Постанова № 66744174, 25.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22006/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. - Биков О.І.,

від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Линник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду) включити ОСОБА_8 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо виплати позивачу відшкодування у розмірі 190 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду за договором банківського рахунку від 19 березня 2015 року №24611-34;

- зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Уповноваженою особою Фонду подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нову, яку у задоволенні позову відмовити.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року було зупинено апеляційне провадження у справі та ухвалою від 25 травня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, поновлено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_8 (клієнт) та публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (банк) укладено договір банківського рахунку в національній валюті від 19 березня 2015 року №4611-34, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок номер НОМЕР_2 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування

Згідно з випискою банку 19 березня 2015 року на рахунок позивача надійшли кошти з поточного рахунка Асоціації міжнародних автомобільних перевізників грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. в якості надання поворотної фінансової допомоги.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийняла рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Київська Русь» призначено Волкова О.Ю.

На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/114-kyivska-rus/2087-1459-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-bank-kyivska опубліковано оголошення про те, що з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь» через установи банків-агентів Фонду.

З метою отримання коштів, які знаходяться на поточному рахунку, позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про включення до його переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

ОСОБА_8 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, не включалась.

Листом від 02.11.2015 Уповноваженою особою повідомлено позивача, що договір банківського рахунку та правочин щодо перерахування коштів є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи визнання правочинів нікчемними, що мало наслідком невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для визнання договору банківського рахунку та правочини щодо перерахування коштів нікчемними.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не включенням позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання договору банківського рахунку, укладеного ОСОБА_8 з ПАТ «Банк «Київська Русь», та правочину щодо перерахування коштів нікчемними.

Відповідно до частини 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон N 4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 27 цього Закону в редакції на час існування спірних правовідносин Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону N 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом пункту 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 Закону N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу, на підставі норм пункту 2 та пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Такий висновок пояснюється тим, що кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» вкладу іншого клієнта банку, що є порушенням вимог законодавства в частині надання переваг клієнту банку, оскільки внаслідок таких дій збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду.

Крім цього, виходячи з позиції Уповноваженої особи Фонду, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Перевіряючи наявність підстав для такого висновку, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).

Слід зазначити, що серед обставин, на які посилається відповідач, слід розрізняти декілька правочинів: відкриття поточного рахунка позивачем, внесення коштів та зарахування цих коштів на рахунок позивача.

При визнанні правочинів нікчемними Уповноважена особа Фонду посилається на «дроблення» вкладу іншої особи.

Мотивація Уповноваженої особи Фонду щодо надання переваг може мати сенс лише стосовно «дроблення» свого вкладу іншою особою та не підтверджує наявність підстав для визнання нікчемним правочину між позивачем і банком.

При цьому, відповідачем не зазначено, які конкретно переваги надано саме позивачу при укладанні такого договору, як і не надано доказів надання цих переваг.

Відповідачем також не надано доказів того, що банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Виконуючи операції з перерахунку коштів, щодо яких не існувало ніяких обмежень, банк по суті здійснював діяльність з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку клієнта і не брав на себе зобов'язань, які могли б спричинити його неплатоспроможність або унеможливити виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково.

Отже, обставини щодо наявності визначених п. 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.

З огляду на те, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, є протиправними, Уповноважена особа Фонду зобов'язана надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_8, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Обов'язок подання додаткової інформації передбачено п. 6 розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 N 14.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Проте, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги позивача стосовно зобов'язання Фонду включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки така вимога є передчасною, зважаючи на те, що Уповноваженою особою не було включено позивача до переліку вкладників, на підставі якою формується Загальний реєстр.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, постанову суду першої інстанції слід скасувати в частині про задоволення вимог адміністративного позову до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та прийняти в цій частині нову постанову - про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

З аналізу наведеної норми випливає, що якщо стороною по справі виступає посадова особа органу державної влади, то судові витрати відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Відповідачем, вимоги до якого задоволено, у даній справі виступає Уповноважена особа Фонду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, у разі задоволення позову до Уповноваженої особи Фонду, судові витрати покладаються на Банк.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат шляхом стягнення витрат зі сплати судового збору з банку на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

При вирішенні справи колегія суддів зазначає про відступ від правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду України від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 та від 6 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 щодо неналежність розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У вищезазначеній постанові від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 Верховний суд України прийшов до висновку, що спірні правовідносини, які є подібними з даним спором, виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати кошти від імені сторони правочину, а тому, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Мотиви відступу від правової позиції, викладеної у постанові ВСУ від 15.06.2016 по справі № 826/201410/14 наступні.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Суть спірних правовідносин полягає в тому, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» уповноважена особа Фонду не зарахувала банківський рахунок заявника до сформованого нею переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з встановленням нікчемності договору банківського вкладу.

З аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452-VI, зміст яких наведено вище, випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200 000 грн.

З огляду на викладене, спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Стосовно відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 ст.2 даного Закону встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, врегульовані Законом України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, та, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини, які складаються між Фондом, банками та Національним банком України.

Частина восьма статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Відповідно, правові аспекти застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» є відмінними, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спір, предметом якого являється перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167,196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року скасувати в частині про задоволення вимог адміністративного позову щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_8 до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_8 до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088) на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 25.05.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.