Ухвала суду № 66748071, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2017 р. К/800/16381/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

у справі № 806/7102/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укреколайн»

до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укреколайн» (далі - позивач, ТОВ «Укреколайн») звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Новоград-Волинська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області повідомлення-рішення від 26.07.2012 р. №0004172200.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Новоград-Волинська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та відповідно до вимог статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укреколайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 12.07.2012 р. № 756/22-00/35825128.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст.185, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 137282,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004172200 від 26.07.2012 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 282,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 321,00 грн.

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між 10.01.2011 року між ТОВ «Укреколайн» та ТОВ «Дельта Плюс Юг» було укладено договір купівлі-продажу №10/01/11, відповідно до якого продавець (ТОВ «Дельта Плюс Юг») продає, а покупець (ТОВ «Укреколайн») купує товар (склобій категорії "Б"). 01.07.2011 року між ТОВ «Укреколайн» та ТОВ «Флорена-плюс» було укладено договір про постачання ТМЦ № 01/07/11, відповідно до якого продавець (ТОВ «Флорена-плюс») на підставі замовлення покупця зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укреколайн») ТМЦ, а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ та оплатити його на умовах даного Договору. 01.11.2011 року між ТОВ «Укреколайн» та ТОВ «Укрхолод» було укладено договір поставки ТМЦ №01/11/11-П, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Укрхолод») на підставі замовлення покупця, зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укреколайн») ТМЦ, а покупець зобов'язується прийняти ТМЦ та оплатити його на умовах даного Договору.

В той же час, відповідач посилається на те, що за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ «Флорена-плюс» за ч. 2, ч. 4 ст. 385 КК України, з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим повторно за ч. 2 ст. 205 КК України порушено кримінальну справу.

Отже, для правильного вирішення спору судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо контрагента позивача, наявності відповідного вироку суду та надати встановленим обставинам правові висновки.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер