Постанова № 66744011, 24.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року справа №805/4357/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильєвої І.А., суддів: Василенко Л.А., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Томах О.О., за участю представника позивача Колеснікової О.М., представника відповідача Косенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 р. у справі № 805/4357/16-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ», в якому просила, стягнути з відповідача з розрахункових рахунків у банках податковий борг у розмірі 51067,53 грн., а сам: орендна плата з юридичних осіб - 50937,90 грн.; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 129,63 грн. (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції стягнув з розрахункових рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ», які його обслуговують, кошти за податковим боргом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 129 грн. 63 коп.; з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 50937 грн. 90 коп. (а.с.128-130).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с.134-136).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що відповідачем в адміністративному порядку оскаржується акт перевірки від 19.10.2016 року щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 року по 28.09.2016 року та податкові повідомлення-рішення винесені в результаті встановленої контролюючим органом несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 року - 28.09.2016 року. Апелянт зазначає, що позивачем акт перевірки було складено 19.10.2016 року щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 року - 28.09.2016 року, а звернення до суду відбулось 18.10.2016 року, тобто, передчасно. Також зазначив, що вимога № 3549-23 від 26.11.2015 року не стосується грошового зобов'язання з податку на землю з юридичних осіб та повністю погашене відповідачем платіжними дорученнями від 03.12.2015 року. Апелянт зазначає, що 05.10.2016 року позивачем було складено акт своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 - 2016 роки, яким не було встановлено заборгованості податкового зобов'язання. За результатами акту позивачем було складено податкове повідомлення-рішення, яке було повність сплачено відповідачем. Крім того, рішенням суду у справі № 805/1169/16-а скасовано вимогу № 256-17 від 07.042016 року, якою було встановлено суму податкового боргу відповідача за січень 2016 року за узгодженим грошовим зобов'язанням з орендної плати з юридичних осіб станом на 06.04.2016 року в розмірі 8240,46.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ» зареєстроване, як юридична особа, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Варганова, будинок 12.

17 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана звітна Податкова декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік, якою було визначено річну суму орендної плати за землі на 2016 рік в розмірі 41395,05 гривень, щомісячно до сплати за період з січня по листопад - 3449,59 гривень та за грудень - 3449,56 гривень (а.с.19-20).

30 травня 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана уточнююча Податкова декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік, якою було визначено річну суму орендної плати за землі на 2016 рік в розмірі 99348,15 гривень, щомісячно до сплати за період з січня по березень та з жовтня по листопад - 3449,59 гривень, за грудень - 3449,56 гривень та за період з квітня по вересень - 13108,44 гривень. Відповідно було нараховано до збільшення податкового зобов'язання за період з червня по вересень 2016 року по 9658,85 грн. Також, визначено розмір штрафу в сумі 869,31 грн. (а.с.17-18).

17 лютого 2016 року відповідачем до контролюючого органу подана звітна Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, якою було визначено річну суму податкових зобов'язань - 28199,93 грн., за І квартал 5186,93 грн., за ІІ квартал 7670,99 грн., за ІІІ квартал 7670,90 грн., за IV квартал 7670,94 грн. (а.с.21).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дії позивача відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується, з наступних підстав.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , регулюється нормами Розділу ХІІ Податкового кодексу України, а саме статті 266 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, платники податку-юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта /об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, строки сплати податку визначені наступним чином: податкове зобов'язання за звітній рік з податку сплачується юридичними особами-авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців)..

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.1 - 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, відповідача повинен щомісяця рівними частками протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця сплачувати податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене в поданій ним декларації.

Згідно з пунктом 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі у контролюючого органу виникає право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

За пунктом 60.2 зазначеної статті, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Отже, у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, контролюючому органу необхідно направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

На виконання вимог законодавства, позивачем направлена податкова вимога № 3549-23 від 26.11.2015 року, якою визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язаннями станом на 25.11.2015 року - 44864,27 грн., у тому числі основного платежу 44862,80 грн., пені - 1,47 грн.. Відповідно до вказаної вимоги податковий борг у сумі 44412,45 грн. нарахований по коду бюджетної класифікації 14010100 щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2014 рік, 451,82 грн. по коду 18010100 щодо податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно за квітень 2014 року. Зазначена вимога отримана відповідачем 02.12.2015 року (а.с.22).

Наявність вказаного податкового боргу станом на 25.11.2015 року підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Разом з цим, відповідачем зазначена сума податкового боргу була погашена платіжним дорученням від 03.12.2015 року № 132 на суму 451,82 грн. та платіжним дорученням від 03.12.2015 року № 131 на суму 44412,45 грн. (а.с.40, 61). Сплата та зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості за вказаними угодженими податковими зобов'язаннями також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків та не спростовується позивачем (а.с.120).

