Постанова № 66743255, 25.05.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року справа № 813/847/17

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Ярової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні з бюджету помилково перерахованої суми податку в розмірі 18875,00 грн;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу (РНОКПП: НОМЕР_1) помилково перераховану суму податку в розмірі 18875,00 грн.

Посилається на те, що між позивачем та ОСОБА_4, з метою вирішення цивільного спору, добровільно, за взаємною згодою сторін, укладено мирову угоду, яка згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.05.2014 року у справі №464/12799/13-ц, визнана судом. На виконання вимог цієї угоди, ОСОБА_4 (дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_3 та їх малолітнім дітям (обдаровувані) дарунок - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - про що сторонами укладено договір дарування від 19.06.2014 року. 25.06.2015 позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 18875,00 грн. Втім, оскільки ухвала суду, якою затверджено мирову угоду, являється добровільним рішенням сторін у розумінні підп.165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, вважає, що сплатила такий податок безпідставно. У зв'язку із цим, звернулась до відповідача із заявою про повернення із бюджету помилково перерахованої суми податку, однак у відповідь отримала відмову. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що підставою для застосування положень підп.165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України (щодо невключення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вартості майна, яке переходить йому за добровільним рішенням сторін результаті поділу їх спільної сумісної власності) є додержання норм Сімейного кодексу України в частині поділу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, шляхом укладення договору про поділ нерухомого майна. Однак, як слідує зі змісту долучених до заяви документів, 2/4 квартири позивач отримала згідно договору дарування, який, в свою чергу, був укладений після розірвання шлюбу. Тобто дарунок отримано не від члена сім'ї першого ступеня споріднення, а тому такий має оподатковуватись за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України (5%). Враховуючи вищевикладене, вважає, що податок на доходи фізичних осіб з вартості подарованої позивачу квартири сплачено правомірно, відтак правові підстави для його повернення відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов та наданих суду поясненнях, просить відмовити в його задоволенні.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду; 10.05.2017 року надіслала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі її представника. Водночас повідомила, що кошти, повернення яких вимагає позивач, сплачені до місцевого бюджету Сихівського району м. Львова та зараховані на дохідні рахунки, відкриті в управлінні Казначейства і можуть бути повернуті за місцем зарахування платежу до бюджету в порядку, визначеному чинним законодавством України, на підставі подання контролюючого органу або за рішенням суду про стягнення коштів з відповідного бюджету, до якого вони зараховані.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Суд встановив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою вирішення цивільного спору у справі №464/12799/13-ц, що розглядалась Пустомитівським районним судом Львівської області, добровільно за взаємною згодою сторін, укладено мирову угоду. Ухвалою цього ж суду від 15.05.2014 року визнано мирову угоду сторін; зобов'язано ОСОБА_4 протягом семи календарних днів з моменту підписання і затвердження мирової угоди укласти договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності - на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/2 ідеальної частки та на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі по 1/4 ідеальних часток квартири кожному; провадження по цивільній справі №464/12799/13-ц про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та поділ майна подружжя - закрито.

На виконання вимог вказаної мирової угоди, 19.06.2014 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (яка діє від свого імені і як законний представник в інтересах малолітніх дітей - доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6; обдаровувані) укладено договір дарування квартири. Згідно з цим договором, дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваним належну йому квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а обдаровувані приймають у власність як дарунок вищевказану квартиру. Сторони оцінюють дарунок в 755000,00 грн.

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №754.

25.06.2015 позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 18875,00 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція ПАТ КБ «ПриватБанк» №0.0.402608052.1.

Вважаючи, що такий податок сплачено помилково, 27.07.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення із бюджету помилково перерахованої суми податку.

За результатами розгляду цієї заяви, 08.09.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області надано відповідь, в якій відмовлено ОСОБА_3 в поверненні помилково сплаченої суми грошового зобов'язання. Відмова мотивована тим, що дарунок отримано не від члена сім'ї першого ступеня споріднення, а тому такий має оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. Окрім того, зазначено, що податок з вартості подарованої ОСОБА_3 частини квартири сплачено згідно норм чинного податкового законодавства та поверненню не підлягає.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України.

