Ухвала суду № 66747925, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/24321/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року

у справі №826/14615/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Контакт» (надалі - ТОВ «Текстиль-Контакт»)

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Текстиль-Контакт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.02.2015 року №0000532201, від 02.03.2015 року №0001362202 та №0001372202, від 28.11.2014 року №0006002201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 року у справі №826/7340/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, ТОВ «Текстиль-Контакт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.06.2015 року №0000462202 та №0000482202 й ухвалою цього суду від 27.07.2015 року відкрито провадження у справі №826/14615/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2016 року об'єднано для спільного розгляду адміністративну справу №826/14615/15 зі справою №826/7340/15 й присвоєно їй спільний №826/14615/15.

Позивачем 24.03.2016 року подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.11.2014 року №0006002201, від 02.02.2015 року №0000532201, від 02.03.2015 року №0001372202 та №0001362202, від 05.06.2015 року №0000462202 та №0000482202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014 року № 0006002201, від 02.02.2015 року №0000532201, від 05.06.2015 року №0000462202 та №0000482202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Текстиль-Контакт» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Текстиль-Контакт» з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «ВП Конкордія», ТОВ «Мідо-Метал-Груп», ТОВ «Компанія з управління активами «Український трастовий фонд», ТОВ «АП Компані», ТОВ «Ідеявірус», ТОВ «Аквен-Інтер», ТОВ «Тарма Груп», ТОВ «Ензо Трейд» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт від 05.11.2014 року № 8194/26-51-22-01/32043747.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 28.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №006002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5603090,00 грн. за основним платежем та 1400772,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, податковим органом здійснено позапланову невиїзну перевірку товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Продакт-Інвест» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку, наслідки якої оформлено актом від 06.01.2015 року №27/26-51-22-01/32043747.

На підставі названого акту перевірки відповідачем 02.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1829573,00 грн. за основним платежем та 914786,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім цього, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірки ТОВ «Текстиль-Контакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2015 року №696/26-51-22-02/32043747.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 02.03.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001362202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15733776,10 грн. за основним платежем та 7866888,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15734671,68 грн. за основним платежем та 3933667,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0001362202 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 744,10 грн. за основним платежем та 372,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0001372202 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10054,45 грн. за основним платежем та 2513,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку з цим відповідачем 05.06.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000462202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15724617,23 грн. за основним платежем та 3931154,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000482202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15733032,00 грн. за основним платежем та 7866516,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розглядуваних перевірок ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві дійшла висновку про порушення ТОВ «Текстиль-Контакт» п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Мідо-Метал-Груп», ТОВ «Аквен-Інтер», ТОВ «Тарма Груп», ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Продакт-Інвест», ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Мерфіс», ТОВ «Торговий Дім «Електротест» внаслідок непідтвердження товарного характеру вчинених операцій, що мотивовано посиланням на результати контрольних заходів щодо цих осіб, а також завищення філією позивача - «Текстиль-Контакт-Південь» витрат за період з 13.12.2012 року по 31.12.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Отриманий від ТОВ «Мідо-Метал-Груп», ТОВ «Аквен-Інтер», ТОВ «Тарма Груп», ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Продакт-Інвест», ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Мерфіс», ТОВ «Торговий Дім «Електротест» товар використано товариством у власній господарській діяльності, а саме реалізовано юридичним та фізичним особам, про що свідчать подані ТОВ «Текстиль-Контакт» копії видаткових та податкових накладних, фіскальних звітів.

Судами також перевірено можливість провадження позивачем господарської діяльності, зокрема наявність виробничих площ, складських приміщень, штату працівників, орендованих транспортних засобів, основних фондів (комп'ютерної техніки, оргтехніки, офісних меблів тощо), торгових приміщень, розвиненої філіальної торгівельної мережі на території України, необхідних дозвільних документів для здійснення торгівельної діяльності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Текстиль-Контакт» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В свою чергу, втрата ТОВ «Білдінг Контракт», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Мерфіс», ТОВ «Торговий Дім «Електротест» статусу платників податку на додану вартість після вчинення розглядуваних господарських операцій не позбавляє правового значення виданих такими особами податкових накладних до анулювання їх свідоцтв платників податку на додану вартість.

Також, судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо контрагентів позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його постачальниками податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Не можна залишити поза увагою й те, що постановою від 05.10.2015 року кримінальне провадження №32015100020000006 від 17.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, закрито за відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Текстиль-Контакт» вказаного складу кримінального правопорушення.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.10.2015 року №17369/17647-17663/15-45, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи в межах кримінального провадження №32015100020000006 від 17.01.2015 року, встановлені за актом перевірки від 05.11.2014 року №8194/26-51-22-01/32043747 завищення ТОВ «Текстиль-Контакт» податкового кредиту на загальну суму 5615007,00 грн., за актом перевірки від 06.01.2015 року №27/26-51-22-01/32043747 завищення податкового кредиту в загальному розмірі 1829573,20 грн., за актом перевірки від 06.02.2015 року №696/26-51-22-02/32043747 завищення витрат в сумі 78665158,90 грн. та податкового кредиту в розмірі 15733776,10 грн. не підтверджено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про завищення філією ТОВ «Текстиль-Контакт» витрат за період з 13.12.2012 року по 31.12.2013 року, то судові інстанції цілком об'єктивно визнали їх необґрунтованими.

Так, судами з'ясовано, що філія товариства не має статусу юридичної особи, є відокремленим підрозділом позивача, який сплачує консолідований податок на прибуток.

У податковій декларації з податку на прибуток ТОВ «Текстиль-Контакт» відображаються загальні витрати суб'єкта господарювання разом з усіма філіями, витрати щодо філій обліковуються по субрахунках 93 рахунку оборотно-сальдової відомості товариства.

Філія не має розрахункових рахунків та окремого балансу, їй не делеговано повноваження щодо самостійного нарахування заробітної плати та сплати податків. Усі витрати формуються виключно на головному підприємстві із даних відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати, первинних документів з виконання робіт, рахунків-актів з надання послуг зв'язку, оренди приміщень тощо.

Витрати філії входять до складу загальних витрат позивача та відображаються ним в податковій декларації з податку на прибуток підприємства у витратах на збут.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 року № 0006002201, від 02.02.2015 року №0000532201, від 05.06.2015 року №0000462202 та №0000482202.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун