Ухвала суду № 66743080, 24.05.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 травня 2017 року Житомир Справа № 806/945/17

Категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

секретар судового засідання - Недашківська Н.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Громадської організації "Краснопільське територіальне мисливсько-рибацьке господарство європейського напрямку "Галка" до Житомирської обласної ради про скасування та визнання нечинним

рішення від 08.09.2010 року №1195, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Громадська організація "Краснопільське територіальне мисливсько-рибацьке господарство європейського напрямку "Галка" звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати та визнати нечинним рішення Житомирської обласної ради 26 сесії 5-го скликання від 08.09.2010 №1195 "Про надання у користування мисливських угідь Чуднівській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок"; як наслідок в разі визнання незаконним та скасуванням рішення Жтомирської обласної ради - визнати незаконним факт користування мисливськими угіддями та ведення мисливського господарства на території Краснопільської сільської об"єднаної територіальної громади Чуднівського району Житомирської області, Чуднівською районною організацією українського товариства мисливців та рибалок згідно вимог статті 21,23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 28.12.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Житомирською обласною радою не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначила, що оскаржуване рішення є реалізованим шляхом укладання відповідного договору про умови ведення мисливського господарства. У зв"язку з цим, справу належить розглядати не у порядку адміністративного судочинства, а у порядку цивільного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував. Вважає, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши думки представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір є видом правового спору, для якого характерні наступні ознаки: спір виникає з публічно-правових відносин; сторонами спору є суб"єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб"єктів.

Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013р. №8 зазначено, що суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Нормами статті 8 Земельного кодексу України передбачено повноваження обласних рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад; забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення та зміна меж сіл, селищ; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Преамбулою Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000р. №1478-ІІІ (далі - Закон №1478-ІІІ) визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Згідно ч.1 ст.22 даного Закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону №1478-ІІІ умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), повноваження якого закріплені в Положенні про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. №521.

Відповідно до п.7 Положення Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В даному випадку, територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України є Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2010, рішенням 26 сесії Житомирської обласної ради 5-го скликання надано у користування Чуднівській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок мисливські угіддя площею 49 477,40 га на території Чуднівського району терміном на 15 років. (а.с.16)

На підставі вказаного рішення 16.05.2017 між Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Чуднівською районною організацією УТМР укладено договір про умови ведення мисливського господарства Чуднівською районною організацією УТМР. (а.с.84-87)

Таким чином, рішення Житомирської обласної ради вичерпало свою дію після його реалізації, а саме укладення вищезазначеного договору про умови ведення мисливського господарства.

Враховуючи викладене, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу у користування мисливських угідь (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою у користування спірних мисливських угідь має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 у справі К/800/22625/15 та узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11.11.2015 року у справі № 2а-2885/12/1470, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, оскільки зазначена позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, тому вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157,160,165,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у справі за позовом Громадської організації "Краснопільське територіальне мисливсько-рибацьке господарство європейського напрямку "Галка" до Житомирської обласної ради про визнання не чинним та скасування рішення від 08.09.2010 року №1195 та зобов'язання вчинити дії, закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст ухвали складено 26 травня 2017 року