Відповідно до п.162.1 ст.162 вищевказаного Кодексу, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 цього ж Кодексу, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу вимог підп.165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти або вартість майна (нематеріальних активів), які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

За змістом наведеної статті, вартість майна, яке надходить платнику податку за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку.

Натомість, позиція контролюючого органу зводиться до того, що оскільки на час поділу спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі не перебували, відтак положення ст.165 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. У зв'язку із цим, вважає, що в даному випадку позивач отримала дохід у вигляді спадщини від іншої фізичної особи, а тому такий підлягає оподаткуванню, з огляду на приписи п.174.6 ст.174 Податкового кодексу України (об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини).

Проте суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно зі ст.72 Сімейного кодексу України, позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Тобто суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. При цьому, поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.

Власне, договір дарування квартири від 19.06.2014 року, укладений на виконання вимог ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.05.2014 року (справа №464/12799/13-ц) про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, і є тим добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України, про яке зазначено у підп.165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України. А тому відповідно вартість майна, яке надійшло позивачу за цим договором, не повинна включатись до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Той факт, що на час поділу спільної сумісної власності шлюб між позивачем та ОСОБА_4 був розірваний, не має значення для розгляду та вирішення цієї справи, оскільки у даному випадку статус «спільної сумісної власності подружжя» зберігається за майном протягом встановленого законом строку позовної давності, який становить - 3 роки.

За таких обставин, суд приходить висновку, що дохід у вигляді вартості подарованої квартири, яка надійшла позивачу за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України - не підлягає оподаткуванню.

Однак, що стосується способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Частиною 2 ст.45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VI передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до п.5 вказаного Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» покладено на ДФС України.

Відповідно до абз.абз.2, 3 п.5 Порядку №787, у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок №1146).

Аналогічно положенням Податкового кодексу України (ст.43), у п.5 Порядку №1146 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до п.7 Порядку №1146, після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У п.8 цього ж Порядку визначено, що у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 672 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Матеріалами справи підтверджено, що заява про повернення суми помилково сплаченого грошового зобов'язання ОСОБА_3 від 27.07.2016 року подана в межах 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок із зазначенням його реквізитів.

Вищевказаними нормами Порядку №1146 чітко регламентовано алгоритм дій та взаємовідносини органів ДФС з органами Казначейства в процесі повернення платникам податків помилково сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС. А саме: платник податку звертається до органу ДФС з відповідною заявою, яка реєструється в органі ДФС і передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей; не пізніше наступного за днем реєстрації дня, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку; орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки для погодження відповідному місцевому фінансовому органу, який протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх відповідному органу ДФС; в свою чергу, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання погодженого місцевим фінансовим органом висновку передає його відповідному органу Казначейства.

Однак, як встановив суд, відповідач ухилився від вчинення визначених Порядком дій, незважаючи на те, що були наявними правові підстави для вчинення таких дій, обмежившись при цьому наданням формальної відмови, не погодженої з відповідними підрозділами.

З врахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить переконання, що дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо неповернення ОСОБА_3 помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18875,00 грн дійсно носять неправомірний характер. Будь-яких підстав для утримання зазначених коштів, зокрема наявності у позивача податкового боргу, з яким Закон пов'язує можливість неповернення помилково сплачених сум грошових зобов'язань, у позивача немає. В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано та в судовому засіданні не озвучено.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу помилково перераховану суму податку, суд враховує таке.

Згідно з п.11 Порядку №1146, на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до абз.6 п.2.2 р.ІІ Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто повернення помилково сплачених грошових зобов'язань є виключним повноваженням органів Казначейства, а відтак суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які не входять до кола його повноважень.

За таких обставин, позов в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області повернути ОСОБА_3 помилково перераховану суму податку в розмірі 18875,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків.

При цьому, слід вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. А тому, з огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо передання відповідному органу Казначейства висновку про повернення ОСОБА_3 помилково сплаченої суми податку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку, передбаченого ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, позивач довела обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. А відтак, позов є підставним та підлягає задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо відмови ОСОБА_3 у поверненні з бюджету помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18875 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок, сплаченої відповідно до квитанції №0.0.402608052.1 від 25.06.2015 року.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області передати висновки в порядку, визначеному Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, Управлінню Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18875 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок, сплаченої відповідно до квитанції №0.0.402608052.1 від 25.06.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 26.05.2017 року.