Рішення № 66738241, 19.05.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9737/15-ц

2/212/87/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ваврушак Н. М.,

за участі секретаря Плотнікової Т. Б.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України, ОСОБА_3 освіти і науки України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала (остання редакція від 12 січня 2017 року (а. с. 128-133) до відповідачів Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України, ОСОБА_3 освіти і науки України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 24 січня 2008 року позивач працювала в Державному професійно-технічному закладі «Криворізький центр професійної освіти» Міносвіти і науки України на посаді вихователя. 26.10.2015 року, прийшовши на своє робоче місце позивачу повідомили про звільнення, згідно наказу №74к/тр від 26.10.2015 року з 04.11.2015 року.

Наказ № 74к/тр від 26.10.2015 року позивачу вручили, але вона вважає, що це не наказ про звільнення, а є наказом про виплату компенсації працівникам за невикористану відпустку. Оскільки у даному наказі відсутні відомості про звільнення ОСОБА_1 з роботи, у наказі вказано, що звільнити працівників навчального закладу згідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у другому пункті наказу вказано, виплатити компенсацію за невикористану відпустку та перелічені прізвища працівників.

Окрім того, позивач наголошує на тому що наказ від 26.10.2015 року підписано особою, яка не мала повноважень, так як Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не містить даних про те, що ОСОБА_5 голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти». Окрім того, наголошено що позивача не попереджали про майбутнє вивільнення, та порушено порядок розірвання трудового договору за ст. 40 п1 КЗпП України. Просила скасувати вказаний наказ, поновити її на посаді вихователя, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 100 757,25 грн., за період з 04.11.2015 року за 426 днів, крім того, позивач просила стягнути моральну шкоду, яка була їй заподіяна в зв’язку з її незаконним звільненням в сумі 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, зазначив, що звільнення позивача було незаконним, оскільки її було попереджено про вивільнення, наказ про звільнення підписано неповноважною особою, та даний наказ не стосується звільнення саме ОСОБА_1, так як у наказі відсутнє її прізвище. З огляду на це позивача було звільнено з вихователя без дотримання вимог КЗпП України.

Представник відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України – ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення вимог позову вказувала, що звільнення ОСОБА_1 відбулося із дотриманням закону.

Представник відповідача ОСОБА_3 освіти і науки України в судове засідання не з’явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, заперечували проти задоволення вимог позову.

Відповідач ОСОБА_4 – голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України заперечувала проти позову, вказала, що вона не приймала участі у звільненні ОСОБА_1, так як виконувала функції голови комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу до 10.09.2015 року, з вказаного дня головою комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу призначена ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 – голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказала, що вона Наказом Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації №578/0212-15 від 10.09.2015 року призначена головою комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного закладу, однак відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесені лишу 18.04.2017 року, що не позбавляє її прав виконувати покладені функції. Порядок звільнення ОСОБА_1 не порушено. А тому відсутні підстави для її поновлення на роботі.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України з 24.01.2008 року на посаді вихователя.

Наказом Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України від 26.10.2015 року № 74 к/тр «Про звільнення працівників», відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.09.2015 року № 559/0/212-15 «Про створення комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти», звільнена ОСОБА_1 з 04.11.2015 року (а.с.13). Даний наказ підписано головою комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України ОСОБА_5

Стосовно повноважень голови комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України ОСОБА_5 видавати даний наказ, суд приходить до висновку, що вона є повноважною особою по виконанню функцій голови комісії. До даного висновку суд прийшов з наступного аналізу документів.

Відповідно до Наказу ОСОБА_3 освіти і науки України №811 від 24.07.2015 року (а. с. 141-142) «Про оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів Дніпропетровської області, що належать до сфери управління ОСОБА_3 освіти і науки» наказано, у пункті 1 реорганізувати юридичні особи – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти» шляхом приєднання до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у пункті 2 установлено, що Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців є правонаступником всього майна, прав і обов’язків Державного професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти».

У пункті 2.7 вказано що переведення та вивільнення працівників здійснюється у порядку визначеному законодавством України.

У пункті 4.1. вказано, що з моменту призначення Комісії 1 до неї переходить управління справами Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти», а повноваження директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_7 припиняються.

У пункті 5.1. вказано, що у триденний термін слід повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію про прийняття рішення щодо реорганізації шляхом приєднання.

На виконання вказаного наказу Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації відповідно до видано Наказу №559/0/212- 15 від 01.09.2015 року (а. с. 143), відповідно до якого наказано у пункті 1 - створити комісію з припинення діяльності Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» шляхом реорганізації (приєднання) до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, у складі: ОСОБА_4 - заступник директора з навчально-виробничої роботи Центру, голова комісії, ОСОБА_7 – директор закладу, що реорганізується.

Відповідно до пункту 6.3 голова комісії з припинення у випадку змін в організації праці в установленому законодавством порядку попередити працівників про їх наступне вивільнення або про зміну істотних умов праці.

