Рішення № 66747036, 25.05.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2017 рокуСправа № 921/576/16-г/6Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув справу

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства (провулок Кн.Василька, буд. 6, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про cтягнення неустойки в сумі 21060 грн. за неповернення орендованих приміщень згідно договору оренди №28 від 01.06.2015.

За участю від:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суть справи:

Теребовлянське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про cтягнення неустойки в сумі 21060 грн. за неповернення орендованих приміщень згідно договору оренди №28 від 01.06.2015 (з врахуванням клопотання №2/264 від 28.12.2016 про збільшення позовних вимог).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після закінчення строку дії договору оренди об'єкта нерухомості №28 від 01.06.2015, а саме після 01.05.2016 відповідач не повернув орендоване майно.

У зв'язку з чим, на підставі ст. 785 ЦК України, позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_3 неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з травня по жовтень 2016 включно (за 6 місяців).

Ухвалою суду від 16.09.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.10.2016.

У запереченні № б/н від 05.10.2016, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. У ньому він зазначає, що 04 травня 2016 року на вимогу Теребовлянського районного споживчого товариства він прибув за місцезнаходження орендованого майна; зі сторони орендодавця (Теребовлянського РаСТ) за місцем знаходженням об'єкту оренди прибуло дві громадянки, які не мали при собі документів на підтвердження факту трудових відносин між ними та Теребовлянським РаСТ; оскільки договір оренди № 28 від 01.06.2015 зі сторони орендодавця був укладений головою правління ОСОБА_5, відповідно (за твердженням ФОП ОСОБА_3) орендоване майно могло бути передано лише їй або належним чином уповноваженим нею особам. На підтвердження неналежного оформлення позивачем прийняття приміщення відповідач склав Акт від 04.05.2016. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі № 921/341/16-г/11 задоволено позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства до ФОП ОСОБА_3 про примусове виселення з приміщення. На виконання даного рішення 26.07.2016 видано наказ, який пред'явлено до виконання позивачем. Державним виконавцем Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 12.08.2016 відкрито виконавче провадження по виконанню даного наказу. 29 серпня 2016 року В.о. начальника Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області складено акт, яким зафіксовано, що ОСОБА_3 виконано рішення суду та звільнено орендовану у позивача частину приміщення та прийнято постанову від 04.10.2016 про закінчення виконавчого провадження. Представники орендодавця були присутні під час складання акту державним виконавцем, тому є незрозумілими вимоги позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_3 неустойки за травень - жовтень 2016.

Крім того, до письмових заперечень від 05.10.2016 відповідачем додано копії дублікатів квитанцій №0.0.557319842.1 від 23.05.2016 на суму 2495 грн. та №0.0.562588085.1 від 04.06.2016 на суму 2495 грн., з яких (1755+1755) 3510 грн. ним сплачено за користування раніше орендованим приміщенням по договору №28 від 01.06.2015 за травень - червень 2016. Однак, позивач не зменшує на цю суму розмір заявленої до стягнення неустойки.

З приводу зарахувань платежів від 23.05.2016 та 04.06.2016 на загальну суму 4990 грн., представником позивача до матеріалів справи подано письмове пояснення від 17.10.2016 за №2/200 (на виконання ухвали суду від 06.10.2016). У ньому зазначено про зарахування цих платежів, в тому числі за користування приміщенням по договору №28 від 01.06.2015. Проте, зменшення заявленої до стягнення неустойки не допускається, оскільки основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, припиняється з моменту підписання сторонами відповідного документу (акту) про повернення орендарем предмета договору оренди. Відповідачем не надано доказів повернення позивачу орендованих приміщень площею 65 кв.м. по акту приймання - передачі, а тому він не звільняється від обов'язку сплати орендної плати за весь час фактичного користування орендованим приміщенням, а також сплати неустойки за неповернення майна в подвійному розмірі орендної плати.

Ухвалами суду від 27.10.2016 та 12.01.2017 провадження у справі №921/576/16-г/6 зупинялось.

Після поновлення провадження у справі 18.05.2017, її розгляд призначено на 25.05.2017.

