Рішення № 66746792, 22.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017р. Справа № 914/644/17

За позовом: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Самбурської - ОСОБА_1, с. Терновиця Яворівського району Львівської області,

про: стягнення неустойки в розмірі 136 052, 40 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі О.Підкостельна

За участю представників:

позивача: Березіна О.С. - довіреність від 10.01.2017 р. №01-05/13; Місечко В.І. - довіреність від 10.01.2017 р. №01-03/13;

відповідача: Шубак О.І. - адвокат (угода від 26.12.2016 р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» до Фізичної особи - підприємця Самбурської - ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 136 052, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №04-01/14-42/14 оренди (найму) нерухомого майна від 02.01.2014 р. свого обов'язку з своєчасної оплати орендної плати не виконав, наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 136 052,40 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2017 р.

В судове засідання 12.04.2017 р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення у справі. Позовні вимоги підтримав повністю. На виконання вимог ухвали суду від 04.04.2017 р., через канцелярію суду, подав письмові пояснення та розрахунок неустойки від 11.04.2017 р. від 01-674/13; довідку від 11.04.2017 р. № 01-675/13 про відсутність тотожного спору між тими ж сторонами і з того ж предмету.

В судове засідання 12.04.2017 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 04.04.2017 р. не виконав.

Ухвалою суду від 12.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.05.2017 р.

В судове засідання 22.05.2017 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 22.05.2017р. представник відповідача з'явився, подав письмові пояснення на позовну заяву, просить застосувати строк позовної давності шість місяців, в задоволенні позову відмовити.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (повірений) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14.

Відповідно до п. 1.1 договору, повірений зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення площею 217,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі нежилої будівлі за адресою: м. Львів, вул. Багряного, 39, що є власністю НАК "Надра України", право користування яким передано до статутного фонду ДП НАК "Надра України "Укрзахідгеологія".

Відповідно до п. 2.1 договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання повіреним та орендарем акту приймання-передачі майна.

Факт передачі майна обумовленого договором в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2014р.

Згідно п.2.4 договору, в разі припинення договору майно повертається наймодавцю протягом 5 календарних днів за актом.

Згідно акту прийому-передачі від 02 січня 2015 року підписаного сторонами, приміщення було орендарем передано повіреному.

Однак, взяті за договором зобов'язання (в частині своєчасного та повного внесення орендної плати) відповідач не виконав і як наслідок допустив заборгованість за договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Самбурської - ОСОБА_1, с.Терновиця Яворівського району Львівської області, про стягнення 214 898,48 грн. заборгованості за договором оренди (найму) нерухомого майна № 04-01/14-42/14 від 02 січня 2014 року. (справа №914/3349/14).

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 позовні вимоги Дочірньог підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" задоволено частково. Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Самбурської - ОСОБА_1 (81061, с.Терновиця Яворівського району Львівської області,ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 01432606) - 119 561,25 грн. боргу. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м. Львів, пл. Міцкевича,8 код ЄДРПОУ 01432606) на користь Фізичної особи-підприємця Самбурської - ОСОБА_1 (81061, с.Терновиця Яворівського району Львівської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 2 988,58 грн. повернення витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 вступило в законну силу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 встановлено, що відповідач фактично користувався орендованим приміщенням по 22.08.2014 року.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 статті 785 ЦК України за період з 23.08.2014 року до 02 січня 2015 року в розмірі 136 052,40 грн.

Відповідач подав клопотання, в якому просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Роз'яснення щодо застосування позовної давності викладені у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., зокрема, у пункті 2.1 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Пунктом 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частинами 1-2 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України в п. 5.4. постанови № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи ст.785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст.549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Крім цього, слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.12.2011р. №3-140гс11, від 20.03.2012р. №3-13гс12.

Як встановлено судом, 02 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення №388/07 від 09.11.2007р. діяло Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (повірений) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди (найму) нерухомого майна №04-01/14-42/14.

Факт передачі майна обумовленого договором в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 02.01.2014р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14, яке вступило в законну силу, встановлено, що відповідач фактично користувався орендованим приміщенням по 22.08.2014 року.

Згідно п.2.4 договору, в разі припинення договору майно повертається наймодавцю протягом 5 календарних днів за актом.

Згідно акту прийому-передачі, який підписаний сторонами, приміщення було орендарем передано повіреному 02 січня 2015 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 статті 785 ЦК України за період з 23.08.2014 року до 02 січня 2015 року в розмірі 136 052,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач подав клопотання, в якому просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Щодо заявленого відповідачем клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Роз'яснення щодо застосування позовної давності викладені у Постанові Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р., зокрема, у пункті 2.1 зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Щодо тривалості позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Пунктом 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 позовні вимоги Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" задоволено частково. Вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Самбурської - ОСОБА_1 (81061, с.Терновиця Яворівського району Львівської області,ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м.Львів, пл.Міцкевича,8; код ЄДРПОУ 01432606) - 119 561,25 грн. боргу. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м.Львів, пл.Міцкевича, 8 код ЄДРПОУ 01432606) на користь Фізичної особи-підприємця Самбурської - ОСОБА_1 (81061, с.Терновиця Яворівського району Львівської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 2 988,58 грн. повернення витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 вступило в законну силу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2017 р. у справі №914/3349/14 встановлено, що відповідач фактично користувався орендованим приміщенням по 22.08.2014 року.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

Позов до господарського суду Львівської області подано 03.04.2017 р.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування позовної давності є необґрунтоване та безпідставне.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Самбурської - ОСОБА_1 (81061, с.Терновиця Яворівського району Львівської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії Надра України "Західукргеологія" (79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8; ідентифікаційний код 01432606) 136 052,40 грн неустойки та 2 040,79 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 26.05.2017 р.

Суддя Синчук М.М.