Постанова № 66743055, 26.05.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 р.Справа №804/2555/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон» про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2016 року №0015481202, №0015491202, винесених Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що:

- висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки у період з 30.09.2013 року по 10.03.2015 року позивачем не подавались декларації з плати за землю, та за поданими підприємством деклараціями зобов'язання виконані у встановлений строк, отже, підприємством не допускалось порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з плати за землю;

- відповідачем не виконано вимог Податкового кодексу України щодо порядку призначення та проведення перевірок, у результаті чого проведена камеральна перевірка не має правових наслідків, акт перевірки не може вважатися допустимим доказом порушення термінів сплати грошових зобов'язань, а прийняті на його підставі рішення підлягають скасуванню, оскільки камеральна перевірка поданих позивачем декларацій мала бути проведена протягом місяця з дня подання таких декларацій, тобто до 23.03.2013 року, 22.03.2014 року та 22.03.2015 року відповідно, а фактично проведена у вересні 2016 року, тобто поза межами встановлених строків;

- строки сплати податкового зобов'язання не є даними податкової звітності, отже, не можуть бути предметом камеральної перевірки.

Представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності з урахуванням наявних у справі доказів, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач до суду не прибув, направив письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність винесених контролюючим органом рішень, зазначив про відповідність викладених у акті обставин перевіреним та наявних у автоматизованих системах даним, зокрема, встановлення перевіркою порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю; щодо проведення камеральної перевірки зазначив, що предметом такої перевірки відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України може бути також своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, така перевірка проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу; таким чином, спірну перевірку проведено відповідно до норм чинного законодавства, а відтак рішення, прийняті за її наслідками, є правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, 86 Податкового кодексу України посадовою особою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету сум плати за змелю ПАТ «Юнікон» за період з 30.09.2013 року по 10.03.2015 року, за результатами якої складений акт від 28.09.2016 року №3864/12-02/23647276.

Згідно акту перевіркою встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання плати за землю (орендна плата) протягом строків, визначених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України:

- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.10.2013, дата сплати - 31.10.2013, кількість днів затримки сплати - 1, сума сплаченого податкового боргу - 170 грн.;

- декларація з плати за землю №9019395764, граничний термін сплати - 02.03.2015, дата сплати - 10.03.2015, кількість днів затримки сплати - 8, сума сплаченого податкового боргу - 507,70 грн.;

- декларація з плати за землю №7961503, граничний термін сплати - 16.01.2015, дата сплати - 16.02.2015, кількість днів затримки сплати - 31, сума сплаченого податкового боргу - 17786,10 грн.;

- декларація з плати за землю №9009017363, граничний термін сплати - 30.01.2015, дата сплати - 16.02.2015, кількість днів затримки сплати - 17, сума сплаченого податкового боргу - 3858,10 грн.;

- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.10.2013, дата сплати - 04.11.2013, кількість днів затримки сплати - 5, сума сплаченого податкового боргу - 1,10 грн.;

- декларація з плати за землю №7961503, граничний термін сплати - 16.01.2015, дата сплати - 29.01.2015, кількість днів затримки сплати - 13, сума сплаченого податкового боргу - 3879,50 грн.;

- декларація з плати за землю №9009017363, граничний термін сплати - 30.01.2015, дата сплати - 26.02.2015, кількість днів затримки сплати - 27, сума сплаченого податкового боргу - 21,50 грн.;

- декларація з плати за землю №1300009740, граничний термін сплати - 30.09.2013, дата сплати - 29.10.2013, кількість днів затримки сплати - 29, сума сплаченого податкового боргу - 170,10 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ПАТ «Юнікон» подано до Тернопільської ОДПІ заперечення від 07.10.2016 року №382-УСтаІ/АГП, за наслідками розгляду яких податковою інспекцією проінформовано платника листом від 19.10.2016 №35943/7/12-02 про порушення ним строку подання заперечень до акта перевірки, внаслідок чого заперечення залишено по суті без розгляду. Також цим листом проінформовано платника про описку, допущену при складанні акта перевірки в частині назви документа №7961503 по якому нараховано грошове зобов'язання, оскільки таким документом є податкове повідомлення-рішення, а не податкова декларація.

На підставі акту перевірки від 28.09.2016 року №3864/12-02/23647276 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 року:

- №0015481202, яким визначено штрафну санкцію з орендної плати за землю в розмірі 860,80 грн. (10% х 8608 грн.), з посиланням на пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України - за несплату грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання;

- №0015491202, яким визначено штрафну санкцію з орендної плати за землю в розмірі 3557,22 грн. (20% х 17786,10 грн.), з посиланням на пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України - за несплату грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Юнікон» подало 28.10.2016 року до Головного управління ДФС у Тернопільській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №0015481202, №0015491202. Рішенням ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.12.2016 року скаргу ПАТ «Юнікон» від 28.10.2016 року залишено без задоволення.