В судове засідання 25.05.2017 повноважний представник позивача не з'явився. Однак, через канцелярію Господарського суду Тернопільської області ним подано письмові пояснення від 25.05.2017 за №2/394, в яких повідомляє, що: нове виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 після 04.10.2016 і на даний час не було відкрито; рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 з врахуванням ухвали від 23.09.2016 про виправлення описки у рішенні та наказі суду по справі №921/341/16-г/11 ФОП ОСОБА_3 не виконано (на думку позивача), доказом чого є лист Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2017 за № 642/17, в якому роз'яснено право Теребовлянського РайСТ звернутись в Державну виконавчу службу про примусове виселення ФОП ОСОБА_3 з орендованих приміщень без видачі нового наказу (копію листа долучено до пояснень); просить розгляд справи проводити без участі представника позивача та підтримує позовні вимоги з врахуванням їх збільшення.

Відповідач, а також його представник в судове засідання 25.05.2017 прибули, зазначили, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2017 ФОП ОСОБА_3 та Теребовлянським РаСТ не оскаржувалась. Також ними підтверджено інформацію представника позивача про те, що нове виконавче провадження по виконанню рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 після 04.10.2016 і на даний час не було відкрито.

Також представником відповідача зазначено про винесення Господарським судом Тернопільської області рішення від 15.03.2017 у справі №921/14/17-г/11, яким відмовлено в позові Теребовлянського районного споживчого товариства до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, орендованим за договором №28 від 01.06.2015 з підстав його звільнення відповідачем.

В ході розгляду справи учасникам судового процесу роз'яснювались їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.7 ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється за клопотанням відповідача на диск CD-R №125ТЕ25D8023595C2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено:

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.03.2015 за №34812292 Теребовлянське районе споживче товариство (код ЄДРПОУ 01767330, адреса: 48100, Тернопільська область, Теребовлянський район, місто Теребовля, провулок Князя Василька, будинок 6) є власником (форма власності: приватна; розмір частки 1/1) цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2.

01.06.2015 між Теребовлянським районним споживчим товариством (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендарем) укладено договір №28 оренди об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого та Акту від 01.06.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення та частину адмінбудинку ринку, загальною площею 65 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт оренди) (п.1.1 договору).

У п.4.1 договору сторони дійшли згоди, що він діє з 01.06.2015 по 01.05.2016 включно.

Загальний розмір орендної місячної плати за користування - 1755 грн. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди (п.5.1, п.5.2 правочину).

Відповідно до п. 2.2 правочину об'єкт оренди повертається орендодавцеві (позивачу) орендарем (відповідачем) за актом приймання-передачі протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення строку дії договору.

Обов'язок позивача по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка є власником об'єкту оренди (п. 2.4 договору).

Згідно п. 3.1.4 правочину орендодавець зобов'язується у разі закінчення строку дії цього договору, прийняти від орендаря об'єкт оренди на підставі відповідного акта приймання-передачі об'єкта оренди.

У п. 10.2 договору сторонами зазначено, що на відносини, що виникають з цього договору, не поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

01.06.2015 між сторонами у справі було також укладено договір №29 щодо оренди частини нежитлової будівлі, складу, бойні площею 118 кв.м. за тією ж адресою, строком до 01.05.2016, із щомісячною орендною платою 740 грн.

Теребовлянське районне споживче товариство зверталось до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з листом - повідомленням від 23.03.2016 за №99, у якому орендодавець повідомив орендаря , що договір оренди №28 від 01.06.2015 на новий термін укладатись не буде. А відтак, просило невідкладно, після закінчення терміну дії вказаного договору оренди, звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцю. Позивачем вищевказаний лист - повідомлення направлений 24 березня 2016 року на адресу ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та отриманий останнім 25.03.2016.

В подальшому позивач звернувся до відповідача листом-повідомленням від 25 квітня 2016 року за №134, з проханням з'явитися 04.05.2016 на 10 год. за місцезнаходженням орендованого майна для його повернення власнику Теребовлянському районному споживчому товариству по акту приймання - передачі. Даний лист отримано адресатом 27 квітня.

Проти отримання вказаних листів орендодавець (відповідач) також не заперечив.

Позивач представив суду Акт приймання - передачі орендованого майна - частин нежитлових будівель адмінбудинку ринку Теребовлянського Райст по АДРЕСА_2 від 04.05.2016, складений комісією в складі представників орендодавця, згідно з яким 04.05.2016 ФОП ОСОБА_3 не звільнив орендоване за договором №28 від 01.06.2015 приміщення, а тому провести його повернення не має можливості. Вищевказаний Акт від 04.05.2016 підписаний лише зі сторони орендодавця та містить відмітку про те, що орендар (ФОП ОСОБА_3) від підписання акту відмовився.

