Постанова № 66743525, 24.05.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/957/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної міграційної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16.02.2017 року надійшов адміністративний позов Державної міграційної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень (а.с.49-59) просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про залишення без розгляду заяви Державної міграційної служби України від 26.09.2016 № 9.3/1849-16 про зупинення виконавчого провадження;

- скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24.01.2017 № ВП 52078150 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в адміністративному позові від 06.03.2017 року зазначає, що 03.02.2017 року на адресу Державної міграційної служби України надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.01.2017 року № ВП 52078150 про накладення штрафу на Державну міграційну службу України у розмірі 850 грн. Постанова про накладення штрафу від 24.01.2017 року № ВП 52078150 обґрунтована тим, що виконавчий документ у строк, наданий для самостійного виконання, ДМС не виконано. На думку позивача вказана постанова є безпідставною, та такою, що винесена з порушенням статтей 6, 11, 36, 38, 89 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 19 Конституції України, виходячи з наступного. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі № 815/6768/15 за позовом громадян Азербайджану ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ДМС, якою: адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії ДМС щодо видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.03.2013 року посвідчень біженців НОМЕР_1, НОМЕР_2 із зазначенням строку їх дії 01.04.2014 року; зобов'язано ДМС оформити та видати ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідчення біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.08.2016 року № К/800/21678/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДМС на вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій. На даний час, дату розгляду касаційної скарги ДМС не призначено.

Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 09.08.2016 року № 815/6768/15. 19.09.2016 на адресу ДМС за вхідним номером 44270/0-16, надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2016 № ВП 52078150. Зазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2016 № ВП 52078150, боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови для самостійного виконання.

Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу ДМС, коли строк для добровільного виконання вже скінчився, що підтверджує порушення державним виконавцем приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись частиною першою статті 12 та статею 36 Закону, ДМС подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 26.09.2016 року № 9.3/1849-16 про зупинення виконавчого провадження. Одночасно, ДМС керуючись статтями 7, 49, 263 Кодексу адміністративного судочинства України звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення від 26.09.2016 року №9.3/1848-16. Листом від 03.10.2016 року № 815/6768/15/26885/16 Одеський окружний адміністративний суд, за результатами розгляду заяви, повідомив ДМС, що заява про відстрочення виконання судового рішення буде розглянута після повернення справи № 815/6768/15 з Вищого адміністративного суду України.

Інформація щодо результатів розгляду Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України цієї заяви до ДМС не надходила, що підтверджує, що з боку Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України існує протиправна бездіяльність.

Разом з цим, 20.10.2016 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ГУДМС в Одеській області) із заявою особисто звернулась ОСОБА_2. На підставі вказаної заяви Стягувача, та на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року, ГУДМС Одеській області видано Наказ № 201 від 20.10.2016 року «Про обмін посвідчення біженця та визнання його недійсним». 23.12.2016 ОСОБА_2 оформлено посвідчення біженця серії НОМЕР_3 із зазначенням строку дії посвідчення до 25.12.2021 року. Листом ГУДМС в Одеській області від 08.02.2017 року № 8/1252 повідомлено, що посвідчення біженця ОСОБА_2 отримала особисто 04.01.2017 року. Отже, 23.12.2016 року ДМС виконано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року в частині зобов'язання ДМС оформити видати ОСОБА_2 посвідчення біженця із зазначенням строку його дії на п'ять років. Позивач зазначає, що у виконавчому провадженні стягувачем є ОСОБА_2, про що зазначено в постанові від 05.09.2016 року № ВП 52078150 про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, судове рішення відносно стягувача у виконавчому провадженні № ВП 52078150, ДМС виконано в повному обсязі, а отже, постанова від 24.01.21017 № ВП 52078150 з боку Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена за відсутності всебічного з'ясування обставин у справі.

В той час, у виконавчому провадженні № ВП 52078150, ОСОБА_3 не є стягувачем. Проте, виконавчий документ, зобов'язує ДМС вчинити певні дії стосовно двох осіб, які є родичами, у зв'язку із чим, ГУДМС в Одеській області неодноразово зверталось до ОСОБА_2, матері ОСОБА_3 про необхідність з'явлення його до ГУДМС в Одеській області та подання відповідної заяви, яка є необхідною законодавчо встановленою передумовою для оформлення та видачі посвідчення біженця.

Однак, ОСОБА_3 із заявою про обмін посвідчення біженця до ГУДМС в Одеській області не звертався, та внаслідок чого ДМС з об'єктивних обставин не може виконати судове рішення в повному обсязі.

