Постанова № 66743031, 24.05.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р. Справа № 809/581/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Торнадо-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 1709,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Торнадо-Плюс" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1709,32 грн.

Позовні вимоги мотивувало тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2006 по 30.09.2009 року у сумі 1709,32 грн., в тому числі 491,28 грн. основного боргу, штрафних санкцій, застосованих згідно рішення № 2953 від 25.09.2009р. за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків у сумі 280,23 грн. та пені у сумі 937,81 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча згідно частини 4 статті 33, частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Торнадо-Плюс" зареєстроване як юридична особа та відповідно до статті 14 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування являється страхувальником, який згідно частини 1 статті 15 вказаного Закону був до 01.01.2011 платником страхових внесків (а.с. 31-35).

Суд, у відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, зазначає, що до частини правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 вказаного Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України Про оплату праці, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Частиною 1 статті 18 даного Закону встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV та розділу 4 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/866 (далі Інструкція), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у відповідача виник обовязок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески в розмірі 31,8 % суми фактичних витрат на оплату праці і 1-5 % від суми доходу у вигляді заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідач, шляхом подачі 21.08.2006 р., 20.09.2006 р., 20.10.2006 р. розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з серпня 2006 року по жовтень 2006 року включно, самостійно визначив суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, що підлягали сплаті до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за вказаний період в розмірі 157,50 грн., 166,89 грн., 166,89 грн. відповідно. Загальний розмір страхових внесків за вказаний період становить 491,28 грн., з яких 463,08 грн. 31,8 %, 28,20 грн. від 1-5 % від обєкта оподаткування (а.с. 14-19).

Частиною 6 статті 20 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період серпень-жовтень 2006 року залишаються не відшкодованими в загальному розмірі 491,28 грн.

Згідно частини 1 статті 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина 2 цієї статті).

Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 цього Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем у звязку із несвоєчасною сплатою страхових внесків на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, винесено рішення № 2953 від 25.09.2009 року, яким відповідачу нараховано штраф у розмірі 280,23 грн. - 10% від сплати та пеню у розмірі 937,81 грн. 0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.04.2004 до 18.06.2009 р. (а.с.22-23).

Згідно абзацу 2 частини 13 статті 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що згадане рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені відповідачем не оскаржені, нараховані згідно вказаного рішення фінансові санкції відповідачем не сплачено.

Частиною 3 статті 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування у редакції, чинній до 01.01.2011, встановлено територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Судом зясовано, що Управлінням ПФУ в м. Івано-Франківську на виконання вимог частини 3 статті 106 згаданого Закону направлено відповідачу вимогу про сплату боргу за № Ю-81/12 (а.с.20). Однак, відповідачем дана вимога залишена без належного реагування.

Частиною 15 статті 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, станом на 31.03.2017 р. за відповідачем залишається непогашеною заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2006 по 30.09.2009 року у сумі 1709,32 грн.

Наявність заборгованості підтверджується картками особового рахунку страхувальника юридичної особи, яка має найманих працівників (а.с. 8, 11), розрахунком сум заборгованості (а.с. 7) та іншими матеріалами справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості у судовому засіданні не встановлено, доказів її сплати відповідач суду не представив.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем не надано доказів про сплату заборгованості за вищевказаний період, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Торнадо-Плюс" (ідентифікаційний код 30610422) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість в сумі 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) гривень 32 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.05.2017.