Ухвала суду № 66744847, 24.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 р.Справа № 816/2140/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представників:

позивача Івашко Т.Ф., Тереза Ю.О., Титаренко О.І.

відповідача Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року по справі № 816/2140/16 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" до Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (надалі також - позивач, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року № 0002581401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року позов задоволено у повному обсязі (а.с.111-115 т.10).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення оловного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 02 листопада 2016 року № 0002581401.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт зазначає на обґрунтованості висновку відповідача про порушення допущені позивачем податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки. Господарські операції з контрагентом ТОВ «Генерал-транс» стовно отримання послуг з погрузки сахарного буряка погрузчиком мали безтоварний характер. Такий висновок відповідачем, зроблений з урахуванням отриманої інформації від ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька стосовно ТОВ «Генерал-транс» щодо неможливості підтвердження податкових даних цієї особи, в зв'язку з неможливістю вручення запита про надання інформації та документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за вересень-листопад 2014 року. Аналізом звітності з ПДВ за вказаний період, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що мало місце порушення п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України, щодо нецільового використання ПДВ, як особи, що перебувала на спеціальному режимі оподаткування, не пов'язаного з використання у виробництві сільгосппродукції. .

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги та просив позов задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" ім. Довженка" зареєстроване як юридична особа 30 травня 2005 року, ідентифікаційний код 03770394, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого наявна у матеріалах справи /т. 1 а.с. 144/.

Позивач перебуває на податковому обліку в Шишацькому відділені Миргородської ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) як суб'єкт спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

У період з 30.05.2016 по 12.07.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області та Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлення від 24.05.2016 №936, №937, №938, №939, №940, №941, №942, №933 відповідно до затвердженого плану перевірки та згідно наказу №514 від 16.05.2016 проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відповідачем складено акт від 19.07.2016 № 275/16-31-14-01-09/03770394, яким зафіксовані порушення, зокрема:

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, а) п. 198.3, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (Декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в сумі 123763 грн., в т.ч. по періодах: січень 2015 року в сумі 30 041 грн., квітень 2015 року в сумі 6 2364 грн., травень 2015 року в сумі 31 358 грн.;

- п. 209.2, п.209.3, п.п.209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами суми податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" використано не за цільовим призначенням пільгу з податку на додану вартість - код пільги 14010160 «Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно ст.209 ПКУ» в сумі 453 662 грн.

На підставі даних висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0002581401 від 02.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 866 137,70 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 123 763 грн., штрафної санкції в розмірі 742 374, 70 грн.

Не погодившись з встановленими порушеннями ТОВ "АФ ім. Довженка" подано скаргу до ДФС України, за результатами розгляду якої рішенням від 05.10.2016 №21613/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення №0002581401 від 02.08.2016 в частині визначення ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Перша Протеїнова Компанія» і у відповідній частині штрафну санкцію, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно вищевказаного рішення ДФС України, ГУ ДФС у Полтавській області 02.11.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0002581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 725 554, 70 грн., з яких за основним платежем в розмірі 30 041 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 695 513,70 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкових зобов'язань та податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу будівельних матеріалів, вчинених між ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" та ТОВ «Генерал-транс», а також нецільового використання пільги з ПДВ - код пільги 14010160 «Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно ст.209 ПКУ» в сумі 439643 грн. - за наслідками придбання у ТОВ «Фієста» товарно-матеріальних цінностей та в сумі 14019,24 грн. на оплату продуктів харчування, придбаних у ФОП ОСОБА_5

Так, контролюючий орган виходить із встановлення завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 30040,63 грн. за результатами здійснення операцій між ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" та ТОВ «Генерал-транс», яке виникло в результаті укладення між позивачем (Замовник) та ТОВ «Генерал-транс» (Виконавець) договору про надання послуг №07-УСЛ від 30.10.2014 по навантаженню цукрового буряка, оскільки в ході співставлення засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на дату закриття акту перевірки існує розбіжність за листопад 2014 року на сум 30040 грн., яка виникла у зв'язку із зменшенням податкових зобов'язань постачальника за результатами проведення перевірок підприємств-постачальників.