Позивач вважає, що ОСОБА_3, усвідомлюючи, що без його звернення (волевиявлення) судове рішення виконати неможливо, умисно перешкоджає його виконанню.

Всупереч заяві ДМС державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (Міністерства юстиції ОСОБА_4, протиправно виніс постанову про накладення штрафу від 24.01.2017 року № ВП 52078150 на Державну міграційну службу України.

Зокрема, протиправність дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції ОСОБА_4 підтверджується наступним.

Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.01.2017 року № ВП 52078150 про накладення штрафу на ДМС винесена внаслідок протиправної бездіяльності, з порушенням прав ДМС (Боржника), а саме залишення без належної уваги заяви ДМС про зупинення виконавчого провадження, та те, що судове рішення ДМС добровільно виконано в частині стягувача.

Враховуючи вищевикладене, Державна міграційна служба України просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі №815/6768/15 (а.с.13-17, 65-67), яка залишена без змін ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 року (а.с. 18-22, 68-70) та набрала законної сили 12.07.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково; визнати протиправними дії Державної міграційної служби України щодо видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.03.2013 року посвідчень біженців НОМЕР_1, НОМЕР_2 із зазначенням строку їх дії 01.04.2014 року; зобов'язано Державну міграційну службу України оформити та видати ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідчень біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років.

З матеріалів справи (а.с.122-123) судом встановлено, що 09.08.2016 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на постанову суду у справі №815/6768/15 про зобов'язання Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідчень біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років. Стягувачем по вказаному виконавчому листі №815/6768/15 зазначено ОСОБА_2.

При цьому з КП «Діловодство спеціалізованого суду» 09.08.2016 року Одеським окружним адміністративним судом окрім вищевказаного виконавчого листа видано виконавчий лист на постанову суду у справі №815/6768/15 про зобов'язання Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідчень біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років. Стягувачем по вказаному виконавчому листі №815/6768/15 зазначено ОСОБА_3.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі №815/6768/15 видано два виконавчі листи.

12 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України подали заяву наступного змісту: « Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року було "прийнято рішення щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчень біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років. Рішення суду не виконується. Тому, надсилаю Вам виконавчий лист для виконання рішення суду по адміністративній справі №815/6768/15 щодо зобов'язання вчинення дій. Відповідачем по справі е центральний орган виконавчої влади - Державна міграційна служба України» (а.с.121).

05 вересня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП№52078150 про відкриття виконавчого провадження (а.с.25, 73, 119-120). Виконавче провадження №52078150 відкрито по примусовому виконанню виконавчого листа №815/6768/15, виданого 09.08.2016 року Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідчень біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років. Боржником по вказаному виконавчому провадженню є Державна міграційна служба України, стягувачем - ОСОБА_2.

Копія постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 05.09.2016 року ВП№52078150 направлено на адресу позивача листом від 05.09.2016 року №20-1/564/25 (а.с.24, 72, 118).

26 вересня 2016 року листом №9.3/1849-16 Державна міграційна служба України на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направила заяву про зупинення виконавчого провадження (а.с.27-31, 74-76, 163-166) у якій позивач просив: звернутись до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі №815/6768/15, на підставі якої видано виконавчий документ про зобов'язання Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчення біженців із зазначенням строку їх дії на п'ять років; виконавче провадження №52078150 зупинити на час судового розгляду заяви головного державного виконавця про відстрочку виконання судового рішення.

У відповідь на вищевказану заяву Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу Деражівної міграційної служби Украхни направив лист №20-1/52078150/25 від 04.10.2016 року у якому, з посиланням на положення ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив позивача, що він вправі самостійно звернутись із заявою про відстрочку виконання виконавчого листа №815/6768/15, виданого 09.08.2016 року Одеським окружним адміністративним судом (а.с.167).

Вказана заява зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.09.2016 року за №29394-0-33-16 (а.с.162).

26 вересня 2016 року представник позивача листом №9.3/1848-16 на адресу Одеського окружного адміністративного суду направив заяву про відстрочення виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі №815/6768/15 (а.с.32-36, 77-79).

Згідно з інформації, яка міститься в КП «Діловодство спеціалізованого суду», вищевказана заява №9.3/1848-16 зареєстрована в канцелярії Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2016 року за вх. №25529/16.

