Рішення № 66746550, 24.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №910/6597/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України»

про стягнення 50 000,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Жук Я.А. - представник за довіреністю б/н від 21.04.17

від відповідача Дмитрієв С.О. - представник за довіреністю № 1 від 23.03.17р.

У судовому засіданні 24.05.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» про стягнення 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» як уповноваженою особою за договором про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (надалі - відповідач) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 18/03-2016 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу у безготівковій формі безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у сумі 50 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у повному обсязі у строк до 31 грудня 2016 року. За доводами позивача, останнім свої зобов'язання виконано у повному обсязі. Проте, відповідач в порушення умов договору, не виконав належним чином свої зобов'язання та не здійснив повернення отриманої позики, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія з вимогою погасити заборгованість, яка залишена з боку відповідача без реагування. А тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6597/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.05.2017.

23.05.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі

24.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду та заяву про відстрочення виконання судового рішення до 31.12.2017.

У судове засідання, призначене на 24.05.2017, з'явилися представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача щодо наявності боргу за договором не заперечував та просив суд відстрочити виконання рішення до 31.12.2017 у зв'язку скрутним фінансовим становищем останнього.

Представник позивача не заперечував щодо відстрочення рішення до вказаного періоду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», який діяв як уповноважена особа за договором про спільну діяльність від 05.05.2010 № 47-2V, (надалі - позикодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (надалі - позичальник/відповідач) було укладено договір № 18/03-2016 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У п. 1.2. договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога (надалі - допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

Відповідно до п. 2.1. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 50 000,00 грн без ПДВ.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2. договору).

Поворотна фінансова допомога надається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання даного договору шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника, або перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника з рахунку позикодавця (п. 2.3. договору).

Як вбачається із матеріалів справи позивач, на виконання умов договору 18 березня 2016 року на банківський рахунок відповідача перерахував грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10436 від 18.03.2016 із призначенням платежу «поворотна безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 18/03-2016 від 18.03.2016 без ПДВ».

У п. 2.4. договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається строком на 31 грудня 2016 року.

Згідно з п. 3.1. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше терміну обумовленого в п. 2.4. даного договору.

Повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів позикодавцю з каси позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2016 року.

За доводами позивача, ТОВ «Сміла Енергоінвест» свої зобов'язання виконало у повному обсязі. Проте, відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої зобов'язання та не здійснив повернення отриманої позики у строки визначені договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідачем в свою чергу факт наявності заборгованості за даним договором не заперечується.

Оцінюючи подані представниками сторін докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, що не заперечується відповідачем, 18 березня 2016 року на банківський рахунок відповідача позивачем перераховано грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 10436 від 18.03.2016 із призначенням платежу «поворотна безвідсоткова фінансова допомога згідно договору № 18/03-2016 від 18.03.2016 без ПДВ».

Отже, в силу ст.ст. 11, 509 ЦК України між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За доводами позивача, відповідачем так і не було повернуто грошові кошти, у строк до 31.12.2016, визначений умовами договору, а тому з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 263 від 20.01.2017 з вимогою погасити заборгованість, яка залишена з боку відповідача без реагування.

Доказів повернення грошових котів на виконання умов договору № 18/03-2016 про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2016 у матеріалах справи відсутні, факт наявності боргу відповідачем визнається.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо повернення грошових коштів виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» є обґрунтованими, документально підтвердженими а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представником відповідача подано заяву про відстрочку виконання рішення по справі до 31.12.2017.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що згідно з фінансовим звітом (доданий до заяви) за перший квартал 2017 року підприємство є збитковим та має кредиторську заборгованість у розмірі майже 8 млн. грн. Також відповідач зазначає, що на даний час відносно відповідача подано значну кількість позовів про стягнення заборгованості на значні суми, а відтак фінансовий стан підприємства не дозволить виконати всі рішення суду на користь позивача і призведе до загрози банкротства відповідача.

Представник позивача не заперечував щодо відстрочки виконання рішення до 31.12.2017 р.

Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд задовольняє заяву відповідача та вважає за можливе відстрочити виконання рішення до 31.12.2017 року.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальні системи України» (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19, ідентифікаційний код 37100715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, буд. 94; ідентифікаційний код 36779078) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Відстрочити виконання рішення по справі № 910/6597/17 до 31 грудня 2017 року

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2017

Суддя Пукшин Л.Г.