Рішення № 66746659, 15.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа № 910/12639/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон"

про стягнення 191 240, 65 грн.

за участю представників:

від позивача:Сисин Л.В.- представник за довіреністю б/н від 23.102015 р. від відповідача:Білоус О.А.- представник за довіреністю б/н від 05.09.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" (далі - ТОВ "Каргон") про стягнення 191 240, 65 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем (лізингоодержувачем) зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00009049 від 22.11.2013 р. в частині своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить стягнути з ТОВ "Каргон" заборгованість, яка складається з лізинових платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу у сумі 73 699,10 грн., а також збитків, понесених у зв'язку з неналежним виконанням договору лізингу на суму 117 541,55 грн. з ПДВ, що разом складає 191 240, 65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р., позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Каргон" заборгованість за фактичний час користування об'єктом лізингу у сумі 73 699, 10 грн., в іншій - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 р. вищевказані рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.12.2016 р. справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що договір фінансового лізингу був розірваний позивачем в односторонньому порядку, а наслідком розірвання спірного договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому і відповідно, у позивача відсутнє право вимагати сплати лізингових платежів після розірвання договору. Також вказав, що понесені позивачем витрати не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 р., господарський суд міста Києва під час нового розгляду справи дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

22.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргон" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 00009049, об'єктом якого є транспортний засіб VW Passat B7 2.0 TDI, 2013 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZEE049333, вартістю 41 600,00 доларів США, що еквівалентно 342 118,40 грн.

Додатком до договору фінансового лізингу погоджено загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток).

Відповідно до п. 3.1 додатку предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (далі - об'єкт лізингу). Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

За умовами п. 4.1 додатку ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Згідно з п. 6.1 додатку для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) (п. 6.5 додатку).

Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 12.1, 12.2 додатку).

Пунктом 8.3 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше ніж на 10 робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Так само, у п. 12.6.1 додатку встановлено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, серед іншого, має право на повернення об'єкта лізингу, в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 додатку).

При цьому відповідно до п. 6.18 додатку у випадку розірвання контракту/відмови за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контакту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату їх оплати та розмір, останнім днем внесення яких є 15.11.2018 р.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало лізингоодержувачу - ТОВ "Каргон" об'єкт лізингу - автомобіль VW Passat B7 2.0 TDI, 2013 року виробництва, шасі № WVWZZZ3CZEE049333, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.12.2013 р.

Зі свого боку відповідач зобов'зання за договором лізингу виконував неналежним чином, а саме не сплатив лізингові платежі, у зв'язку з чим у період з січня 2016 р. по квітень 2016 р. у відповідача виникла заборгованість за договором у сумі 73 699,10 грн.

За таких обставин ТОВ "Порше Лізинг Україна" вважає, що є всі підстави для стягнення зазначеної заборгованості.

Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг").

При цьому у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, у липні 2015 р. ТОВ "Каргон" перестало виконувати свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим 06.11.2015 р. ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до відповідача з вимогою № 00009049 від 05.10.2015 р. про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу у сумі 60 907,64 грн. Цим же листом відповідач повідомив, що відмовляється від вказаного договору фінансового лізингу та вимагає повернути об'єкт лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення. Вказана вимога відповідачу вручена не була, а була повернута позивачу з відміткою пошти, у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

За таких обставин, враховуючи пункт 12.7 договору фінансового лізингу, відповідно до якого у випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня направлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки, суд вважає, що відповідач отримав зазначену вимогу позивача № 00009049 від 05.10.2015 р. - 16.11.2015 р. (на 10 календарний день з дня направлення вимоги (06.11.2015 р.). А беручи до уваги положення п. 12.13 договору фінансового лізингу, згідно з яким контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, договір лізингу у даному випадку був розірваний з 20.11.2015 р.

Позивач посилається на те, що він направив до ТОВ "Каргон" нагадування про необхідність сплати лізингових платежів за договором № 00009049 від 22.11.2013 р., а саме - від 04.08.2015 р., 17.08.2015 р., від 09.08.2015 р., від 18.09.2015 р., у яких зазначалось про відмову від договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, які б свідчили про факт направлення вказаних нагадувань про сплату заборгованості на адресу відповідача. При цьому з пояснень відповідача вбачається, що зазначені нагадування від 04.08.2015 р., 17.08.2015 р., від 09.08.2015 р., від 18.09.2015 р. ним отримані не були. За таких обставин суд відхиляє посилання позивача на належне ним дотримання вимог п. 8.3 договору в частині повідомлення позивача (зазначеними вище нагадуваннями) про наявну у нього заборгованість, та, як наслідок підставу для відмови позивача від договору фінансового лізингу у односторонньому порядку на підставі пункту 8.3 договору.

У той же час, пункт 12.6.1 договору лізингу містить самостійну підставу, що встановлює право ТОВ "Порше Лізинг Україна" для розірвання контракту у одностронньому порядку у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний платіж у повному обсязі або частково, або строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів. Указаний пункт договору за висновком суду став підставою для розірвання договору лізингу.

Отже, судом встановлено, що договір фінансового лізингу припинив свою дію з 20.11.2015 р., оскільки був розірваний позивачем у односторонньому порядку, чого не заперечував представник ТОВ "Порше Лізинг Україна" у судовому засіданні. За таких обставин у ТОВ "Каргон" виник обов'язок повернути предмет лізингу позивачу, який останнім у добровільному порядку виконаний не був.

