Рішення № 66748135, 22.05.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/48/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017 Справа № 908/568/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Техкомплект (08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2; адреса для листування: 03028, Київська область, м. Київ, пр. Науки, 30, офіс 175)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦКОМАГРО (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Кравця, 12/1)

про стягнення 1 145 100,00 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 04 від 01.03.2017

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.03.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Техкомплект до Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦКОМАГРО про стягнення 1 145 100,00 грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 6-08/1783-4526 від 26.04.2017 судовий збір у розмірі 17 176,50 грн., сплачений згідно із платіжним дорученням № 5485 від 14.03.2017, зараховано до державного бюджету (а.с. 64).

Ухвалою суду від 21.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №908/568/17, справі присвоєно номер провадження 5/48/17, розгляд якої призначено на 24.04.2017. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 22.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомагро» було укладено договір № 5. Позивач перерахував відповідача кошти у розмірі 1 100 000,00 грн. відповідно до Специфікації № 4 від 05.12.2016 до договору. Відповідач свої зобовязання за договором щодо поставки товару не виконав. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1 100 000,00 грн. та неустойку, нараховану відповідно до умов п. 6.1. договору, у розмірі 45100,00 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання 24.04.2017 та 22.05.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 21.03.2017 №908/568/17, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецкомагро» за адресою: 72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Кравця, 12/1, повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 47, 48).

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомагро» є 72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Кравця, 12/1 (а.с. 19 20, 56-57). Саме за вказаною адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обовязком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обовязку сторін брати участь в судових засіданнях, незявлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на положення ст. 69 ГПК України, відповідно до якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява надійшла до господарського суду Запорізької області 21.03.2017, тобто кінцевий строк розгляду справи 22.05.2017.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України від 02.12.2010).

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомагро» (далі - постачальник) було укладено договір № 5 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п.п. 1.1. 1.3. якого замовник зобовязується подавати постачальнику заявки на виготовлення авто підйомників телескопічних (далі - товар) на наданому замовником автомобільному шасі. Кількість та модифікація шасі, які поставляються для монтажу та кількість авто підйомників у партії визначається відповідно до специфікації, яка є невідємною частиною договору. Постачальник відповідно до заявки, що надійшла, приймає у замовника автомобіль (авто/шасі) на доопрацювання та передає Заводу виробнику авто підйомників для виготовлення авто підйомників. Завод виробник, в свою чергу, виготовляє навісне обладнання АП-18, проводить його монтаж на автомобільне шасі, надане замовником, після чого передає готовий авто підйомник постачальнику. Постачальник здійснює передпродажну підготовку спецтехніки та передає готовий товар замовнику. Замовник зобовязується оплатити товар постачальнику за вартістю, вказаній у договорі відповідно до виставленого постачальником рахунку.

Ціна та сума на кожну партію товару узгоджується специфікацією, яка є невідємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що порядок оплати узгоджується специфікацією, яка є невідємною частиною договору. Оплата у розмірі 100 % (можливо частково) замовник перераховує на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку, після підписання обома сторонами специфікації на партію товару.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору строк виготовлення авто підйомників після зарахування на розрахунковий рахунок постачальника передоплати та поставки шасі на переробку на Завод виробник АП 18 протягом 30 робочих днів. Відпуск виготовленої продукції здійснюється після 100 % оплати за товар.

За порушення строків передачі або оплати товару винна сторона сплачує іншій стороні неустойку 0,1 % за кожний день прострочення від суми правочину за цим договором (п. 6.1. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 30.04.2017 (п. 7.1. договору).

10.12.2016 між сторонами було підписано ОСОБА_1 приймання передачі двох Автомобілів ГАЗ 3309 (а.с. 11, 71).

Між сторонами було укладено декілька специфікацій до договору (а.с. 68 70, 72, 74). Також, 17.10.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої вартість товару складає 1 094 073,00 грн., в т.ч. ПДВ 911727,50 грн. (а.с. 73).

Відповідачем було виставлено рахунок № 41 від 16.12.2016 на суму 1 110 000,00 грн., який було сплачено позивачем 16.12.2016, про що свідчить платіжне доручення № 4797 від 16.12.2016 (а.с. 12, 13). У вказаному рахунку зазначено, що підставою для оплати є договір № 5 від 29.04.2016.

17.02.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію № 041 від 17.02.2017 на суму неустойки у розмірі 18700,00 грн. та зобовязання поставити авто підйомники, що підтверджується фіскальним чеком № 7215 від 17.02.2017 (а.с. 14 - 17). Вказана претензія була отримана відповідачем 06.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7231802322329 (а.с. 18). Проте, відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Супровідним листом від 11.04.2017 № 083 позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків на суму 1 100 000,00 грн., про що свідчить фіскальний чек №2878 від 12.04.2017 та опис вкладення у цінний лист (а.с. 51 - 53). Відповіді на вказаний лист відповідач також не надав. ОСОБА_2 звірки не підписав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У судовому засіданні 22.05.2017 представник позивача пояснив суду, що специфікація № 4 від 05.12.2016 до договору на суму 1 100 000,00 грн., підписана з боку позивача, була направлена відповідачу. Проте, відповідач підписаний екземпляр специфікації позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

17.02.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію № 041 від 17.02.2017 на суму неустойки у розмірі 18700,00 грн. та зобовязання поставити авто підйомники, що підтверджується фіскальним чеком № 7215 від 17.02.2017 (а.с. 14 - 17). Вказана претензія була отримана відповідачем 06.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7231802322329 (а.с. 18). Проте, відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Сума основного боргу у розмірі 1 100 000,00 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За порушення строків передачі або оплати товару винна сторона сплачує іншій стороні неустойку 0,1 % за кожний день прострочення від суми правочину за цим договором (п. 6.1. договору).

Позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 45100,00 грн. Розрахунок неустойки позивача перевірено судом за допомогою КП «Законодавство», розрахунок є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства. Неустойка у розмірі 45100,00 грн. підлягає стягненню.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду е надано. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦКОМАГРО (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Кравця, 12/1, р/р 26000300243847 в ТВБВ10007/0292 філіал ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 40012865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техкомплект (08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2; адреса для листування: 03028, Київська область, м. Київ, пр. Науки, 30, офіс 175, р/р2600799993338 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Київ, МФО 380838, код ЄДРПОУ 20616482) суму основного боргу у розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп., неустойку у розмірі 45 100 (сорок пять тисяч сто) грн. коп., судовий збір у розмірі 17 176 (сімнадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 26.05.2017.