До того ж, згідно податкової інформації ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька по ТОВ «Генерал-транс» за період з 01.09.2014 по 31.11.2014 неможливо підтвердити податкові дані, відображені у податковій звітності платника податків, з причин неможливості вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за вересень-листопад 2014 року: відсутній телефонний зв'язок з керівництвом підприємства, відсутня технічна можливість направлення запиту поштою на адресу ТОВ «Генерал-транс», у зв'язку з переміщенням ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька у м. Маріуполь.

На переконання відповідача, господарські операції ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" з ТОВ «Генерал-транс», не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача з ПДВ.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу визначено, як загальну суму податку на додану вартість, одержану (нараховану) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Як було встановлено судами, та пояснювалось сторонами в користуванні ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" знаходиться 33570,58 га землі сільськогосподарського призначення, з яких 3182,45 га протягом 2014 року використовувалися підприємством для вирощування цукрових буряків.

Підприємство позивача має у користуванні виробничі підрозділи "АФ Шишацька", "АФ Золота Гора" та "АФ Яреськи" Шишацького району, які використовує у виробничих цілях для здійснення господарської діяльності, зокрема, з вирощування цукрового буряка (т. 1 а.с. 246-252).

Саме для здійснення навантаження цукрового буряку навантажувачем ROPA MAUS на полях виробничих підрозділів підприємства, на яких такий буряк вирощено, і було залучено ТОВ "Генерал-транс" на підставі договору про надання послуг №07-УСЛ від 30.10.2014 по навантаженню цукрового буряка у листопаді 2014 року (а.с. 147-148 т. 1).

На виконання умов цього договору ТОВ "Генерал-транс" надано податкові накладні №01 від 03.11.2014, №03, №4 від 07.11.2014, акти здачі-приймання робіт від 03.11.2014 №20 від 07.11.2014 №24, №22, рахунок-фактуру від 03.11.2014 (т.1 а.с. 156, 161, 166, 171-173, 176-178).

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту за листопад 2014 року в сумі 30040,63 грн.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Генерал-транс", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 174-175), що не заперечується відповідачем.

Факт надання послуг по навантаженню цукрових буряків підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі матеріалів (дизельного палива), актами використання матеріалів, підписаних між ТОВ "Генерал-транс" та виробничими підрозділами позивача (т. 1 а.с. 157-159, 160, 162-165, 167-170).

При цьому нереальність проведених операції пов'язується ревізорами за висновками акту перевірки із тією обставиною, що згідно податкової інформації, отриманої від ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька, по ТОВ «Генерал-транс» за період з 01.09.2014 по 31.11.2014 неможливо підтвердити податкові дані, відображені у податковій звітності платника податків, з причин неможливості вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за вересень-листопад 2014 року: відсутній телефонний зв'язок з керівництвом підприємства, відсутня технічна можливість направлення запиту поштою на адресу ТОВ «Генерал-транс», у зв'язку з переміщенням ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька у м. Маріуполь.

Тобто, фактично порушення відносно позивача встановлені не за наслідками проведеної перевірки контрагента - ТОВ «Генерал-транс» та виявлення порушень, а внаслідок неможливості провести перевірку цього контрагента податковим органом, що створило для Відповідача суб'єктивне уявлення та припущення відсутності господарських відносин, що фактично вказує на допущення порушення принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що такі обставини, що визначені відповідачем, як порушення та вказують на безтоварний характер жодними доказами не підтверджуються, а можливе порушення податкового законодавства, є лише припущеннями відповідача, що витікає і самої апеляційної скарги. Наявність такої інформації, не є належним доказом в межах цієї справи.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у ст. 62 цього Кодексу, за приписами пп. 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності з п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій і податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п. 74.1, п. 74.2 ст. 74 Податкового кодексу України).

