Постанова № 66743560, 17.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" травня 2017 р. № 820/7012/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Спірідонова М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000214200 від 05.07.2016 року.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (ідентифікаційний код юридичної особи 30511780, адреса: 61105, м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 45) сплачений судовий збір в сумі 116 517 грн. 02 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, а спірне рішення СДПІ суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках складеного інспекцією акту перевірки. Так, позивач стверджував, що спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з податку на прибуток та штрафна санкція підприємству нараховані вдруге за одне і те саме порушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просив суд ухвалити рішення на користь підприємства.

Відповідач, Харківське управління ОВП ДФС України (юридичний та фактичний правонаступник податкового органу, який виніс оскаржуване рішення), з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення, в обґрунтування заперечень зазначивши, що за наслідками проведення камеральної перевірки податковим органом виявлено, що ТОВ "Техноком" в порушення положень ст.ст. 57 та 137 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток за 1 квартал 2016 р. на суму 5178534,00 грн. Тому, на думку відповідача, спірне рішення винесено в межах компетенції та за наявності передбачених законом підстав. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 27.04.2016 р. позивачем, ТОВ "Техноком", засобами електронного зв'язку до СДПІ (юридичним та правонаступником якої є відповідач по справі) подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2016 р., згідно якої рядок "Податок на прибуток" містив значення 6086037 грн., рядок "Зменшення нарахованої суми податку" - значення 6086037 грн., рядок "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного податкового періоду)" - 0 грн.

16.06.2016 р. ТОВ "Техноком" подано до СДПІ уточнюючу податкову декларацію за спірний період, де у рядку "Зменшення нарахованої суми податку" містився показник 907503 грн., а у рядку "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного податкового періоду)" - 5178534 грн., тобто збільшено податок на прибуток на 5178534 грн. відповідно висновків акту камеральної перевірки.

У зв'язку із недоліками в оформленні, подану 16.06.2016 р. уточнюючу податкову декларацію не було прийнято податковим органом, про що підприємство повідомлено відповідним листом.

23.06.2016 р. ТОВ "Техноком" подано другу уточнюючу декларацію з аналогічними показниками, яку було прийнято СДПІ 23.06.2016 р., згідно наявної в матеріалах справи квитанції.

09.06.2016 р. фахівцями СДПІ було проведено камеральну перевірку електронної податкової декларації ТОВ "Техноком" з податку на прибуток за 1 квартал 2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2016 р. №311/28-09-42-10/30511780, висновками якого встановлено порушення ТОВ "Техноком" положень п. 57.1 ст. 57, п.п.57.1.2 ст. 57, п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, за рахунок чого у податковій декларації, що перевірялася, занижено податок на прибуток на суму 5178534 грн.

У подальшому, 05.07.2016 р., СДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000214200 від 05.07.2016 р., згідно якого ТОВ "Техноком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5178534 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2589267 грн.

Суд зазначає, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення рішення є посилання відповідачса, що позивачем було подано уточнення до деклараціі з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2016 р. після того як булла проведена камеральна перевірка.

Вислухавши поясення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. У відповідності до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що відповідач мав право на проведення 09.06.2016 року камеральної перевірки, а щодо висновків, які були викладені в акті №311/28-09-42-10/30511780 від 09.06.2016 року, між сторонами взагалі відсутній спір, позаяк позивач визнає наявність у податковій декларації, що перевірялася, наявність логічно-арифметичних помилок. які, втім, в подальшому були самостійно виправленію

Так, п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України) щодо надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, яка містить помилки, та які були виявлені платником податків самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись цією нормою та взявши до уваги наявність помилок у поданій декларації, ТОВ "Техноком" було подано до податкового органу в електронному вигляді уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квратал 2016 р.

При цьому, суд відзначає, що позивач мав право на подання такої уточнюючої декларації і на той час були відсутні обставини, які виключають можливість подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій (зокрема, не проводилася ані планова, ані позапланова документальна перевірка позивача).

У даній уточнюючій декларації позивач виправив помилки у звітній декларації, а саме, виправив значення рядків 16 ЗП та 19, тобто, самостійно збільшив податкове зобов'язання з податку на прибуток у порівнянні з даними звітної декларації на 5178534 грн.

Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін, така уточнююча декларація від 23.06.2016 року була прийнята контролюючим органом 23.06.2016 року.

Отже, станом на 23.06.2016 року позивачем виправлено помилки, допущені в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року. Суд також відзначає, що згідно з нормою п.54.1 Податкового кодексу України така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що норма зазначеного п.п. 54.3.2 Податкового кодексу України зобов'язує контролюючий орган при визначенні суми грошових зобов'язань враховувати уточнюючі розрахунки.

Як було встановлено судом, станом на дату винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (05.07.2016 року) позивачем уже було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток, яка прийнята податковим органом (23.06.2016 року). Отже, на момент визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань позивача й прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, порушення, які зафіксовані в акті №311/28-09-42-10/30511780, уже були усунуті (при цьому, саме шляхом подання уточнюючих розрахунків).

Таким чином, на переконання суду, відповідач протиправно не врахував таке самостійне виправлення позивачем даних податкової звітності, не врахував поданого позивачем уточнюючого розрахунку та, відповідно, не дотримався норми п.п. 54.3.2 Податкового кодексу України, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення слід вважати протиправним.

Окрім цього, суд приймає до уваги й те, що у результаті визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом і прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на платника податку (позивача) було покладено надлишковий податковий тягар. Так, як зазначено вище, 23.06.2016 року позивачем уже було узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5178534 грн. У той же час, податковим повідомленням-рішенням №0000214200 податкове зобов'язання з податку на прибуток було збільшене ще на 5178534 грн. Тобто, враховуючи грошове зобов'язання, яке визначене самостійно, та грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом, грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств фактично подвоєно. Така ситуація свідчить про визначення для позивача обов'язку зі сплати податків у розмірі, який не відповідає приписам закону, та порушує встановлену ст. 67 Конституції України норму щодо обов'язку зі сплати податків і зборів виключно в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо посилання відповідача, що вище зазначений акт камеральної перевірки згідно даних Укрпошти було отримано 16.06.2016 року в той самий день коли позивачем було надано спірне уточнення, а отже позивачем не було самостійно виявлено помилку у спірній декларації, а її було виявлено фахівцями відповідача то при вирішенні цього питання суд вважає за необхідне застосувати положення п.п. 4.1.4, 56.21 Податкового кодексу України, що встановлюють принцип правомірності рішень платника податку, який, зокрема, при суперечностях нормативно-правових актів або їх неоднозначному (множинному) трактуванні прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів передбачає необхідність прийняття рішення саме на користь платника податків.

Суд звертає увагу на те, що у контексті податкових спорів практика Європейського суду з прав людини свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії", п.23 Європейського суду з прав людини у справі "Бізнес Саппорт Сентр" проти Болгарії"). Також, у рішенні у справі "Щокін проти України" (п.49) Європейський Суді з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та їх відповідності нормам і принципам чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат належить провести згідно положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000214200 від 05.07.2016 року.

Стягнути з Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" сплачений судовий збір у сумі 116517 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 02 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 22 травня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.