Цього ж дня подібний Акт склав і відповідач, залучивши депутата Теребовлянської міської ради Мужа В.В. та члена виконавчого комітету ради Буковецького С., за змістом якого повернути раніше орендоване приміщення не вбачалось за можливе через відмову представників позивача представити документи для встановлення їх осіб та відповідних повноважень Теребовлянського РайСТ.

Обставини укладення між сторонами у справі договору оренди об'єкта нерухомості №28 від 01.06.2015, закінчення його дії, а також правомірності користування відповідачем об'єктом оренди після цього були предметом судового розгляду у справі № 921/341/16-г/11.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року у справі №921/341/16-г/11 позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про примусове виселення з приміщення, задоволено та виселено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення адмінбудинку ринку площею 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, що належить Теребовлянському районному споживчому товариству (провулок Кн. Василька, 6, м.Теребовля, Тернопільська область) на праві власності.

При цьому, судом було дано оцінку Актам обох сторін від 04.05.2016, умовам договору №28 від 01.06.2015 щодо обов'язку сторін ініціювати складення Акту приймання - передачі, моменту припинення дії угоди та іншим доводам і запереченням сторін, на які вони продовжують повторно посилатись вже у справі, що слухається.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 серед іншого констатовано, що:

- договір оренди приміщень №28 від 01.06.2015 припинив свою дію 01.05.2016;

- станом на 14.07.2016 ФОП ОСОБА_3 безпідставно не звільняє раніше орендоване за цим правочином приміщення.

Дане рішення суду у справі між тими ж сторонами набрало законної сили та встановлені ним вище перелічені обставини, згідно ч.3 ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

Після припинення дії договору №28 від 01.06.2015 (після 01.05.2016) відповідач, відповідно до квитанцій від 23.05.2016 та від 04.06.2016 сплатив двічі по 2495 грн. орендної плати по договорах №28,29 від 01.06.2015 (1755 грн. + 740 грн. = 2495 грн.) за травень та червень 2016.

Не повернувши їх, позивач зарахував їх як відповідну орендну плату (письмові пояснення представника позивача від 17.10.2016 за №2/200).

26 липня 2016 року видано наказ на примусове виконання рішення суду від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 щодо виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення адмінбудинку ринку площею 65 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, що належить Теребовлянському РайСТ на праві власності.

За результатами розгляду заяви Теребовлянського районного споживчого товариства від 02.09.2016 за №2/158 про виправлення описки в рішенні від 14.07.2016 та наказі від 26.07.2016 у справі №921/341/16-г/11, Господарським судом Тернопільської області у справі №921/341/16-г/11 винесено ухвалу від 23 вересня 2016 року, якою:

- виправлено описку допущену в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 липня 2016 року по справі № 921/341/16-г/11 та зазначено вважати за вірне: "виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з частини нежитлового приміщення та частини адмінбудинку ринку, загальною площею 65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, що належить Теребовлянському районному споживчому товариству (провулок Князя Василька, 6, м.Теребовля, Тернопільська область) на праві власності;

- виправлено описку допущену в наказі Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2016 року по справі № 921/341/16-г/11 та зазначено вважати за вірне: "виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з частини нежитлового приміщення та частини адмінбудинку ринку, загальною площею 65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, що належить Теребовлянському районному споживчому товариству (провулок Князя Василька, 6, м. Теребовля, Тернопільська область) на праві власності.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2017 у справі №921/341/16-г/11 залишена без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 та Вищого господарського суду України від 19.12.2016. При цьому, у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016, в обґрунтування відхилення доводів ФОП ОСОБА_3 зазначено, що: оскаржуваною ухвалою судом про виправлення описки не змінено ні підставу, ні предмет позову, ні суті рішення; зазначення в ухвалі про те, що відповідача виселено з частини нежитлового приміщення та частини адмінбудівлі ринку, загальною площею 65 кв.м, не можна вважати зміною підстав та предмету позову чи суті рішення, оскільки за будь-яких обставин судовим рішенням відповідача виселено з орендованих ним за договором оренди №28 приміщень, загальна площа яких становить 65 кв.м.

Названі обставини щодо конкретизації об'єкту оренди по договору №28 від 01.06.2015, який відповідач повинен був звільнити, в силу ч.3 ст. 35 ГПК України, також не потребують встановлення при розгляді інших господарських спорів за участю цих сторін.

