Ухвала суду № 66747912, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 року К/800/36983/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Олендер І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 0870/10656/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карат" (далі - позивач, ТОВ "Карат") звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Бердянська ОДПІ) визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Бердянської ОДПІ від 24 жовтня 2012 року № 0000852211 в частині збільшення грошового зобов'язання у розмірі 433.029,56 грн. за основним платежем та 108.257,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року (в частині задоволених позовних вимог) і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Бердянською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Карат" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині плати за землю за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2012 року по земельній ділянці площею 4,0650 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 078/22-14/22160744 від 09 жовтня 2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень Розділу 7 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 N 548, пункту 1.4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11, підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом 24 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852211, яким ТОВ «Карат» збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 578 617,09 грн., в тому числі 462 893,67 грн. - за основним платежем та 115 723,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу в частині нарахування грошового зобов'язання у розмірі 433.029,56 грн. за основним платежем та 108.257,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № № 2535-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної

плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендаторів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до п. 3 ст. 12 зазначеного Закону, від земельного податку звільняються: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

У разі, коли підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Аналогічні положення містяться в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктами 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. п. 282.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України, від сплати податку звільняються: дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бердянської міської ради від 23 жовтня 2001 року № 618 ТОВ «Карат» надана земельна ділянка по вулиці Малигіна, 3, площею 4,0650 га для розміщення та обслуговування Дитячого оздоровчого комплексу «Іскра».

Позивачем подавались до податкового органу податкові розрахунки земельного податку на 2010-2011 роки, податкова декларація з плати за землю на 2012 рік із додатком «Звіт про пільги на земельний податок» і «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Разом із тим, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Карат» укладені договори із суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4 про забезпечення харчування дітей, що знаходяться на відпочинку в ДОЦ «Іскра»; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про надання педагогічних послуг; ОСОБА_7 про надання інформаційно-консультаційних послуг та ОСОБА_8 про надання послуг з безпеки та охорони.

Вказані договори, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, є договорами про надання послуг. З матеріалів справи вбачається, що в даних договорах сторонами чітко визначено предмет - надання послуг (педагогічних, інформаційно-консультативних тощо), порядок їх надання та розрахунки за надані послуги.

Факт надання послуг за зазначеними договорами підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Карат" сторонами рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.Я. Олендер