Рішення № 66746944, 25.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2017 р.Справа № 917/505/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680)

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, буд.139, м. Кременчук, 39600)

про стягнення 570432,90 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 570432,90 грн. пені за прострочення поставки товару згідно договору №7616/010 067/с69/2016-ЦЮ від 08.07.2016р. (в редакції заяви від 20.04.2017 р. №5368 про зміну позовних вимог; а.с.52).

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач нараховує пеню на підставі п. 10.2. договору за прострочення оплати товару, проте даний пункт не відповідає положенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно яких пеня обчислюється у відсотках за несвоєчасно виконане грошове зобовязання.

В судовому засіданні 25.05.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивачем) і та Публічним акціонерним товариством Крюківський вагонобудівний завод (відповідачем) було укладено Договір № 7616/010067/С/69/2016-ЦЮ від 08.07.2016р. з додатками (далі - Договір); (а.с.9-28).

За умовами цього Договору відповідач як постачальник зобовязався поставити і передати у власність позивачу (покупцю) вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 13 шт. відповідно до специфікації, а покупець зобовязався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його.

У п. 4.1 договору зазначено, що попередня оплата в розмірі 30% від суми договору повинна бути оплачена протягом 15 банківських днів з дня укладання договору, подальша оплата, проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання -передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

На виконання п. 4.1 договору позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 66 924 000,00 з ПДВ (30% від суми договору), що підтверджується платіжним дорученням № 496 від 20.07.2016р. (а.с.30).

Відповідно до додатку № 4 до Договору «Графік поставки», партія вагонів в кількості 7 одиниць для регіональної філії Придніпровська залізниця повинна бути поставлена до 31.12.2016р. (а.с.27).

За п. 7.3.1 договору постачальник (відповідач) зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 5. 1 Договору датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі на кожну партію товару.

Відповідач порушив строк поставки вагонів, поставивши 2 вагони до регіональної філії Придніпровська залізниця лише 22.02.2017р. Зазначене підтверджується актом № 6 передачі-приймання вагонів від 22.02.2017р., видатковою накладною № КВ-75479 від 22.02.2017р. (а.с.31, 36).

Як вказано у цих акті передачі-приймання та видатковій накладній загальна вартість поставлених вагонів становить 34320000,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з п.10.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони договору несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п. 10.2 Договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

З огляду на порушення строків поставки товару позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 570432,90 грн. пені за період 01.01.2017р. 21.02.2017р.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений. строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п. 10.2 Договору сторони встановили, що за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

З огляду на допущене відповідачем прострочення поставки товару, позивач правомірно застосував визначену у п. 10.2 Договору відповідальність у вигляді пені.

Заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що пеня може бути нарахованою лише за несвоєчасно виконане грошове зобовязання, судом відхиляються з таких мотивів.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські санкції, в т.ч. пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, суд дійшов до висновку про можливість обчислення пені у відсотках не лише від суми грошового зобов'язання, а й від інших сум (зокрема, вартості товару, який має бути поставлено). Відповідно пеня може бути встановлена не лише за порушення грошових зобов'язань.

При цьому судом враховується правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013 року № 3-35гс17

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, постанові від 03.12.2013 року № 3-35гс17 зазначає, що та обставина, коли за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. Однак, застосування до спірних правовідносин Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини 3 статті 549 ЦК України не впливає на висновок про законне задоволення позову і визначення розміру неустойки, що підлягала стягненню з відповідача за прострочення поставки товару у строки встановлені Договором.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При укладенні Договору в п. 10.2. сторони погодили, що за прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 10.2. Договору неустойки.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно товар не поставив, а отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Термін прострочення поставки товару 01.01.2017р. 21.02.2017р. підтверджується наданими доказами, правильність розрахунку пені перевірено судом.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 570432,90 грн. пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача.

Суд розяснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення незалежно від наявності виконавчого провадження згідно ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, буд.139, м. Кременчук, 39600; ідентифікаційний код 05763814) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 40075815) 570432грн. 90 коп. пені, 8556грн. 49 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 26.05.2017р.

СуддяБезрук Т.М.