З'ясовано також, що постановою Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ від 12 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №921/341/16-г/11 від 26.07.2016, виданого Господарським судом Тернопільської області, із зазначенням терміну його виконання - по 27 серпня 2016 року (вихідний день).

У зв'язку з цим, 29 серпня 2016 року державним виконавцем складено Акт, яким встановлено, що ОСОБА_3 звільнено приміщення адмінбудинку ринку, зазначеного у виконавчому документі у термін, наданий для самовільного виконання. Представник Теребовлянського районного споживчого товариства (який був присутній при виїзді за місцем виконання), від його підписання відмовився, про що міститься відмітка державного виконавця у даному Акті від 29.08.2016.

В результаті проведених виконавчих дій, Теребовлянським РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області 04 жовтня 2016 року винесено постанову ВП №51936977 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №921/341/16-г/11, виданого 26.07.2016 Господарським судом Тернопільської області у зв'язку з виселенням боржника ОСОБА_3 з приміщення адмінбудинку ринку зазначеного у виконавчому документі у термін наданий для самостійного виконання.

Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо винесення постанови від 04.10.2016 ВП №51936977 Теребовлянське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Тернопільської області із скаргою від 13.10.2016 за №2/198 на дії та бездіяльність Теребовлянського РВ ДВС ГТУЮ у справі №921/341/16-г/11, в ході судового розгляду якої ухвалою від 22.02.2017 у справі №921/341/16-г/11 відмовлено у її задоволенні. Ухвала мотивована тим, що винесена державним виконавцем постанова від 04.10.2016 ВП №№51936977 про закінчення виконавчого провадження була прийнята у відповідності до положень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази надання стягувачем (Теребовлянським РайСТ) ухвали суду від 23.09.2016 про виправлення описки - Теребовлянському РВ ДВС ГТУЮ станом на 04.10.2016.

Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2017 у справі №921/341/16-г/11, якою встановлено правомірність закінчення виконавчого провадження, набрала законної сили та станом на 25.05.2017 не оскаржена в апеляційному порядку.

Після закінчення 04.10.2016 виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 в частині виселення ФОП ОСОБА_3 з орендованих приміщень, нове виконавче провадження з цього приводу (з урахуванням ухвали суду від 23.09.2016 про виправлення описки в рішенні та наказі) станом на 25.05.2017 не відкривалось (письмові пояснення представника Теребовлянського РайСТ від 25.05.2017 за №2/394 та усні пояснення ФОП ОСОБА_3 і його представника в судовому засіданні від 25.05.2017).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення орендованого майна згідно договору оренди об'єкта нерухомості №28 від 01.06.2015, стало підставою для звернення позивача 14.09.2016 з вимогою про стягнення з відповідача в судовому порядку за це неустойки.

З'ясовано також, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2017 №921/14/17-г/11 Теребовлянському РайСТ відмовлено в задоволенні позову, пред'явленого до ФОП ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будівлею, у т.ч. з мотивів звільнення відповідачем (на час винесення судового рішення) орендованого по договору №28 від 01.06.2015 приміщення та використання його іншою особою. Через апеляційне оскарження дане рішення станом на 25.05.2017 не набрало законної сили.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення зобов'язань є правочини (договори) ст.ст. 11,14 ЦК України, ст.ст. 173,174, 193 ГК України.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (яким регулюються правовідносини, що виникають з приводу оренди державного та комунального майна), зокрема частиною 5 статті 1 зазначається, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

В даному випадку, самими ж сторонами у п. 10.2 договору №28 від 01.06.2015 передбачено, що умови даного Закону не поширюються до відносин, що виникають з цього договору.

Відповідно до ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст.ст. 759, 762,763 ЦК України, ст. 284 ГК України та приписів інших норм цих кодексів, до істотних умов договору оренди (найму) належить строк його дії, розмір орендної плати та умови повернення майна.

Згідно ч.2 ст. 795 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) припиняється з моменту оформлення сторонами відповідних документів щодо повернення предмета найму.

Водночас, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11, яке набрало законної сили встановлено, що приналежний до спірних відносин, укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №28 від 01.06.2015 припинив свою дію 01.05.2016., не залежно від складення сторонами Акта приймання - передачі, передбаченого п. 2.4 цього договору.

Встановлений рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 момент припинення дії договору №28 від 01.06.2015, в силу ч.3 ст. 35 ГПК України, не потребує доказування у справі, що розглядається.

