Рішення № 66746769, 24.05.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року Справа № 915/181/17

м. Миколаїв

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, код 02910048), в інтересах держави

до відповідачів:

1. Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд.4), код 04375748

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), код НОМЕР_1

про: визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

суддя Фролов В. Д.

ПРИСУТНІ:

від позивача - прокурор Бескровна І.І. посвідчення № 035058 від 13.08.2015

від відповідача-1 - представник не з'явився

від відповідача-2 - ОСОБА_3 - особисто

- ОСОБА_5 довіреність №14 від 05.05.2016

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави (далі-Позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі-Відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі-Відповідач-2).

Позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №21 від 11.06.2015 про продаж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0050 га, вартістю 11 194 грн. із кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0050 га, вартістю 11 194 грн., розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_2, укладений 30.07.2015 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_3, який 30.07.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №439.

Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58-60 Земельного кодексу України, ст.ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України та тим, що вказана земельна ділянка розташована в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 21 від 11.06.2015 року та укладений на підставі цього рішення договір купівлі-продажу земельної від 30.07.2015 року мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений.

Представник відповідача-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення Відповідача-1 про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача-1.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представники від відповідача-2 в судове засідання заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в відзиві (а.с.43-47). Представники відповідача зазначають, що на спірній земельній ділянці розміщене належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

11 червня 2015 року Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області прийнято рішення №21 (а.с.17), пунктом 1 якого вирішено продати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0050 га, на якій розташовано нерухоме майно приміщення обслуговуючого персоналу, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови - комерційне призначення під розміщення приміщення обслуговуючого персоналу, яка розташована в межах території Коблівської сільської за адресою: Миколаївська область, Березанський район, АДРЕСА_2 (один Б), встановивши вартість земельної ділянки відповідно до висновку експертної оцінки вартістю , визначної приватним підприємством "Форкіс-Н", 17.05.2015, у сумі 11 194,00 грн.

На виконання рішення №21 від 11.06.2015, між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі - договір) (а.с.18-20), згідно якого відповідач-1 передав у власність (продав), а відповідач-2 прийняв у спільну сумісну власність (купив) земельну ділянку загальною площею 0,0050 га, розміщену в межах території Коблівської сільської за адресою: Миколаївська область, Березанський район, АДРЕСА_2 (один Б), на якій розташовано нерухоме майно, приміщення обслуговуючого персоналу, яке належить відповідачу-2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове призначення - земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна продажу земельної ділянки становить 11194 грн. які покупцем перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 439.

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області №10-14-0.8-0.4-651/72-16 від 31.03.2016 спірна земельна ділянка знаходиться у власності відповідача-2 (речове право зареєстроване 30.07.2015) та приблизна відстань від урізу Чорного моря до південної межі - 80-100 м, до північної - 90-100 м. (а.с.20-21).

Відповідно до довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності (а.с.55).

До моменту винесення спірного рішення №21 від 11.06.2015 та договору купівлі-продажу дана спірна земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача-2 на підставі договору оренди землі від 25.01.2005, що підтверджено довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.23-25).

15 грудня 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Із наявних в матеріалах справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межами населеного пункту, а отже відноситься до земель комунальної власності. Водночас, судом встановлено, що чинним земельним законодавством не надано сільській раді повноважень щодо продажу спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. (ст. 60 Земельного кодексу України).

Статтею 85 Водного кодексу передбачено, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Приписами ст. 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає, зокрема прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже вищевикладеною нормою не передбачено передачу земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги у власність, а лише у тимчасове користування.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах від 02.09.2014 у справах №905/6025/13, №915/1223/13 та постановах від 09.09.2014 у справах №915/1224/13, №915/1220/13, №915/1226/13.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що відповідач-1 сільська рада неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, всупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на встановлення судом факту невідповідності спірного рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в частині передачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0050 га чинному земельному та водному законодавству зазначене рішення в частині передачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0050 га підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Постанови Пленумів Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" №3 від 28.04.1978 та "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, а також Постанова ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Оскільки спірне рішення №21 від 11.06.2015 прийняте в порушення вимог чинного законодавства та є незаконним, Договір оренди земельної ділянки від 30.07.2015 укладений між Коблівською сільською радою та ОСОБА_3, на підставі рішення №21 від 11.06.2015 (п.1.1 договору), є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з викладеного слід зазначити, що ОСОБА_3 має право звернутись, у встановленому законом порядку про повернення суми виплаченої за спірним договором від 30.07.2015 та поновити договір оренди на земельну ділянку площею 0,0050 га з кадастровим номером НОМЕР_2 в межа території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-1 своїм правом не скористались.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат у господарській справі, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір підлягає стягненню наступним чином:

- з відповідача Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в розмірі 1 600 грн. 00 коп.;

- з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Коблівської сільської ради Миколаївської області №21 від 11.06.2015 про продаж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0050 га, вартістю 11 194 грн. із кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_2.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0050 га, вартістю 11 194 грн., розташованої в межах території Коблівської сільської ради Березанського району у АДРЕСА_2, укладений 30.07.2015 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_3, який 30.07.2015 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О.Б., про що у Державному реєстрі правочинів вчинено запис №439..

4. Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд.4, код 04375748) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код 02910048; р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Д. Фролов