Рішення № 66740613, 26.05.2017, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/314/17

Провадження № 2/702/155/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2017 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої- судді: ОСОБА_1

з секретарем: Ясінською О.А.

сторони: не з»явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Монастирищенська центральна районна лікарня до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення посилаючись на те, що ОСОБА_2, 29.07.2014 року, близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в квартирі ОСОБА_3, розташованій АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно нанесла останній декілька ударів руками по голові та тулубу, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, саден та подряпин голови, правого плеча, живота, лівого коліна, забою правого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта №747 від 12.08.2014 Уманського МРВ КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоровя. Правова кваліфікація дій ОСОБА_2 визначена, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України. Ухвалою Монастирищенського районного суду від 22.08.2014 року задоволено клопотання потерпілої ОСОБА_3 та обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та закрито провадження у справі за нереабілітуючої підстави - ст. ст. 44, 46 КК України відносно ОСОБА_2 Внаслідок отриманого умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя потерпіла ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ протягом 9 ліжко-днів, а саме в період з 31.07.2014 року по 08.08.2014 року. За даний період, при вартості 1 ліжко-дня 310,65 грн., згідно довідки Монастирищенської ЦРЛ № 138 від 22.03.2017 року, на лікування ОСОБА_3 витрачена сума 2795,85 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму. Враховуючи те, що саме злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, внаслідок якого остання лікувалася у хірургічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ і кримінальне провадження закрито за нереабілітуючої підстави, та враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення. В обґрунтування позову посилаються на постанову Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», ст. 1206 ЦК України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ « Про прокуратуру», ст. ст. 10, 18-1 ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, постанову Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», «Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», який затверджений постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 (далі - Порядок). Як передбачено Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до Статуту Монастирищенської ЦРЛ, затвердженого рішенням сесії Монастирищенської районної ради від 25.09.2006, лікарня передана до районної комунальної власності, є бюджетним закладом охорони здоровя і фінансується з бюджету районної ради народних депутатів. Власником майна лікарні є Монастирищенська районна рада. Згідно листа Монастирищенської районної ради № 92/01-20 від 23.03.2017 року Монастирищенська районна рада є засновником Монастирищенської ЦРЛ та передала їй для забезпечення статутної діяльності цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління. Витрати понесені медичною установою на лікування потерпілих від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам. Водночас, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України, є обовязковою умовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави. Таким чином, дії ОСОБА_2 порушують не лише матеріальні інтереси держави, а і нематеріальні - порушення принципів законності та верховенства права, що закріплені Конституцією України. Вищезазначені положення ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні» надають Монастирищенській районній раді право на захист інтересів громади щодо забезпечення належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоровя, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України. Згідно листа Монастирищенської районної ради № 92/01-20 від 23.03.2017 року заходи щодо відшкодування збитків, завданих медичній установі районною радою не вживалися. Таким чином, Монастирищенська районна рада неналежним чином виконує покладені на неї обовязки, що дає право Уманській місцевій прокуратурі вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Просять стягнути з ОСОБА_2 витрати понесені закладом охорони здоровя на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в сумі 2795,85 грн. на користь Монастирищенської районної ради.

Представник Уманської місцевої прокуратури в судове засідання не з»явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку .На адресу суду надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує повністю, просить його задоволити.

Представники Монастирищенської районної ради в судове засідання повторно не з»явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення. Наслідки визнання позову їй розяснені та зрозумілі.

Представники третьої особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Монастирищенської центральної районної лікарні в судове засідання не з»явилися. На адресу суду надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60, ч. ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22.08.2014 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України в зв"язку з примиренням обвинуваченої з потерпілою та обвинувачену ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності ( п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України) ( а.с. 8).

За змістом описово-мотивувальної частини вищезазначеної ухвали суду встановлено, що ОСОБА_2, 29 липня 2014 року, близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись в квартирі ОСОБА_3, розташованій АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязних відносин, умисно нанесла останній декілька ударів руками по голові та тулубу, заподіявши тим самим потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, саден та подряпин голови, правого плеча, живота, лівого коліна, забою правого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта № 747 від 12.08.2014 Уманського МРВ КУ "Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи" відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров"я, чим своїми діями вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров"я.

Аналізуючи зміст ст. 284 КПК України, слід дійти висновку, що нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Важливими умовами для закриття провадження за нереабілітуючими підставами є: підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення; наявність у діянні складу кримінального правопорушення; причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із змісту ухвали Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22.08.2014 року, під час вирішення питання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України, в звязку з примиренням з потерпілою, обвинувачена ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 звернулися до суду з заявами про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі, так як вони примирилися, заподіяна шкода відшкодована в повному обсязі і потерпіла жодних претензій до обвинуваченої немає, що свідчить про те, що саме ОСОБА_2 вчинила вказане правопорушення, за яке має нести відповідальність. Дана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов"язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою КМ України від 16 липня 1993 року № 545 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання ( далі Порядок).

У відповідності до п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Згідно відповіді Монастирищенської ЦРЛ ОСОБА_3, дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 31.07.2014 року по 08.08.2014 року 9 ліжкоднів. Історія хвороби № 3200. Вартість 1 ліжкодня 310,65 грн, вартість перебування склала 2795,85 грн., без вартості затрачених пацієнтом медикаментів ( а.с. 9).

У відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред"явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред"явити його в порядку цивільного судочинства.

Доказів пред»явлення цивільного позову в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України суду не надано.

Під час розгляду справи достовірно встановлено та вбачається із матеріалів справи, а саме із відповіді Монастирищенської районної ради Черкаської області від 23 березня 2017 року № 92/01-20, згідно якої, Монастирищенська районна рада є засновником Монастирищенської центральної районної лікарні та передала їй для забезпечення статутної діяльності цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління (а. с. 12).

Згідно п. 1.2. Статуту Монастирищенської центральної районної лікарні власником Монастирищенської ЦРЛ є Монастирищенська районна рада та згідно п. 1.6 вона утримується за рахунок коштів районного бюджету по галузі «охорона здоров»я» (а. с. 13-14).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров»я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров»я.

Тому, прокурором саме в інтересах Монастирищенської районної ради і заявлено позовні вимоги про стягнення коштів за перебування в лікувальному закладі потерпілого від злочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений доказами та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 88 ЦПК України, а саме в даному випадку стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 1600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного ст. ст. 1179, 1206 ЦК України, та керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 45, 60, 88, 197, 208, 209, 213-215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Монастирищенської районної ради Черкаської області (одержувач: ГУ ДКСУ в Черкаській області, код 02005390, Банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, розрахунковий рахунок: 31552201123038) матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2795 ( дві тисячі сімсот девяносто пять ) гривен 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1600 ( одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н. В. Мазай