Ухвала суду № 66745740, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2017 року м. Київ К/800/17378/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Харківської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення прокуратури Харківської області від 20 січня 2017 року №11-76 вих-17; зобов'язати прокуратуру Харківської області призначити ОСОБА_1, 07.03.1980, на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, як такого, що успішно пройшов за конкурсним відбором.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що відповідачем по справі доведено правомірність та обґрунтованість рішення Прокуратури Харківської області від 20 січня 2017 року №11-76 вих-17 про відмову у працевлаштуванні на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення прокуратури Харківської області від 20.01.2017 року за №11-76 вих-17. Зобов'язано прокуратуру Харківської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 05.09.2016 №314 "Про проведення тестування для зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах", згідно з вимогами пункту 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України «Про прокуратуру», Генеральною прокуратурою України організовано проведення конкурсного відбору кандидатів на адміністративні посади та посади прокурорів місцевих прокуратур з 10.10.2016.

За результатами конкурсного відбору, який складався з тестувань на знання законодавчої бази (професійний тест) та загальні здібності, відповідно до рейтингового списку ОСОБА_1 отримав підсумковий бал - 115,17 та зайняв 1 місце у рейтинговому списку.

05 січня 2017 року йому було повідомлено про успішне проходження спеціальної перевірки.

13.01.2017 року після проведення спеціальної перевірки та складання відповідної довідки в мережі Інтернет виявлено публікацію про позивача, у якій йшлось про можливі неправомірні дії позивача під час здійснення ним юридичної діяльності. Також до статті долучено фотографію, на якій у посвідченні №К-21-17 Національного комітету по боротьбі з корупцією, дійсного до 31.12.2011, позивач зображений у форменному одязі працівника прокуратури.

Позивач надав письмове пояснення стосовно даної публікації, в якому повідомив, що він дійсно був членом даної громадської організації з 2011 року по 2012 рік, до припинення цієї організацією своєї діяльності, в цій організації він здійснював громадську діяльність, йому дійсно було видане посвідчення за № К-21-17, на якому містилося його фото у формі судового розпорядника. Стосовно фотокартки, де він зображений у форменому одязі працівника прокуратури, пояснив, що це фотомонтаж, а також пояснив, що посвідчення громадської організації він загубив ще у 2012 році.

Також позивач надав пояснення стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності, та зловживання алкогольними напоями, згідно яких алкогольні напої фактично не вживає, притягувався до дисциплінарної відповідальності у 2001 році за порушення уставу ППС, працюючи в органах внутрішніх справ.

23 січня 2017 року позивач отримав лист від прокуратури Харківської області за № 11-76 вих-17 від 20 січня 2017 року, яким повідомлено, що йому відмовлено у працевлаштуванні на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області.

Рішення прокурати Харківської області за № 11-76 вих-17 від 20 січня 2017 року ґрунтується на тому, що позивач отримав посвідчення громадської організації, яке було опубліковано в мережі Інтернет і на якому позивач зображений на фото у форменому одязі працівника прокуратури, хоча в органах прокуратури ніколи не працював. Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Ні зловживання спиртними напоями, ні дисциплінарне стягнення, ні моральні якості у цьому рішенні ні згадані.

Пунктом 5 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2015 р. № 171, передбачено, що спеціальній перевірці підлягають відомості щодо: 1) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, а також наявності судимості, її зняття, погашення; 2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за пов'язані з корупцією правопорушення; 3) достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) наявності в особи корпоративних прав; 5) стану здоров'я (в частині перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров'я), освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання; 6) відношення особи до військового обов'язку; 7) наявності в особи допуску до державної таємниці (якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади); 8) поширення на особу передбаченої Законом України "Про очищення влади" заборони займати відповідну посаду.

Згідно п. 9 вищезазначеного Порядку перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться: 1) ДСА - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2) МВС - щодо наявності судимості, її зняття, погашення; 3) Мін'юстом і НКЦПФР - щодо наявності в особи корпоративних прав; 4) Мін'юстом - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відомостей про претендента на посаду; 5) Національним агентством - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, відомостей про претендента на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік; 6) МОЗ, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації - щодо відомостей про стан здоров'я претендента на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров'я); 7) МОН, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу - щодо освіти, наявності у претендента на посаду наукового ступеня, вченого звання; 8) СБУ - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов'язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов'язаних СБУ); 9) Міноборони, військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя - щодо відношення особи до військового обов'язку (крім випадків персонально-якісного обліку військовозобов'язаних СБУ).

Згідно пунктів 5, 6 розділу ІХ Порядку проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 26 липня 2016 року № 265, керівник регіональної прокуратури після отриманий рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та заяви кандидата, видає наказ про призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата.

Кандидат з вищим балом має пріоритет на вибір вакантної посади для призначення у межах однієї місцевої прокуратури. Призначенню осіб передує проведення спеціальної перевірки у випадках, передбачених законом, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Якщо за результатами спеціальної перевірки будуть виявлені обставини, які перешкоджають призначенню на посаду прокурора, така особа не призначається на посаду, про що вона письмово інформується. Одночасно наступний за рейтинговим списком кандидат інформується про можливість бути призначеним на цю посаду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не було встановлено, який саме орган з тих, що проводять спеціальну перевірку, виявив публікацію, та яким чином ця публікація відноситься до проходження кандидатом спеціальної перевірки відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком.

Крім того, колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про невідповідність позивача призначенню на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області з посиланням на інформацію про позивача з відкритих джерел, а саме з мережі Інтернет, оскільки дані з мережі Інтернет не можуть слугувати доказом, так як такі дані не перевірені і їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів. З тексту публікації встановлено, що зазначені в цій публікації відомості не відповідають фактичним обставинам, що підтверджені документально, зокрема, стосовно посад та місць роботи позивача. Матеріалами справи, а саме сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 28.07.2016 року серія 12ЯЯФ №148318 спростовується довід представника відповідача стосовно зловживання позивачем алкогольними напоями. При розгляді справи встановлено, що відповідачем не перевірено обставин, викладених в публікації, та зазначених в письмових поясненнях позивача.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що висновки щодо неможливості призначення позивача на посаду прокурора Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області зроблені відповідачем на підставі припущень.

Крім того, судами встановлено, що відомості за фактом публікації були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. У даному кримінальному провадженні позивач має процесуальний статус свідка.

Також, колегія суддів вважає помилковим посилання в рішенні суду першої інстанції на приписи ст. 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, оскільки цей Статут встановлює порядок дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури і не регулює порядок зайняття посад у місцевих прокуратурах.

У касаційній скарзі Прокуратура Харківської області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що факти притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, зловживання спиртними напоями, придбання та зберігання посвідчення з фотокарткою у формі працівника прокуратури, хоча позивач ніколи не працював у прокуратурі, свідчать про відсутність у ОСОБА_1 відповідних моральних якостей, необхідних для працевлаштування в органи прокуратури України.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя М.М. Заїка