Крім того, як вбачається із зворотного боку облікової картки відповідача по коду бюджетної класифікації 18010600 (орендна плата з юридичних осіб), у відповідача станом на кінець 2015 року та початок 2016 року обліковувалась переплата в сумі 86,48 грн. та була відсутня заборгованість (а.с.80-81). За кодом бюджетної класифікації 14010100 (податок на додану вартість) у відповідача станом на 30.12.2015 року обліковувалась переплата в сумі 546753 грн. та на кінець 2015 року - початок 2016 року була відсутня заборгованість (а.с.120-122, 196-226).

Отже, оскільки відповідачем самостійно 03.12.2015 року погашено суму податкового боргу за податковою вимогою № 3549-23 від 26.11.2015 року в силу підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України вона вважалась відкликаною 03.12.2015 року, у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

При цьому, обставини, які б свідчили про безперервність податкового боргу у відповідача впродовж періоду часу з виникнення податкового боргу, за яким було сформовано та направлено податкову вимогу, до звернення до суду позивача з позовом, судом не встановлені. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що після самостійного погашення відповідачем податкового боргу за вимогою від 26.11.2015 року у нього був відсутній податковий борг, та виник у подальшому після погашення боргу за інші періоди.

Таким чином, надана позивачем податкова вимога не може бути підставою для виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, оскільки в силу підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України вона вважалась відкликаною.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що позовні вимоги Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не ґрунтуються на вимогах п. 95.2 ст. 95 ПК України, а тому не підлягають задоволенню.

Проте, податковий орган не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з позовом про стягнення податкового органу після вчинення дії, передбачених ст. 59 ПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення АТО.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Маріуполь, Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079», місто Маріуполь, Донецької області, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача, як платника, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції до 08.06.2016 року.

Так, 18 квітня 2016 року відповідач звернувся до податкової інспекції із заявою щодо звільнення від орендної плати з юридичних осіб на підставі Закону № 1669-VII (а.с.185-187).

Позивач листом від 11.05.2016 року повідомив, що податковим законодавством не передбачено звільнення будь-якої території від платежів за землекористування (а.с.188).

Також, позивач звертався до Торгово-промислової палати України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин.

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України № 1142 про настання обставин непереборної сили, засвідчено настання обставин непереборної сили з 30.04.2014 року ТОВ «СТЕП» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с.185).

Таким чином, відповідач, у межах та в строк передбачений законодавством, здійснено усі залежні від нього дії, спрямовані на реалізацію його права передбаченого Законом № 1669-VII, які підтверджують право відповідача на звільнення від виконання обов'язків зі сплати задекларованого зобов'язання орендної плати за землю з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з січня по квітень 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, відповідач не сплачував податкові зобов'язання за період з січня по квітень 2016 року, вважаючи себе звільненим від їх сплати відповідно до Закону № 1669-VII на підставі чого звернувся до позивача з заявою про звільнення від їх сплати. Проте, сплачені відповідачем у подальшому суми податкових зобов'язань за наступні періоду, зараховувались позивачем з черговістю його виникнення відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, тобто, у погашення заборгованості за період з січня по квітень 2016 року, про, що відповідач не був обізнаний.

За вимогами п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, податковий борг у цій справі виник у зв'язку із несплатою відповідачем податкових зобов'язань за період з січня по квітень 2016 року, та зарахуванням сплачених відповідачем податкових зобов'язань за наступні періоди в погашення зобов'язань за період з січня по квітень 2016 року.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.102.1 статті 102 ПК України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем, 22 травня 2017 року подано уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016 рік, якою було визначено річну суму орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2016 рік, в якій нараховане до зменшення податкове зобов'язання з плати за землю на суму 52433,76 грн., а саме щомісячно за період з січня по квітень 2016 року на суму 13108,4 грн.

Отже, у подальшому відповідачем було зменшено податкове зобов'язання на за період з січня по квітень 2016 року на суму 52433,76 грн. Тобто, у відповідача, з урахуванням передбаченого для позивача звільнення від сплати орендної плати з юридичних осіб, уточнюючої декларації із зменшенням податкових зобов'язань на суму 52433,76 грн., відсутній податковий борг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 94, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 р. у справі № 805/4357/16-а, - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 р. у справі № 805/4357/16-а, - скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» про стягнення податкового боргу у розмірі 51067,53 грн.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1515 гривень 80 копійок. стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ» за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 24 травня 2017 року.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар