Рішення № 66747027, 10.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017р.Справа № 914/3174/16

За позовом: Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Доброчин-Сервіс», м.Львів, м.Винники

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, м.Львів

за участю: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів

про стягнення 544973,14 грн.

головуючий суддя Гоменюк З.П.

судді Ділай У.І. та Щигельська О.І.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, т.в.о. начальника (наказ №240 від 25.11.2016 р.);

відповідача: ОСОБА_2, керівник;

третьої особи: не зявився

та прокурора: не зявився

Учасникам процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Учасникам процесу права та обовязки зрозумілі, відводу не заявлено.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів до Приватного підприємства «Доброчин-Сервіс», м.Львів, м.Винники про стягнення 544973,14 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2016 р. порушено провадження у справі, відстрочено позивачеві сплату судового збору до 25.01.2017 р., призначено справу до розгляду на 25.01.2017 р. Ухвалою суду від 25.01.2017 р. відстрочено позивачеві сплату судового збору до 06.02.2017 р., розгляд справи відкладено на 06.02.2017 р. Ухвалою суду від 06.02.2017 р. відстрочено позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, розгляд справи відкладено на 22.02.2017 р.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Ухвалою суду від 23.02.2017 р. справу прийнято до розгляду у складі колегії суддів, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2017 р. Ухвалою суду від 27.03.2017 р. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, розгляд справи відкладено на 26.04.2017 р.

Ухвалою суду від 26.04.2017 р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова їх правонаступником Личаківським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Львова, розгляд справи відкладено на 10.05.2017 р.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, пояснив, що між сторонами було укладено договір доручення, відповідно до якого сплата внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування здійснювалась відповідачем від імені БУ №4 КЕВ м.Львова за рахунок коштів, що були зібрані від абонентів позивача. Згодом позивачеві стало відомо, що такі внески зараховувались органами Пенсійного фонду України на особовий рахунок відповідача, оскільки в силу вказівки законодавства передача платниками страхових внесків своїх обовязків зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування третім особам заборонена, та після проведення ревізії були повернуті Пенсійним фондом відповідачеві.

Внаслідок звернення до відповідача про повернення даних коштів позивач отримав відповідь, що ПП «Доброчин-Сервіс» повторно відправило кошти в Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, оскільки підприємство не змогло отримати від Будинкоуправління необхідних реквізитів для повернення йому суми страхових внесків.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором доручення позивач просив суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 544973,14грн.

Представник відповідача підтримав поданий відзив, проти задоволення позову заперечив, зазначив, що ПП «Доброчин-Сервіс» виконувало свої зобовязання в точній відповідності до умов договору доручення, перерахування коштів в сумі 544973,14 грн. було проведено на підставі письмових розпоряджень позивача, а факт незарахування коштів на особовий рахунок позивача не є наслідком невиконання чи неналежного виконання повіреним своїх зобовязань за договором доручення.

Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на те, що його неодноразові звернення про надання банківських реквізитів для переказу коштів були залишені позивачем без реагування, тому відповідачем і було прийнято рішення про повернення коштів на рахунок в УПФУ в Шевченківському районі м.Львова.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки представник третьої особи був присутнім в судовому засіданні 26.04.2017 р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

В судовому засіданні 26.04.2017 р. представник Личаківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова пояснив, що страхові внески на суму 544973,14 грн., сплачені ПП «Доброчин-Сервіс», зараховані управлінням на картку особового рахунку підприємства у відповідності до чинного законодавства.

Прокурор в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки був присутнім в судовому засіданні 26.04.2017 р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

В попередніх судових засіданнях прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27.02.2009 р. між Будинкоуправлінням №4 Львівської КЕЧ району, найменування якого було в подальшому змінено на Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова (довіритель, позивач у справі) та Приватним підприємством «Доброчин-сервіс» (повірений, відповідач у справі) було укладено договір доручення №1, за умовами п.1.1. якого довіритель від свого імені та за власний рахунок доручив повірителю виконувати від його імені наступне:

1.1. Здійснювати нарахування вартості послуг з квартплати та електричної енергії у житлових будинках, що перебувають на балансі довірителя (надалі абоненти довірителя), згідно чинного законодавства.

1.2. Здійснювати збір коштів за квартплату та електричну енергію від абонентів довірителя на спеціально відкритий для цього розрахунковий рахунок повіреного. Кошти, які акумулюються на спеціальному рахунку, є власністю довірителя. Використання коштів здійснюється за письмовим розпорядженням керівника довірителя у визначений розпорядженням строк.