Згідно з п. 13.1 договору якщо лізиноодержувач відмовляється від повернення об'єкту лізингу або затримує повернення об'єкта, лізингодавець має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача.

Як свідчать матеріали справи, за заявою позивача 24.03.2016 р. нотаріусом був вчинений виконавчий напис № 455, яким звернуто стягнення на транспортний засіб, що є предметом договору фінансового лізингу № 00009049 від 22.11.2013 р., в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Каргон" в розмірі 60 907,64 грн.

За вказаним виконавчим написом відділом Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 50721998, у межах якого об'єкт лізингу був повернутий позивачу 25.04.2016 р., що підтверджується актом державного виконавця від 25.04.2016 р., а виконавче провадження № 50721998 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (постанова відділу Державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2016 р.).

Скасовуючи рішення по даній справі Вищий господарський суд України зазначив, що наслідком розірвання договору лізингу є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, право вимагати його оплати - також відсутнє, що має бути враховано судом під час нового розгляду справи.

Отже, виконуючи вказівки суду вищої інстанції господарський суд міста Києва приймає до уваги наступне.

Так, згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, визначає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

При цьому на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а відповідно до частини 4 вказаної статті сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наслідком розірвання договору лізингу є припинення зобов'язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і відповідно, втрата права лізингодавця вимагати сплати такої складової лізингового платежу, як вартість предмета лізингу.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ «Порше Лізинг Україна» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ «Каргон» і відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

У той же час, пункт 6.18 договору, на який посилається позивач, не містить обов'язку відповідача оплачувати користування об'єктом лізингу після розірвання договору, оскільки даним пунктом лише роз'яснено, яку правову природу буде мати лізинговий платіж у випадку розірвання контракту.

Враховуючи викладене та той факт, що право власності на предмет лізингу від ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Каргон» не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 у справі № 7/5005/2240/2012. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на вказану правову позицію наголошував і Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 28.02.2017 р. по даній справі.

Отже, суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення з відповідача плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у період з січня 2016 р. по квітень 2016 р. на суму 73 699,10 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 117 541,55 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Так, позивачем заявлено до стягнення збитки у реально ним понесених грошових коштів у сумі 86 913,41 грн. з ПДВ, що були витрачені на оплату юридично-консультаційних послуг ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» щодо повернення об'єкту лізингу, а також грошових коштів у сумі 6 000,00 грн. з ПДВ на оплату юридичних послуг ТОВ «Юридична фірма Вернер» щодо стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем договору фінансового лізингу.

Проте, суд вважає, що витрати на оплату консультативних та юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00009049 від 22.11.2013.

Аналогічна правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Щодо стягнення збитків, які полягають у витратах позивача, понесених ним у зв'язку із залученням третіх осіб для вилучення об'єкту лізингу у сумі 17 321,06 грн. з ПДВ, суд встановив, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, на підтвердження вказаних витрат позивач зазначив, що такі послуги були надані ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та послався на акти наданих послуг № 93 від 05.01.2016 р., № 85 від 30.11.2015 р., № 06 від 29.01.2016 р., рахунки № 2 від 05.01.2016 р., № 381 від 30.11.2015 р., № 30 від 29.01.2016 р., платіжні доручення № 50127204 від 13.01.2016 р., № 50026478 від 04.12.2016 р., № 50027916 від 05.02.2016 р. Разом з тим, надані позивачем документи суд не приймає в якості належних та допустимих доказів, оскільки з них не вбачається, які саме дії (послуги) вчинялись третьою особою - ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" з вилучення об'єкту лізингу. При цьому з матеріалів справи слідує, що вилучення об'єкту лізингу здійснювалось у межах виконавчого провадження № 50721998, та, як вбачається з акту державного виконавця (щодо вилучення вказаного автомобіля), транспортний засіб був переданий стягувачу, при цьому, окрім державного виконавця будь-яких інших осіб щодо проведення виконавчих дій залучено не було. Отже, будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказів того, що позивач поніс витрати у зв'язку із залученням третіх осіб, які надають послуги з вилучення об'єкту лізингу у сумі 17 321,06 грн., матеріали справи не містять, а відтак - суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення збитків в сумі 7 307,08 грн. з ПДВ, які полягають у понесених позивачем витратах на відповідальне зберігання транспортного засобу та витратах з проведення ремонтних робіт щодо об'єкту лізингу, то суд також не вважає їх збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а, отже, з посиланням на позицію викладену у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Також суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено нарахування податку на додану вартість на суми понесених збитків (Вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у справі № 916/1304/14).

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України понесення реальних збитків у сумі 117 541,55 грн. з ПДВ., суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" в цій частині є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ "Порше Лізинг Україна" про стягнення заборгованості у сумі 191 240,65 грн. необхідно відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у тому числі за подані ТОВ "Каргон" апеляційну та касаційну скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" про стягнення 191 240, 65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, буд. 1В, ідентифікаційний код 35571472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 40 А, ідентифікаційний код 38241508) судовий збір за апеляційну та касаційну скарги у сумі 6 598 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 35 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 травня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 22 травня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.