Тим же судовим рішенням встановлено, що після 01.05.2016 і станом на 14.07.2016 ФОП ОСОБА_3 продовжував безпідставно використовувати приміщення, що були предметом оренди по договору №28 від 01.06.2015.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

За домовленістю сторін, викладеною у п. 5.1 договору № 28 від 01.06.2015 загальний розмір орендної місячної плати становив 1755 грн.

У "Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2014 року", викладених у Листі Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року зазначено, що обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання.

В ході розгляду справи №921/576/16-г/6 суд прийшов до висновку, що поданими ФОП ОСОБА_3 доказами, в т.ч. складеним за його участю Актом від 04.05.2016, не доведено наявності обставин, які перешкоджали йому звільнити раніше орендоване ним приміщення після 01.05.2016.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 звільнено орендоване приміщення лише 29.08.2016, на що вказує Акт державного виконавця від цього ж числа. На підставі даного Акту від 29.08.2016 державним виконавцем 04.10.2016 винесено постанову ВП №51936977 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №921/341/16-г/11, виданого 26.07.2016 Господарським судом Тернопільської області.

Правомірність винесення державним виконавцем постанови ВП №51936977 від 04.10.2016 про закінчення виконавчого провадження встановлена ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2017 у справі №921/341/16-г/11, яка набрала законної сили. А відтак в порядку ч.3 ст. 35 ГПК України дана обставина також не потребує доказування.

Як зазначалось вище, станом на 25.05.2017 нове виконавче провадження щодо виселення ФОП ОСОБА_3, з врахуванням ухвали від 23.09.2016 про виправлення описки у судовому рішенні не відкривалось.

Посилаючись на припинення 01.05.2016 дії договору №28 від 01.06.2015, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму неустойки (з врахуванням збільшення позовних вимог) за період з травня по жовтень 2016 року в розмірі 21060 грн.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовими актами, що набрали законної сили у справі №921/341/16-г/11 за участю тих самих сторін встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за відсутності для цього правових підстав і поважних причин займав об'єкти, що були предметом договору №28 від 01.06.2015 в період з травня по серпень 2016 року включно.

Зайняття ОСОБА_3 спірних приміщень після 01.05.2016 підтверджується і самими діями відповідача, зокрема сплатою ним орендної плати за ці об'єкти у травні та червні 2016.

Достатніх доказів зайняття відповідачем спірних приміщень ще й у вересні - жовтні 2016 позивач суду не надав.

У разі належного підтвердження факту продовження невиконання відповідачем рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2016 у справі №921/341/16-г/11 після 29.08.2016 (з врахуванням ухвали від 23.09.2016 про виправлення описки), Теребовлянське РайСТ вправі звернутись до суду за стягненням неустойки за відповідний період.

Розмір заявленої позивачем на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України до стягнення неустойки за травень-серпень 2016 року підлягає зменшенню на суми плати, внесеної відповідачем у травні-червні 2016, а саме на (1755+1755) 3510 грн.

При цьому, суд критично оцінює зарахування позивачем цієї суми, як орендної плати за користування орендованим майном (окремо від неустойки).

Оскільки, після припинення 01.05.2016 дії договору оренди, у позивача відсутні правові підстави для нарахування після цієї дати орендної плати як зобов'язання за договором (додатково до нарахованої за ч.2 ст. 785 ЦК України неустойки).

Щодо безпідставності нарахування орендної плати після закінчення терміну дії договору оренди, за відсутності в умовах договору обов'язку орендаря щодо сплати орендної плати після закінчення терміну дії договору, викладено правовий висновок у Постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 за №3-64гс16, який є обов'язковим для суду згідно ст. 111-28 ГПК України.

А відтак, до задоволення підлягають позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за фактичне користування приміщенням в сумі 10530 грн. (14040 грн. - 3510 грн.) за травень-серпень 2016 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 10530 грн. є необґрунтованими та безпідставними, а відтак такими, що не підлягають до задоволення.

В порядку ст.ст.44,49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Теребовлянського районного споживчого товариства (провулок Кн. Василька, буд. 6, м. Теребовля, Тернопільська область, код 01767330 - 10530 (десять тисяч п'ятсот тридцять) неустойки, 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. судового збору.

Видати наказ.

2. В частині позовних вимог щодо стягнення 10530 грн. неустойки - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 26 травня 2017 року.

Суддя І.П. Шумський