1.3. Здійснювати програмне забезпечення нарахувань та розрахунків оплати комунальних послуг, оформлення квитанцій.

1.4. Здійснювати оплату виставлених рахунків по зобовязаннях довірителя перед третіми особами.

1.5. Надавати інформацію довірителю про стан розрахунків за послуги.

1.6. Зараховувати зібрані від абонентів довірителя кошти на рахунок

повіреного.

1.7. Представляти інтереси довірителя в судах стосовно правовідносин, повязаних із відшкодуванням заборгованості абонентів довірителя перед довірителем за надані послуги.

Цей договір набув чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту передачі житлових будинків, що перебувають на балансі довірителя, на обслуговування повіреного (п.5.1. договору).

За умовами п.2.3. договору повірений зобовязаний надавати довірителю такі документи:

2.3.1. Щомісячний звіт про отримання коштів від абонентів за надані послуги по квартплаті та електричній енергії у будинках, що знаходяться на балансі довірителя.

2.3.2. Акт про виконані роботи, передбачені п.1 даного договору.

2.3.3. Документи, передбачені в п. 2.3.2. підписуються сторонами до 28 числа місця, що стає за розрахунковим за надані послуги.

2.3.4. На вимогу довірителя надавати повну інформацію про рух коштів на спеціальному рахунку.

2.3.5. 30 числа кожного місяця надавати банківські документи про рух коштів на спеціальному рахунку.

04.01.2011 р. сторони уклали зміни до договору доручення №1 від 27.02.2009 р., яким. зокрема, вирішили пункт 1 договору доручення вважати пунктом 1.1. і викласти його в такій редакції:

« 1.1.Довіритель від свого імені та за власний рахунок доручає повіреному виконувати наступні дії:

1. Здійснювати згідно чинного законодавства нарахування вартості житлово-комунальних послуг у житлових будинках, що перебувають на балансі, обслуговуванні і експлуатації (згідно додатку №1 до договору) довірителя (надалі абоненти довірителя).

1.1.2. Здійснювати збір коштів за житлово-комунальні послуги, що надходять від абонентів довірителя, на спеціально відкритий для цього розрахунковий рахунок повіреного.

1.1.3. Здійснювати програмне забезпечення нарахувань та розрахунків оплати житлово-комунальних послуг, оформлення квитанцій,

1.1.4. За письмовим розпорядженням довірителя, за рахунок зібраних від абонентів довірителя коштів, здійснювати перерахування коштів по платежах довірителя.

1.1.5. Надавати інформацію довірителю про стан розрахунків за послуги.

1.1.6.. Представляти інтереси довірителя в судах стосовно правовідносин повязаних із відшкодуванням заборгованості абонентів довірителя перед довірителем за надані послуги.»

Пункт 2.2. договору було викладено в такій редакції:

« 2.2. Повірений зобовязаний:

2.2.1. Здійснювати нарахування вартості житлово-комунальних послуг мешканцям житлових будинків та надавати довірителю квитанції до 5-го числа наступного місяця за звітним.

2.2.2. Надавати довірителю щомісячний звіт про отримання коштів від абонентів за надані житлово-комунальні послуги у будинках, що знаходяться на балансі довірителя.

2.2.3. За рахунок зібраних з абонентів довірителя коштів проводити оплату платежів по зобовязаннях довірителя за письмовим розпорядженням довірителя в строк, визначений розпорядженням.

2.2.4. Підписати акт про виконання зобовязань, передбачених п.1 даного договору, в останній день поточного місяця.

2.2.5. На вимогу довірителя надавати повну інформацію про рух коштів на спеціальному рахунку.

2.2.6. В останній день кожного місяця надавати банківські документи про рух коштів на спеціальному рахунку.

Протягом березня 2009 р. лютого 2011 р. Приватне підприємство «Доброчин-Сервіс» проводило перерахування зі свого рахунку на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова страхових внесків за Будинкоуправління №4 (в платіжних дорученнях вказано як платника ПП «Доброчин-Сервіс», одержувача платежів «Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова», призначення платежів «страхові внески за будинкоуправління №4»). Загальна сума перерахованих внесків у період з березня 2009 р. по лютий 2011 р. становить 544973,14 грн.

Вказані кошти зараховувались Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на особовий рахунок ПП «Доброчин-Сервіс».