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації №578/0212-15 від 10.09.2015 року «Про внесення змін до наказу департаменту освіти і науки облдержадміністрації № 559/0/212-15 від 01.09.2015 року ОСОБА_5 призначена головою комісії з припинення діяльності державного професійно-технічного закладу.

Відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно призначення головою комісії з припинення або ліквідатором ОСОБА_5 внесені лише 18.04.2017 року (а. с. 204-205), однак внесення відомостей до вказаного реєстру не позбавляє права особи на виконання своїх функціональних обов’язків, і тому станом на 26.10.2015 року ОСОБА_5 мала повноваження на видачу спірного наказу.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (далі - зміни в організації виробництва і праці).

Статтею 104 ч. 1 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини 4 статті 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Питання, пов'язані з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються відповідно до положень Кодексу законів про працю України.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Власник або уповноважений ним орган при вивільнені працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог статті 42 КЗпП України, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Стосовно доводів позивача з приводу того, що її не попереджали про вивільнення, суд вказує, що відповідачами не надано належних доказів на спростування даної обставини.

З огляду на надані сторонами письмові докази суд прийшов до висновку, що під час засідання педагогічної ради, яке відбулось 04.09.2015 року, позивача ОСОБА_1 персонально не попереджали про вивільнення.

Відповідачами надано до суду протокол №1а засідання педагогічної ради Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» від 04.09.2015 року, відповідно до якого, як стверджують ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усіх працівників було попереджено про вивільнення. З аналізу даного протоколу не вбачається, що на даному засіданні було попередження працівників про вивільнення, так як із тексту протоколу, вбачається, що вирішувалося питання лише про об’єднання навчальних закладів (а.с.151).

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили, що нікого 04.09.2015 року на зборах не попереджали про вивільнення, а мова йшла про об’єднання навчальних закладів.

Аркуш справи 191 містить документ, відповідно до якого директором Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти» ОСОБА_7 відбувалося повідомлення про вивільнення працівників. Слід вказати що відповідно до наказів Департаменту освіти ОСОБА_7 не мав повноважень директора навчального закладу станом на 04.09.2015 року.

Суду, надано акт від 04.09.2015 року «Про відмову працівника підписати повідомлення», відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилася від підпису про вивільнення (а.с.194). Однак, у відповідача відсутнє попередження, котре ОСОБА_1 було запропоновано підписати.

Відповідачами не надано доказів про створення комісії для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників відповідно до ст. 42 КЗпП України.

Відповідачами доведено, що відбулася реорганізація юридичної особи – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Криворізького центру професійної освіти» шляхом приєднання до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців.

До суду не надано належних доказів з приводу того, що у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Криворізький центр професійної освіти» відбулися зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Однак, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному наказі про звільнення відсутнє жодне посилання про звільнення ОСОБА_1 та підстави звільнення вказані лише формально п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.190), у трудовій книжці позивача зроблено запис: «ОСОБА_1 звільнена з посади у зв’язку з реорганізацією підприємства п.1 ст.40 КЗпП України» (а.с.5.)

Відповідачем не було надано суду переконливих доказів попередження ОСОБА_1 про вивільнення.

Таким чином, та з урахуванням роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року зі змінами внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_10 згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача було проведено незаконно, наказ про звільнення ОСОБА_1 № 74к/тр від 26.10.2015 року є формальним, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з поновленням її на роботі.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 звернулася до суду 02.12.2015 року. Суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки заява позивача про поновлення її на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Згідно Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З огляду на вищезазначене, суд бере до уваги, відомості про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, який складає 120,50 гривень (а.с.64, 78) .

За період з 04.11.2015 року 19.05.2017 року включно кількість робочих днів становить 386 днів, отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 46513,00 гривень, із розрахунку 120,50 грн. х 386 робочих дні.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень, суд звертає увагу, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В роз’ясненнях, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності, таку моральну шкоду позивачу повинен відшкодувати власник або уповноважений ним орган, законні права якого порушено, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Приймаючи до уваги характер моральних страждань, які заподіяні ОСОБА_1 внаслідок незаконного звільнення з роботи, що призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, які пов’язані з переживанням втрати роботи, зусиллями затраченими на доведення обставин незаконності її звільнення, переживаннями через неможливість забезпечення себе та сім’ю достатнім рівнем життя, яке було до звільнення, тривалість фізичних та душевних страждань, враховуючи ступінь вини відповідача, яким було прийнято незаконний наказ, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 4600,00 гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 88 цього Кодексу стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 124 Конституції України, ст.ст. 40, 41, 43, 147-149, 151, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України, ОСОБА_3 освіти і науки України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – голова комісії з припинення або ліквідатор Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та оплату вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 74к/тр від 26.10.2015 року Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України про звільнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вихователя Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України з 04.11.2015 року.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46513,00 гривень (сорок шість тисяч п’ятсот тринадцять грн. 00 коп.)

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України на користь ОСОБА_1 4600,00 гривень (чотири тисячі шістсот грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України в дохід держави судовий збір в сумі 952,33 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізького центру професійної освіти» Міносвіти і науки України з 04.11.2015 року та стягнення середньомісячного заробітку за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_11.

Суддя: Н. М. Ваврушак