Рішення № 66745960, 25.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2017 Справа № 904/3959/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації, м. П'ятихатки Дніпропетровської області

про стягнення 11141,33 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи ОСОБА_1, довіреність № 007.1Др-20-0417 від 07.04.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації (відповідач) про стягнення 10934,16 грн боргу за поставлений природний газ, 187,12 грн пені, 20,05 грн 3% річних.

18.04.2017 відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він вказав, що 13.04.2017 він здійснив оплату в сумі 4570,00 грн, залишок боргу за газ за лютий 2017 року складає 6364,16 грн.

Також відповідач заявив клопотання відкласти розгляд справи через неможливість явки в судове засідання свого представника.

Позивач 12.04.2017 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що в березні 2017 року передав відповідачу газ на суму 9197,44 грн, тому розмір основного боргу складає 20131,60 грн. Також позивач просить стягнути 301,89 грн пені та 32,34 грн 3% річних, що нараховані станом на 11.04.2017.

Інформація щодо отримання відповідачем заяви про збільшення розміру позовних вимог була відсутня, тому розгляд справи відкладено на 18.05.2017.

В судовому засіданні 18.05.2017 оголошено перерву до 25.05.2017.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі постачальник, позивач) та Управлінням соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації (далі споживач, відповідач) було укладено договір № 11410NA11IAB017 на постачання природного газу, за умовами п.1.1. якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2017 сторони визначили обсяг поставки газу на 1-й квартал 2017 року у розмірі 3,236 тис. куб м.

Пункт 3.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.02.2017 встановлює ціну за 1000 м куб. природного газу 9924,46 грн з ПДВ.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання та діє до 30.04.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Додатковою угодою № 2 до договору сторони внесли зміни до п. 3.2 договору та зазначили, що цна газу складає 10323,72 грн за 1000 м куб.

За умовами п. 4.1 договору оплата за газ має бути здійснена до 07.00 години першого дня місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з вимогами п.4.5. договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9 години першого дня місяця до 9 години першого дня наступного місяця включно.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором щодо постачання природного газу до пунктів призначення споживача, що підтверджується актом прийому - передачі природного газу № ДОЗ 00006917 від 28.02.2017, підписаним та скріпленим печатками обох сторін, відповідно до якого відповідачу передано 1,743 тис. куб. м. природного газу на суму 17994,24 грн з ПДВ.

За отриманий газ відповідач не розрахувався частково на суму 7060,08 грн, через що в нього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги з постачання газу у сумі 10934,16 грн.

Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач заявив до стягнення 10934,16 грн основного боргу, 187,12 грн пені та 20,05 грн 3% річних, які нараховані за період прострочки з 10.03.2017 по 30.03.2017.

12.04.2017 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог за рахунок включення до позову вимог про стягнення вартості газу, що поставлений відповідачу у березні 2017 року за актом № ДОЗ 00014108 від 31.03.2017.

За цим актом відповідачу переданий газ вартістю 9197,44 грн.

У заяві позивач просить стягнути борг в сумі 20131,60 грн, 301,89 грн пені та 32,34 грн 3% річних, що нараховані за період з 10.03.2017 по 11.04.2017.

Відповідач у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог повідомив, що станом на 12.05.2017 він сплатив позивачу 10420,00 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, залишок основного боргу складає 9711,60 грн.

Решта вимог відповідачем не визнається через відсутність у його кошторисі грошових коштів на такі витрати.

Також відповідач у відзиві просить надати йому термін для оплати залишку боргу до 20 червня 2017 року. Судом відхиляється це клопотання, оскільки воно ніяким чином не обгрунтоване та відповідачем не визначена правова природа цього клопотання.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.6.2.1 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про обгрунтованість її нарахування.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 32,34 грн, перевіривши які, суд дійшов висновку, що вони нараховані вірно.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обовязку щодо оплати поставленого природного газу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 9711,60 грн, пені у сумі 301,89 грн, 3% річних у сумі 32,34 грн, в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 10420,00 грн провадження по справі підлягає припиненню згідно з п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80 ч. 1 п. 11 , 82, 83 п. 3, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення П'ятихатської районної державної адміністрації (Дніпропетровська область, м. П'ятихатки, вул. Мамона, 122; ідентифікаційний код 23361054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 39572642) основний борг в сумі 9711,60 грн, пеню в сумі 301,89 грн, 3% річних в сумі 32,34 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 10420,00 грн провадження по справі припинити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2017.

Суддя ОСОБА_2