Ухвала суду № 66745684, 23.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 травня 2017 року К/800/10813/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Голубєва Г.К., розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 р. у справі № 819/1113/16 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 р., позов задоволено.

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, слід погодитись із наступними висновками судів.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі - Положення).

Відповідно до пункту 20 даного Положення, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000,00 гривень.

З контексту вказаної норми слідує, що роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка є підставою для застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу гаража від 14 липня 2011 року, гараж АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01 березня 2016 року, вищевказане гаражне приміщення у ОСОБА_1 орендує ОСОБА_2

Будь-яких доказів, які б підтверджували факт перебування позивача із громадянином ОСОБА_2 у трудових відносинах, а також здійснення роздрібного продажу та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка громадянином ОСОБА_2 за дорученням позивача не надано.

Відсутність виду діяльності у позивача як оптова чи роздрібна торгівля алкогольними напоями підтверджується також Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10.10.2016, згідно якого видами діяльності позивача є: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду), 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність.

За таких обставин, контролюючим органом не доведено порушення позивачем ст. ст.15, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Слід також зазначити, що постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 серпня 2016 року залишено без змін постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року у справі №607/5805/16-п в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 167-5 та ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" зазначено, що повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок.

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи з урахуванням специфіки спірних правовідносин та повноти встановлення судами фактичних обставин справи. Заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 р.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.К. Голубєва