Тобто, внесення до електронної бази даних Інформаційної системи "Податковий блок" податкової інформації, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань.

Співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Інформація, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту, та відповідному відображення АС "Податковий аудит".

Як правильно зазначено судом першої інстанції, процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Згідно податкової інформації ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька по ТОВ «Генерал-транс» за період з 01.09.2014 по 31.11.2014 неможливо підтвердити податкові дані, відображені у податковій звітності платника податків, з причин неможливості вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за вересень-листопад 2014 року.

Натомість посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Генерал-транс» з ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" за період з 01.09.2014 по 31.11.2014, зроблено висновки про нереальність господарських операцій даного контрагента з позивачем.

Однак, такі висновки можуть бути складені податковим органом лише шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки. Звірка фактично не проводилася, у зв'язку з чим податковим органом безпідставно, без дослідження необхідних документів та з'ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, зроблено висновки про їх нереальність та не підтвердження їх документально.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договору з контрагентом оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень п.44.1-44.2 ст.44 ПК України, надавало усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентом. Крім того, матеріалами справи доведено використання у власній господарській діяльності придбаних та отриманих послуг за відповідний податковий період, підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів встановила, що відповідно до вимого ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань по взаємовідносинам із

За таких обставин, суд не приймає до уваги вищевказані доводи відповідача по контрагенту ТОВ "Генерал-транс", а дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Генерал-транс" з надання послуг по навантаженню цукрових буряків. А відтак, позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за відповідний період суму податку на додану вартість в загальному розмірі 30041 грн.

Стосовно зафіксованого актом перевірки встановлення неправомірного використання коштів зі спецрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається матеріалів акту перевірки /т. 1 а.с. 32-69/ та із розрахунку штрафних санкцій /т.4 а.с. 2, 3/ контролюючим органом було застосовано штрафні санкції відповідно до пунктів 123.1, 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України:

439643 грн. - сума нецільового використання коштів зі спецрахунку за придбання у ТОВ «Фієста» піску, цементу, щебеню та у ТОВ «Сіка Україна» добавки до бетону та 219821,15 грн. - розмір штрафних санкцій в розмірі 50 % від суми нецільового використання пільги з ПДВ;

14019,24 грн. - сума нецільового використання коштів зі спецрахунку на оплату продуктів харчування, придбаних у ФОП ОСОБА_5 та 7009,62 грн. - розмір штрафних санкцій в розмірі 50 % від суми нецільового використання пільги з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - як сільськогосподарське підприємство зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.11.2009 року, що підтверджується свідоцтвом № 100261157 /т.1 а.с. 145/.

Позивачем згідно платіжних доручень від 18.09.2014 №с8-13060, №с8-13059, від 21.10.2014 №с8-15183, від 26.06.2015 №с8-10234, від 29.07.2015 №с8-13340, від 27.10.2015 №с8-23003 із спецрахунку перераховано ТОВ "Фієста" 436026.92 грн. та згідно платіжного доручення від 27.08.2015 №с8-16392 із спецрахунку перераховано ТОВ "Сіка Україна" 3616,08 грн. за придбання піску, цементу, щебеню та добавки до бетону.

Також, позивачем було перераховано із спецрахунку ФОП ОСОБА_5 кошти за продукти харчування в сумі 14019,24 грн. згідно платіжних доручень від 26.06.2015 №с8-10247, від 29.07.2015 №с8-13297ю.