03 жовтня 2016 року за вих. №815/6768/15/26855/16 суддя Одеського окружного адміністративного суду Бойко О.Я. на адресу позивача направила лист про те, що 29.09.2016 року через канцелярію суду від представника Державної міграційної служби України надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення по справі № 815/6768/15 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.08.2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду та від 22.02.2016 року на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року по справі № 815/6768/15. Суд повідомив ДМС України, що заява про відстрочення виконання судового рішення буде розглянута після повернення справи № 815/6768/15 з Вищого адміністративного суду України до Одеського окружного адміністративного суду (а.с.37, 80).

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про залишення без розгляду заяви Державної міграційної служби України від 26.09.2016 № 9.3/1849-16 про зупинення виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Вичерпний перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, визначений у ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Тау, відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право;

7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах;

9) запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника;

10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

16) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

17) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" ( 4650-17 ) протягом трьох років з моменту завершення приватизації;

18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ( 4901-17 ).

Частинка 2 та 3 вищевказаної статті, визначено, що виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.

Оскільки у заяві від 26.09.2016 року №9.3/1849-16 про зупинення виконавчого провадження позивач просив відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України звернутись до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року у справі №815/6768/15, та зупинити виконавче провадження №52078150 на час судового розгляду заяви головного державного виконавця про відстрочку виконання судового рішення, враховуючи, що за заявою сторони виконавчого провадження звернення державним виконавцем до суду можливе лише із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, а зупинення виконавчого провадження з підстав, які зазначені ДМС України, що викладені у заяві від 26.09.2016 року №9.3/1849-16 Законом України «Про виконавче провадження» не передбачені, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовні вимоги Державної міграційної служби України в частині позовних вимог про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24.01.2017 № ВП 52078150 про накладення штрафу, суд виходить з наступного.

Супровідним листом від 24.01.2017 року №20-1/25078150/28 (а.с.42, 84, 115) Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зокрема, на адресу Держаної міграційної служби України направив постанову від 24.01.2017 року ВП №52078150, якою за невиконання рішення суду накладено на Державну міграційну службу України штраф на користь держави у розмірі 850 грн. (а.с.43, 85, 116-117).

Примусове виконання рішень, згідно діючого законодавства України, покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України « Про державну виконавчу службу».

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 25 названого Закону у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Таким чином лише у разі невиконання без поважних причин рішення, виконавець може винести постанову про накладення на боржника штрафу.

Судом встановлено, що Наказом №201 від 20.10.2016 року заступник начальника Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області Максименко А.В. розглянувши письмове клопотання гр. Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо обміну посвідчення біженця серії НОМЕР_1 строком дії до 01.03.2017 року, на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 року у справі № 815/6768/15 щодо зобов'язання ДМС видати ОСОБА_2 нове посвідчення біженця строком на п'ять (5) років та відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» наказано підготувати усі необхідні матеріали для оформлення нового посвідчення біженця та направити їх до ДСЮБГ ДМС для розгляду та прийняття рішення; нове посвідчення біженця оформити зі строком дії до 25.12.2021; посвідчення біженця серії ПБ № 03102 визнати недійсним та направити го до ДСЮБГ ДМС для знищення в установленому порядку (а.с.40, 82).

20 жовтня 2016 року заповнено заяву-анкету ОСОБА_2 №5/1-486 про обмін посвідченнями біженця на підставі якої від Державною міграційною службою України 23.12.2016 року прийнято рішення про обмін посвідчення біженця(а.с.39, 81, 130-131).

З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 видано посвідчення біженця ПБ003773 строком дії до 25.12.2021 року (а.с.41, 83, 132-133).

Таким чином станом на дату прийняття постанови від 24.01.2017 № ВП 52078150 про накладення штрафу рішення суду за яким було видано виконавчий документ фактично виконане. 28 лютого 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП№52078150 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Даною постановою встановлено, що рішення суду виконано фактично. Відповідно до наказу ГУ Державної міграційної служби в Одеській області №201 від 20.10.2016-23.12.2016 ОСОБА_2 оформлено посвідчення біженця серії ПБ №003773 із строку дії посвідчення до 25.12.2021. яке отримано стягувачем 04.01.2017.

Враховуючи вищевикладене, оскільки станом на дату прийняття відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції постанови про накладення штрафу від 24.01.2017 № ВП 52078150 рішення суду в частині виконавчого листа за яким було відкрите дане виконавче провадження виконано, а постанова на накладення штрафу приймається лише у разі невиконання без поважних причин рішення, суд дійшов висновку, що позовна вимога ДМС України про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24.01.2017 № ВП 52078150 про накладення штрафу підлягає задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної міграційної служби України - задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції від 24.01.2017 № ВП 52078150 про накладення штрафу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вовченко O.A.