06.01.2017 року ПАТ «Юнікон» подало до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №0015481202, №0015491202 та рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 22.12.2016 року про результат розгляду скарги. Рішенням ДФС України від 10.03.2017 року скаргу ПАТ «Юнікон» залишено без задоволення.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стаття 36 Податкового кодексу України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пунктів 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців)

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, актом камеральної перевірки від 28.09.2016 року №3864/12-02/23647276, з урахуванням даних інтегрованої картки платника, встановлено порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання з орендної плати за землю за період з 30.09.2013 року по 10.03.2015 року, зокрема:

- частина визначеного декларацією №1300009740 від 21.02.2013 року податкового зобов'язання за серпень 2013 року в розмірі 170,10 грн. (по терміну сплати 30.09.2013) погашена 29.10.2013 платіжним дорученням №4415 (із затримкою до 30 календарних днів);

- частина визначеного декларацією №1300009740 від 21.02.2013 року податкового зобов'язання за вересень 2013 року в розмірі 171,10 грн. (по терміну сплати 30.10.2013) погашена 31.10.2013 в розмірі 170 грн. платіжним дорученням №@2РL475586 та 04.11.2013 в розмірі 1,10 грн. платіжним дорученням №@2РL182218 (із затримкою до 30 календарних днів);

- частина податкового зобов'язання з орендної плати за землю, визначене в податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу №7961503 в розмірі 21665,6 грн. (по терміну сплати 16.01.2015) погашено 29.01.2015 платіжним дорученням №211 в розмірі 3879,5 грн. (із затримкою до 30 календарних днів) та 16.02.2015 платіжним дорученням №350 в розмірі 17786,10 грн. (із затримкою більше 30 календарних днів);

- податкове зобов'язання визначене декларацією №9009017363 від 20.02.2014 року за грудень 2014 року в розмірі 3879,60 грн. (по терміну сплати 30.01.2015) погашене 16.02.2015 платіжним дорученням №350 в розмірі 3858,10 грн. та 26.02.2015 платіжним дорученням №483 в розмірі 21,50 грн. (із затримкою до 30 календарних днів);

- частина визначеного декларацією №9019395764 від 20.02.2015 року податкового зобов'язання за січень 2015 року в розмірі 507,70 грн. (по терміну сплати 30.01.2015) погашена 10.03.2015 платіжним дорученням №570 (із затримкою до 30 календарних днів).

З урахуванням викладеного суд зазначає про підтвердження матеріалами справи допущення позивачем порушень строків сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Вирішуючи питання правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із того, що контролюючим органом виявлені порушення всупереч встановленого порядку, а саме шляхом проведення камеральної перевірки, коли як такі порушення до 01.01.2017 року мали б бути виявлені під час позапланової (або планової) перевірки.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на період проведення перевірки), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом другим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Кодексу визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

В цій справі камеральна перевірка проведена 28.09.2016 року. Декларації з плати за землю, що піддані зазначеній камеральній перевірці, подані протягом 2013-2015 років.

Таким чином, предметом камеральної перевірки (до 01.01.2017 року) є податкова звітність, зокрема щодо плати за змелю (орендної плати з юридичних осіб) - відповідно податкова декларація (податковий розрахунок) із перевіркою заявлених у ній даних.

Крім того, проведеною перевіркою досліджено строк сплати грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням, яке не відноситься до податкової звітності.

Суд дійшов висновку, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку з порушенням абзацу другого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Поряд з цим, суд зазначає, що з 01.01.2017 року законодавець усунув прогалини податкового законодавства у розглянутих правовідносинах шляхом прийняття 21 грудня 2016 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, а саме:

- підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах»;

- статтю 76 доповнено пунктом 76.3 такого змісту: «76.3. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу».

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для проведення камеральних перевірок, зокрема, щодо помилок (порушення) у даних податкової звітності чи неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, в результаті чого (у разі виявлення порушень) обов'язково має бути складено саме акт камеральної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Юнікон», предмет якої не підпадає під поняття камеральної перевірки згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України на день проведення перевірки, що, у свою чергу, вказує на невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок, та призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності у зв'язку із цим правових наслідків такої.

Зазначений висновок відповідає неодноразово висвітленій правовій позиції Верховного Суду України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.

Контролюючий орган у цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2016 року №0015481202, №0015491202.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року №0015481202, №0015491202, винесені Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Юнікон» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області судовий збір у розмірі 3200 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 травня 2017 року.

Суддя І.О. Верба