Мотивуючи доводи нецільового використання пільги з ПДВ, контролюючий орган виходить із встановлення неправомірного використання коштів в розмірі 453662 грн зі спецрахунку на оплату продуктів харчування, придбаних у ФОП ОСОБА_5 та придбання у ТОВ «Фієста» товарно-матеріальних цінностей без наявності безпосереднього зв'язку таких виплат з використанням у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з пунктом 209.5 статті 209 Податкового кодексу України платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

При цьому відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 затверджений Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 вищевказаного Порядку сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Таким чином, цільовим використанням акумульованих коштів зі спеціального рахунку є фінансування витрат сільськогосподарського підприємства, пов'язаних безпосередньо з веденням сільськогосподарської діяльності, тобто кошти використовуються для компенсації виробничих факторів та інших виробничих цілей.

Згідно пп. 1 п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів встановлено виключно цільовий характер використання сум податку на додану вартість, перерахованих на окремі рахунки, а саме: такі кошти ПДВ сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Підпунктом 209.15.1. п. 209.15 статті 209 Податкового кодексу України наведено поняття виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Зокрема, згідно п. "а" пп. 209.15.1 пункту 209.15 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, віднесено товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем (покупець) було укладено із ТОВ "Фієста" (постачальник) договори поставки від 03.01.2014 №320, від 20.04.2015 №562, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в асортименті та кількості, обумовлених у заявках, по узгодженій ціні, вказаній у додатках до договору та відповідних рахунках на оплату, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цих договорів /т. 1 а.с. 191-193, 196-198/.

На виконання умов договору ТОВ "Фієста" було виписано видаткові накладні відповідно до яких ТОВ "Фієста" здійснено поставку позивачу піску, цементу та щебеню на загальну суму 436026,92 грн /т.1 а.с. 199-205/.

27.08.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сіка Україна» (постачальник), укладено договір поставки №101013017, за умовами якого та згідно специфікації матеріалів ТОВ «Сіка Україна» поставлено позивачу добавку до бетону SikaPlastiment BV-3M, бочка 200 кг /т. 1 а.с. 206-212/.

На виконання умов договору ТОВ «Сіка Україна» було виписано рахунок та видаткові накладні на суму 3616,08 грн /т. 1 а.с. 213-214/.

Крім того, 17.02.2015 між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" (покупець) укладений договір купівлі-продажу №1/0215/67, згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором оплатити та прийняти товар /т. 3 а.с. 126-131/.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" у червні-липні 2015 року придбало у ФОП ОСОБА_5 сіль вагову, крупу гречану, макарони, крупу горохову, крупу манну, пшеничну, перлову, ячну, рис, пшоно, оцет, приправи, лимонну кислоту, квасолю консервовану, дріжджі сухі, перець червоний на загальну суму 14019,24 грн.

За результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ФОП ОСОБА_5 з придбання продуктів харчування, останнім виписані видаткові накладні /т.3 а.с. 140, 144, 148, 152, 156, 160, 164, 168, 172/.

На підтвердження реальності транспортування придбаного товару у ТОВ "Фієста", ТОВ "Сіка Україна" та ФОП ОСОБА_5 представником позивача надано до матеріалів справи копії залізничних накладних, товарно-транспортних накладних, дорожні листи трактора, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів /т. 3 а.с. 137, 141, 145, 149, 153, 157,161, 169, 173, т. 8 а.с. 182-195, 208-237/.

Із пояснень представників позивача вбачається, що вищевказані будівельні матеріали були придбані позивачем для самостійного виготовлення бетону з метою проведення ремонтних робіт на виробничих підрозділах підприємства.

На підтвердження наявності у позивача орендованого майна (обладнання, транспортних засобів), за допомогою якого товариством здійснювалося виробництво бетону, представником позивача надано до матеріалів справи договір оренди, акти приймання-передачі оренди основних засобів, акти на використання матеріалів, накладні на отримання матеріалів для виробництва бетону /т. 2 а.с.4-70, т.4 а.с. 22-79/.

Як встановлено судами, видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, розведення великої рогатої худоби; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; виробництво цукру /т. 1 ас. 146/.

