Ухвала суду № 66745067, 24.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 р.Справа № 638/2709/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

за участю представника відповідача Сертакової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу реєстрації місця проживання в Шевченківському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2017р. по справі № 638/2709/17

за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Відділу реєстрації місця проживання в Шевченківському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення від 10.11.2016 Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4; зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що вона разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані з 28.08.2014 у житловому будинку АДРЕСА_4, який було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 05.02.2008 на ім'я чоловіка. Вказаний житловий будинок був обтяжений іпотекою згідно умов Іпотечного договору, який був укладений 05.02.2008 між ОСОБА_5 (Іпотекодавець) та ОСОБА_6 (Іпотекодержатель) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1064. В січні 2017 року позивачу стало відомо, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 належить іншій особі, а її разом з малолітніми дітьми, без її відома знято з реєстрації місця проживання. 12.01.2017 позивач звернулась до відповідача - Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради за роз'ясненням щодо підстав зняття з реєстраційного обліку. Листом від 23.01.2017 № 04-10 відповідач повідомив, що позивача разом з малолітніми дітьми знято з реєстрації місця проживання 10.11.2016 на підставі абзацу 8 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та абзаців 9, 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 за заявою ОСОБА_6 та наданих документів, які свідчать про відчуження житла. Вказане рішення відповідача позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулась до суду.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 року у справі № 638/2709/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 10.11.2016 Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_4. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач ОСОБА_8 з 13.09.2002 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу, народження дітей. ( а.с. 53, 54, 55 ).

Так, позивач ОСОБА_8 разом з двома малолітніми дітьми проживали з 28.08.2014 по 10.11.2016 та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується адресною карткою наданою суду відповідачем. (а.с. 66-72).

Будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_4, був придбаний подружжям позивача на ім'я чоловіка ОСОБА_5, на підставі договору купівлі продажу від 05.02.2008, який був обтяжений іпотекою згідно умов Іпотечного договору, укладеного 05.02.2008 між ОСОБА_5 (Іпотекодавець) та ОСОБА_6 (Іпотекодержатель) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1064, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та копіями договору купівлі - продажу і іпотечного договору. (а.с. 9-11, 14-15, 16-20 ).

З листа відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 23.01.2017 № 04-10 встановлено, що відповідач повідомив позивача, що останню разом з малолітніми дітьми знято з реєстрації місця проживання 10.11.2016 на підставі абзацу 8 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та абзаців 9, 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 за заявою ОСОБА_6 та наданих документів, які свідчать про відчуження житла та належність його на момент звернення ОСОБА_6 ( а.с.а.с. 12-13 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача на день прийняття рішення були відсутні правові підстави для зняття позивача разом з малолітніми дітьми з реєстрації за місцем проживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» №1382 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території країни іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання (ч. 2 ст. 7 Закону №1382).

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (ч. 4 ст. 7 Закону №1382).

Положеннями п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, визначений перелік підстав зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме: зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на міграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У відповідності до п. 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи;вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадову особу виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, правителя багатоквартирного будинку, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; формує і вносить дані про зняття з реєстрації місця проживання особи до реєстру територіальної громади;формує інформацію про зняття з реєстрації місця проживання особи для її передачі до Реєстру відповідно до Порядку;оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення;повертає особі або її представнику, адміністратору центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання є вичерпним.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для прийняття рішення уповноваженою особою відповідача щодо зняття з реєстрації місця мешкання позивача та її малолітніх дітей стала заява нового власника будинку ОСОБА_6, яка набула право власності на підставі умов зазначеного іпотечного договору (у позасудовому порядку)

Проте, приписами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898- IV передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У свою чергу, звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передання в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або його власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ст. 40 Закону №898).

З аналізу наведеного вбачається, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що і відбулося у даному випадку, згідно вищезазначених досліджених у судовому засіданні доказів, новий власник житлового приміщення ОСОБА_6 (за умови не звільнення житлового приміщення його мешканцями у добровільному порядку) з метою зняття позивача та її дітей з реєстрації місця проживання зобов'язана була звернутися до суду з позовною вимогою про примусове виселення останніх.

ОСОБА_6 до суду з позовом про виселення мешканців не зверталася і такого рішення судом не приймалось.

Також, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах від 30.06.2015 по справі №21-1438а15.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача на день прийняття рішення були відсутні правові підстави для зняття позивача разом з малолітніми дітьми з реєстрації за місцем проживання, а прийняте ним 10.11.2016 рішення про зняття позивача разом з дітьми з реєстрації місця мешкання за зазначеною адресою є незаконним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2017 року у справі № 638/2709/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу реєстрації місця проживання в Шевченківському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.04.2017р. по справі № 638/2709/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2017 р.