Станом на 08.04.2015 р. переплата ПП «Доброчин-Сервіс» по страхових внесках, сплачених за Будинкоуправління №4 становила 544973,14 грн.

Вказане підтверджується, зокрема, довідкою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про результати позапланової перевірки Приватного підприємства «Доброчин-Сервіс» від 08.04.2015 р. №21.

Як стверджує відповідач, протягом 13.05.2015 р. 06.07.2015 р. кошти в сумі 544973,14 грн. було повернуті йому Управлінням пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова за результатами розгляду заяви підприємства та проведеної перевірки.

21.07.2015 р. ПП «Доброчин-Сервіс» звернулося до Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова з листом, в якому просило терміново надати банківські реквізити для переводу страхових внесків в сумі 544973,14 грн., які належать БУ №4 КЕВ м.Львова.

Вказаний лист було отримано позивачем 05.08.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Крім того, 26.08.2015 р. керівником Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова від відповідача було отримано повторний лист аналогічного змісту, що підтверджується його відміткою про отримання на примірнику листа.

Також в матеріалах справи міститься підписаний сторонами звіт про зібрані кошти за житлово-комунальні послуги від мешканців БУ №4 Львівського КЕВ за липень 2016 року, з якого вбачається, що станом на 01.08.2016 р. сума коштів, повернених Пенсійним Фондом, становить 544973,14грн.

Не отримавши запитуваних реквізитів для переказу від позивача, 10.08.2016 р. Приватне підприємство «Доброчин-Сервіс» платіжним дорученням №83 перерахувало Управлінню Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова 544973,14 грн. з призначенням платежу «повернення коштів страхових внесків за БУ №4 КЕВ м.Львова»

11.08.2016 р. директором ПП «Доброчин-Сервіс» від позивача було одержавно заяву про перерахунок коштів в сумі 544973,14 грн. на розрахунковий рахунок Будинкоуправління №4.

Зі звіту про зібрані кошти за житлово-комунальні послуги від мешканців БУ №4 Львівського КЕВ за серпень 2016 року, підписаного сторонами, випливає, що станом на 01.09.2016 р. 544973,14 грн. коштів повернено до Пенсійного фонду.

Листом №843/04-16 від 25.01.2017 р. Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова повідомило Приватне підприємство «Доброчин-Сервіс», що станом на 10.08.2016 р. переплата зі сплати страхових внесків по Приватному підприємству «Доброчин-Сервіс» становить 544973,14 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зобовязання між сторонами виникли на підставі договору доручення.

Відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

За змістом ст1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч.1 ст.1004 ЦК України, повірений зобовязаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Пунктом 1 ч.1 ст.1006 ЦК України передбачено обовязок повіреного повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.

Суд вважає, що відповідач, здійснюючи сплату страхових внесків на рахунки органів Пенсійного фонду діяв згідно з укладеним між сторонами договором доручення та відповідно до змісту даного йому довірителем доручення.

Стаття 651 ЦК України визначає підстави для зміни або розірвання договору.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією внести зміни в договір доручення чи до суду з вимогою про зміну або розірвання договору.

При укладені договору доручення сторонами не було враховано умов діючого законодавства, зокрема норм ч.9 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» про те, що передача платниками єдиного внеску своїх обовязків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Внаслідок цього, сплачені відповідачем відповідно до умов договору доручення кошти (страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування) були зараховані на особовий рахунок відповідача, а не позивача, як того намагалися досягнути сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (належне виконання).

Суд вважає, що відповідач, перераховуючи кошти від імені і за рахунок позивача діяв добросовісно та в інтересах довірителя. Факт незарахування коштів до картки особового рахунку позивача не є наслідком невиконання чи неналежного виконання повіреним своїх зобовязань.

Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова на звернення Приватного підприємства «Доброчин-Сервіс» про повернення коштів не надало банківських реквізитів для їх перерахування, а також жодних письмових розпоряджень щодо способу та порядку повернення таких коштів, тому підприємство було позбавлене можливості добровільно повернути суми сплачених страхових внесків позивачеві до звернення з позовом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Передчасне уявлення позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача з боку відповідача, не може бути підставою для задоволення такого позову.

Отже, на момент подання позовної заяви предмету спору не існувало, право позивача не було порушено, а відтак, не підлягає судовому захисту.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 509, 610, 626, 627, 628, 651, 1000, 1003, 1004, 1006 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 15.05.2017 р.

Головуючий суддяГоменюк З.П.

СуддяДілай У.І.

СуддяЩигельська О.І.