково зазначено 2016 рік) за формою №10-ПІ, затвердженого наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42 з доповненнями від 12 листопада 2008 року №527.

Згідно рядка № 01 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 139 осіб, з них:

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 5 осіб;

-кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (рядок №03) становить 6 осіб.

Отже, зі змісту даного звіту формально вбачається невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

З огляду на те, що відповідно до звіту ТОВ «Дніпровський трубний завод» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", відповідачем самостійно не нарахована та не сплачена сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 26 507 ,19 грн., Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

В статті 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р.: інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.7 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року - звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що ТОВ «Дніпровський трубний завод» при поданні до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ, затвердженого наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 року № 42 з доповненнями від 12 листопада 2008 року №527 було невірно визначено показник «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб)» (рядок 2), а саме: зазначено 6 осіб, в той час як, виходячи із середньоблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідача за 2015 рік, вказаний показник має становити - 5 осіб.

Наведене, також підтверджується матеріами проведеної у період з 13.10.2016р. по 19.10.2016р. працівниками Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області перевірки дотримання позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №471/4.1-10.

Враховуючи вищезазначене, 18.10.2016р. підприємством складено та направлено позивачу виправлений звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ, вказавши вірні показники.

Згідно рядка № 01 виправленого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 139 осіб, з них:

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 5 осіб;

-кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (рядок №03) становить 5 осіб.

Отже, зі змісту даного звіту вбачається виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Водночас, представник позивача зауважила, що при поданні первинного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік підприємством вірно визначено показник «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів"» у рядку №03, а саме: 6 осіб.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384) затвердженого форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", а також затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі-Інструкція №42).

Згідно із приписами п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3 Інструкції №42, форма N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).

У рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

У рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Так, враховуючи, що показник рядка 01 у звіті ТОВ «Дніпровський трубний завод» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік становить - 137 осіб, то при обчисленні (137х4%) сума показника рядка 03 дорівнює - 5, 48.

У відповідності до п. 3.4 Інструкції №42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, зважаючи на положення п. 3.4 Інструкції №42, оскільки при здійсненні обчислення отримана сума показника рядка 03 у звіті ТОВ «Дніпровський трубний завод» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік отримано дробове число (5, 48), у якому після коми стоїть цифра 4, то зазначене число округлюється в бік зменшення, тобто дорівнює 5.

Таким чином, показник «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів"» у рядку №03 у виправленому ТОВ «Дніпровський трубний завод» звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік визначено відповідачем вірно.

Суд згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за звітом відповідача форми №10-ПІ у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік склала 139 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві фактично працювало 5 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 5 осіб.

Вищевикладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також щодо працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність у відповідності до нормативу робочих місць на підприємстві за 2015 рік.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ТОВ «Дніпровський трубний завод» не допущено порушень вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, враховуючи, що господарське правопорушення ТОВ «Дніпровський трубний завод» у вигляді наявності у 2015 році робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами - фактично не скоєно, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

За змістом ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено наявності за відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на викладене, позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" про стягнення заборгованості - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2016 року

Суддя Р.А. Барановський