Рішення № 66746560, 23.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2017Справа №910/4150/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС КОММОДІТІЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК"

про стягнення 23791,85 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Коваль О.С. (довіреність № 2 від 30.07.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС КОММОДІТІЗ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (відповідач) 89150,22 грн., з яких: 40 000,00 грн. - сума заборгованості з оплати витрат на транспортно-експедиційні послуги, 7 455,00 грн. - 3 % річних, 41695,22 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з обслуговування перевезення вантажу за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015, у зв'язку із чим у відповідач утворилась заборгованість у сумі 40000,00 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 7455,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41695,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4150/17 та призначено її до розгляду на 11.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 розгляд справи №910/4150/17 відкладено на 25.04.2017.

25.04.2017 через відділ діловодства суду позивач подав пояснення та документи по справі, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В заяві вих. № 2004/2017-1 від 20.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на сплачу відповідачем суми основного боргу у розмірі 40000,00 грн., позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23791,85 грн. з яких: 851,00 грн. - 3 % річних, 22940,85 грн. - інфляційні втрати.

Заява про зменшення позовних вимог була прийнята до розгляду в судовому засіданні 25.04.2017.

В судовому засіданні 25.04.2017 представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4150/17 на 15 днів. Розгляд справи № 910/4150/17 відкладено на 23.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Таким чином, оскільки представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 25.04.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.04.2017, то відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні 23.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС КОММОДІТІЗ" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (постачальник, відповідач) укладений договір №08/07-15-1 купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю врожаю 2015 року (надалі - товар) на умовах та в порядку, визначеному в даному договорі та додаткових угодах до нього.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна кількість товару в заліковій вазі становить кількість усіх партій товару, що постачається за даним договором.

Ціна товару згідно даного договору визначається в окремих додаткових угодах до договору (п. 4.1.).

Згідно із п. 6.1. договору, постачальник передає товар покупцю у власність в строки та на умовах, визначених у додаткових угодах.

Додатковою угодою №2 від 08.07.2015 сторонами погоджено, що поставці підлягає партія товару: пшениця 500 тонн, загальна вартість товару за даною угодою 1585000,00 грн.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, відвантажити за свій рахунок визначену у договорі кількість товару; у разі залізничного транспорту - за реквізитами, вказаними в додаткових угодах до договору.

У відповідності до п. 6.8. договору, постачальник зобов'язується за власний рахунок поставити товар/партію товару в строк, визначений в додаткових угодах до цього договору та здійснити вигрузку товару у вказаному покупцем місці поставки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що всупереч п. 6.6. п. 6.8., договору відповідач відвантаження товару за власний рахунок не здійснив, у зв'язку із чим, сторонами було погоджено надання транспортно-експедиційних послуг з обслуговування перевезення вантажу покупцем (позивачем у справі).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги з обслуговування перевезення вантажу за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 197912,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.08.2015.

15.09.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №11/2016-1 про відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 197912,00 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем 10.10.2016, 17.10.2016, 24.10.2016, 31.10.2016, 03.11.2016, 07.11.2016, 11.11.2016, 14.11.2016, 30.11.2016 здійснено часткову сплату наданих позивачем послуг на суму 157 912,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

31.01.2017 позивачем направлено претензію вих. №3001/17 про сплату залишку заборгованості з відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу №08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 40000,00 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Оскільки, відповідачем не здійснено відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу №08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 40000,00 грн. позивач звернувся до суду за даним позовом.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 7455,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41695,22 грн.

Враховуючи сплату відповідачем заборгованості з витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу №08/07-15-1 від 08.07.2015 позивачем подано заяву від 20.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23791,85 грн. з яких: 851,00 грн. - 3 % річних, нараховані за загальний період з 24.09.2016 по 28.02.2017 та 22940,85 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 24.09.2016 по 28.02.2017.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №08/07-15-1 купівлі-продажу від 08.07.2015, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання за свій рахунок здійснити відвантаження визначеної у договорі кількості товару; за власний рахунок поставити товар/партію товару в строк, визначений в додаткових угодах до цього договору та здійснити вигрузку товару у вказаному покупцем місці поставки (п. 6.6., п. 6.8. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги з обслуговування перевезення вантажу за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 197912,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.08.2015.

Вищевказаний акт підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги з обслуговування перевезення вантажу за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 197912,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.08.2015.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 не містить умов щодо порядку та строків оплати відшкодувань за транспортно-експедиційні послуги з обслуговування перевезення вантажу.

15.09.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №11/2016-1 про відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 на суму 197912,00 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до пп. 1 п. 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Міністерством інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки, статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою (постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Враховуючи нормативний строк для пересилання поштового відправлення та приписи статті 530 ЦК України, строк оплати відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015 прострочено відповідачем з 24.09.2016.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач 10.10.2016, 17.10.2016, 24.10.2016, 31.10.2016, 03.11.2016, 07.11.2016, 11.11.2016, 14.11.2016, 30.11.2016, а також 01.03.2017 здійснив сплату наданих позивачем послуг на суму 197 912,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати відшкодування витрат на транспортно-експедиційне обслуговування товару за договором купівлі-продажу № 08/07-15-1 від 08.07.2015.

Позивачем, також заявлено до стягнення (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) 3% річних у розмірі 851,00 грн. (нараховані за періоди з 24.09.2016 по 09.10.2016, з 10.10.2016 по 16.10.2016, з 17.10.2016 по 23.10.2016, з 24.10.2016 по 30.10.2016, з 31.10.2016 по 02.11.2016, з 03.11.2016 по 06.11.2016, з 07.11.2016 по 10.11.2016, з 11.11.2016 по 13.11.2016, з 14.11.2016 по 29.11.2016, з 30.11.2016 по 28.02.2017) та інфляційні втрати у розмірі 22940,85 грн. (нараховані за періоди з 24.09.2015 по 09.10.2016, з 24.09.2016 по 09.10.2016, з 10.10.2016 по 16.10.2016, з 17.10.2016 по 23.10.2016, з 24.10.2016 по 30.10.2016, з 31.10.2016 по 02.11.2016, з 03.11.2016 по 06.11.2016, з 07.11.2016 по 10.11.2016, з 11.11.2016 по 13.11.2016, з 14.11.2016 по 29.11.2016, з 30.11.2016 по 28.02.2017).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В пункті 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 851,00 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах періодів визначених позивачем, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 6312,00 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС КОММОДІТІЗ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також згідно із приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням позовних вимог, суд повертає позивачу сплачений згідно із заявою про зменшення позовних вимог судовий збір в розмірі 1368,68 грн., про що винесено відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПК" (04114, м. Київ, вулиця Полупанова, будинок 21, ідентифікаційний код 34804039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРТУС КОММОДІТІЗ" (01030, м. Київ, вулиця Рейтарська, будинок 6А, ідентифікаційний код 39364245) 3% річних у розмірі 851,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 6312,00 грн. та судові витрати у розмірі 481,71 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2017.

Суддя С.О. Турчин