Рішення № 66736541, 25.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1][2]

25 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року,

встановила:

08.10.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати зобов'язання за договором поруки №ОД16/03/2008/840-П/22 від 12.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» ( далі - ПАТ КБ «Надра») припиненими.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12.03.2008 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ОД16/03/2008/840-К/22, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США на строк до 11 вересня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ним, ОСОБА_1, укладено договір поруки №ОД16/03/2008/840-П/22 від 12.03.2008 року, відповідно до умов якого він відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. 13.11.2012 р. банк направив на адресу позичальника досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості. Оскільки ПАТ КБ «Надра» пропустило передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, просив суд визнати поруку припиненою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої доводи обґрунтовує тим, що досудову вимогу банку від 13.11.2012 р. було надано суду першої інстанції 04.03.2016 р., про що є відповідна відмітка суду. При цьому суд першої інстанції помилково зазначив про те, що копія вказаної вимоги суду не надавалась.

Крім цього, заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2014 року не набрало законної сили, справа знаходиться в апеляційному суді Одеської області, провадження по справі зупинено. За таких обставин суд першої інстанції необґрунтованого посилався на обставини, встановлені вказаним судовим рішенням.

Оскільки відповідачем було направлено позичальнику досудову вимогу 13.11.2012 р., а з позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 30.05.2014 р., вважає, що порука припинилася відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.03.2008 р. між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ОД16/03/2008/840-К/22, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США на строк до 11 вересня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №ОД16/03/2008/840-П/22 від 12.03.2008 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що випливають з кредитного договору, у повному обсязі.

Пунктом 4.2.3 кредитного договору № ОД16/03/2008/840-К/22 від 12.03.2008 року передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги банку про надання додаткового забезпечення виконання зобов`язання, згідно з п. 4.2.2 цього договору, його не надасть (шляхом укладення відповідного договору) або запропоноване забезпечення не влаштує банк.

Згідно п. 4.2.4 цього договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку, передбаченому у п. 4.3.6 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки №ОД16/03/2008/840-П/22 від 12 березня 2008 року, кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому чи будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено,порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач посилався на те, що відповідач відповідно до п. 4.2 кредитного договору використав своє право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 13.11.2012 року досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що договір поруки не припинив своєї дії, оскільки позивачем не надано суду копії досудової вимоги від 13.11.2012 р., на яку він посилався в позові, а відповідач заперечував обставини надіслання такої вимоги у 2012 році.

Посилаючись на недоведеність обставин звернення відповідача з вимогою про дострокове виконання кредитного зобов'язання у листопаді 2012 році, враховуючи строк повернення грошових коштів - до 11.09.2017 р., а також ту обставину, що з позовом до суду про стягнення заборгованості банк звернувся в межах шестимісячного строку з моменту після направлення відповідної вимоги від 16.05.2014 р., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та припинення договору поруки.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до положень ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з журналу судового засідання від 02.03. 2016 року, по справі було оголошено перерву у зв'язку з клопотанням представника позивача про надання суду копії вимоги (а.с.49).

В судовому засіданні 04.03.2016 р. судом задоволено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії вимоги про погашення заборгованості від 13.11.2012 р. (а.с.150 - 153).

За таких висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених позовних вимог є необґрунтованим.

Крім цього, факт надіслання вимоги від 13.11.2012 р. позичальнику встановлений рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 травня 2016 р. (а.с. 96- 98).

Відповідно до змісту вказаної вимоги, від позичальника вимагалось погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати її отримання (а.с.153).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-190цс14, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст.1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Судом встановлено, що з позовом до суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД16/03/2008/840-К/22 позивач звернувся лише 30 травня 2014 р., тобто з пропуском шестимісячного строку (а.с.60).

Крім того, висновок суду про відсутність підстав для визнання поруки припиненою відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України ґрунтується на заочному рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2014 р., яке на даний час не набрало законної сили.

Враховуючи, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до постановлення незаконного рішення, останнє підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1023,12 грн. ( 487,20 грн. +535,92 грн.).

Керуючись ст. 303, 304 ,307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати зобов'язання за договором поруки №ОД16/03/2008/840-П/22 від 12.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» припиненими.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 023,12 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №761/29700/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5729/2017

Головуючий у суді першої інстанції:Притула Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.