Позивачу на праві приватної власності та на праві оренди належать корівники, телятники, тракторні бригади, токи, автопарки для вантажного транспорту, виробничі підрозділи цукрового заводу, що підтверджується довідками та витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно /т.2 а.с. 71-78, 131-136, 170-174, 210-233, т.3 а.с.16, 44-45, 74-82, 97-101, 114-115, 124/

Ремонт об'єктів, які є власністю позивача або знаходяться у його користуванні на правах оренди позивач здійснив власними силами, а також із залученням підрядних організацій /т. 4 а.с. 114-249, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-188/.

Товарність поставок, а також використання ТМЦ в ремонтних роботах відповідачем не заперечується і підтверджується копіями договорів, накладними, рахунками, платіжними дорученнями, накладними на переміщення, актами списання матеріалів зі складу /т. 2 а.с.79-130, 137-169, 175-209, т. 3 а.с. 1-15, 17-31, 46-73, 83-96, 102-113, 116-123, т. 8 а.с. 196-250, т.9 а.с. 1-250, т. 10 а.с.1-102/.

Також судом встановлено, що згідно п.7.2 колективного договору ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" на 2011-2015 роки адміністрація підприємства зобов'язується забезпечити гарячим харчуванням працівників, зайнятих на польових роботах, на роботах у віддалених місцях та Призаводського бурякопункту, зайнятих на польових роботах та прийомці буряків зобов'язується /т. 3 а.с. 134-135/.

Матеріалами справи підтверджено, що на виробничих підрозділах підприємства ВП «Агрофірма «Шишацька», ВП «Агрофірма «Балясне», ВП «Агрофірма «ім. Шевченка», ВП «Агрофірма «Агро-Маяк», ВП «Агрофірма «Орданівка» є обладнані та укомплектовані штатними працівниками їдальні, що забезпечують гарячим харчуванням працівників, задіяних на польових роботах /т. 6 а.с. 190-235/.

Придбані у ФОП ОСОБА_5 в період червень-липень 2015 року продукти харчування, використано товариством для приготування сніданків, обідів та вечері для харчування працівників підприємства, задіяних на польових роботах, що підтверджується накладними, накладними на переміщення, звітами по їдальням вищевказаних виробничих підрозділів товариства, подорожніми листами /т. 3 а.с. 138-139, 142-143, 146-147, 150-151, 154-155, 158-159, 162-163, 166-167, 170-171, 174-207, т. 6 а.с. 236-250, т. 7 а.с. 1-250/.

Правильність оформлення накладних податковим органом під сумнів не ставиться.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, має у власності нерухоме майно виробничого призначення, які для позивача є основними фондами.

Таким чином, позивачем використано спірні кошти зі спецрахунку для ремонту основних фондів з метою подальшого використання таких фондів у своїй господарській діяльності - виготовлення сільськогосподарської продукції, а також харчування своїх працівників задіяних безпосередньо для збирання врожаю, тобто, за цільовим призначенням коштів спеціального фонду, для оплати виробничих факторів.

Таким чином, отримані від ТОВ "Фієста", ТОВ "Сіка Україна" та ФОП ОСОБА_5 товарно-матеріальні цінності були безпосередньо пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції позивача, а тому оплата за дані послуги є цільовим використанням коштів зі спецрахунку податку на додану вартість, а отже висновок відповідача про їх нецільове використання є неправомірним.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4,54.3.5,54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що висновок податкового органу про порушення позивачем п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку акумуляції сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування, в частині використання не за цільовим призначенням сум, що залишаються у розпорядженні підприємства, у розмірі 453662 грн., не відповідає вимогам податкового законодавства та обставинам справи, застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п. 123.1., 123.2. ст.123 ПК України у розмірі суми, використаної не за призначенням, 453662 грн., а також у розмірі 50 % від вказаної суми - 226831 грн. є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2016 року № 0002581401 було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано. Недоведеність податковим органом порушення платником податку, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем неправомірно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року по справі № 816/2140/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 26 травня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.