Ухвала суду № 66747884, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/12557/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській областіна постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 рокуу справі № 2а-1670/4186/12за позовом Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» (надалі - ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 16.03.2012 року №0000032301/141 та від 16.03.2012 року №0000042301/142.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» з питання взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група ДФМ» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 року №2491/10, наслідки якої оформлено актом від 24.02.2012 року №1008/23-209/00238233.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (металообробного інструменту, оснастки до станків та механізмів, пневматичного інструменту) в ТОВ «Промислова група ДФМ» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагента ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Крім того, Кременчуцька ОДПІ наголошувала на непредставленні товариством на перевірку транспортної документації на підтвердження товарного характеру вчинених поставок.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000032301/141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18831,00 грн. за основним платежем, а також податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000042301/142, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10170,23 грн., у тому числі 7443,22 грн. за основним платежем та 2727,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем реального характеру розглядуваних господарських операцій, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято Кременчуцькою ОДПІ в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком обґрунтовано врахував долучені ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій ї їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків; накладних; податкових накладних; платіжних доручень.

Харківським апеляційним адміністративним судом перевірено також господарський характер понесених позивачем витрат та з'ясовано, що придбаний товар використано ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» у виробництві. На підтвердження факту оприбуткування товару та використання його у власній господарській діяльності позивачем надано копії карток складського обліку та лімітних відомостей.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо доводів відповідача про неподання платником доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей у процесі виконання оспорюваних операцій, то судом апеляційної інстанції з'ясовано, що транспортування позивачем придбаної продукції здійснювалось на умовах самовивозу без залучення автоперевізника, на підтвердження чого подано копії відповідних подорожніх листів вантажного автомобіля. В обґрунтування підстав неподання вказаних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» зазначено, що Полтавським окружним адміністративним судом не ставилось питання про обов'язковість доведення факту транспортування товару та не вимагалось у товариства надання відповідних документів.

В свою чергу, контролюючим органом не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента.

Так, власне відсутність у ТОВ «Промислова група ДФМ» матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в контрагента на праві оренди або лізингу.

При цьому на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про доведеність ПАТ «Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання» реального характеру оспорюваних поставок. Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судовий збір в сумі 348,01 (триста сорок вісі гривень 01 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун