Ухвала суду № 66735884, 19.05.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 461/7340/16-к

УХВАЛА

19 травня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого судді Трембача О.Л.,

суддів: Місінкевича А.Л., Піндрака О.О.,

за участі секретарів Веселовської В.Ю., Чабанюк І.І.,

прокурорів Кричуна В.В.,

ОСОБА_1,

захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 461/7340/16-к на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_9, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

встановив:

28 листопада 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ направив до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 520160000000000003 за обвинуваченням ОСОБА_9, за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, з ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення),

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити :

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_9, за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України цим вимогам не відповідає, а саме: прокурором не конкретизовано обвинувачення щодо кожного обвинуваченого.

Так, в формулюванні обвинувачення ОСОБА_9 у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9, обіймаючи посаду заступника прокурора Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб у складі: керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_11, заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_13, прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_14, через зазначених осіб за закриття відносно неї кримінального провадження № 12015210180000221 від 14.05.2015 року за ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 366 ККУкраїни.

При цьому, в формулі обвинувачення не зазначено у який спосіб, вказана посадова особа отримала через зазначених посадових осіб дану неправомірну вигоду та яким чином відбулась попередня змова цієї групи осіб та хто був ініціатором її створення.

Також в обвинувальному акті зазначено, що реалізовуючи злочинні домовленості, спрямовані на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_14, в період з 02.02.2016 року до 11.02.2016 року ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, кожен виконуючи свою заздалегідь визначену роль, з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень узгодили спосіб закриття кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_15, як керівник органу досудового розслідування, доручив ОСОБА_16, готувати проект постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_14 від імені прокурора та провести допит ОСОБА_14 та інших осіб, зміст показань яких відповідав би проекту зазначеної постанови, тобто створити докази невинуватості ОСОБА_14.

Разом з тим, прокурором не викладено суті обвинувачення щодо зазначення ролі кожного із співучасників у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме щодо узгодженої позиції способу закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_14.

Так, Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та чіткої правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «ОСОБА_3 проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

У більшості випадків апеляційні суди скасовують вироки у звязку з відсутністю в обвинувальному акті формулювання обвинувачення і направляють справу на новий розгляд. При цьому зазначають: «Викладене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного й обґрунтованого рішення по суті обвинувачення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для його скасування».

Вказане дає можливість установити, що є «формулюванням обвинувачення» і що саме в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України («Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування») повинен містити обвинувальний акт.

Зазначені обставини є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім цього, адвокатами обвинувачених подано скарги, клопотання та заперечення щодо процесуальних документів, дій та бездіяльності детективів та прокурорів, що здійснювали досудове слідство та процесуальний нагляд за його проведенням.

Так, адвокатом ОСОБА_3 подано в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, наступні скарги:

- визнання незаконним рішення керівника органу досудового розслідування щодо створення слідчої групи, яке суперечить п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, а саме прийнято одночасно два рішення про передачу справи в провадження детективу ОСОБА_17 та групі детективів. Крім цього, просить скасувати постанову про створення слідчої групи від 11.01.2016 року, з цих підстав, а також визнати незаконними всі процесуальні та слідчі (розшукові) дії, а також процесуальні рішення, проведені та прийняті детективами Національного бюро Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

- визнання незаконним та скасувати рішення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 від 21.09.2016 року про продовження строку досудового розслідування, в якому допущено ряд порушень, а саме: поєднання керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 двох процесуальних статусів (прокурора групи прокурорів та керівника органу прокуратури), що суперечить загальним засадам кримінального провадження, а тому прийняття вищезазначеного рішення є незаконним; порушено термін розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскільки копія клопотання вручена підозрюваному ОСОБА_9 20.09.2016 року, а рішення по ньому винесене 21.09.2016 року, що суперечить ч. 3 ст. 295 КПК України; не вручено копії вищезазначеного клопотання захиснику підозрюваного; рішення, щодо продовження строку досудового розслідування прийнято без врахування заперечення підозрюваного та його захисника; не обґрунтовано та не вмотивовано доцільність продовження строку досудового розслідування.

- визнання протиправною бездіяльності слідчого Цивінського О.І. та прокурора, яке виразилось в ненаданні та не забезпеченні надання доступу до матеріалів розгляду керівником органу прокуратури та слідчим суддею клопотань у даному кримінальному провадженні, а також залишення без розгляду клопотання захисника в частині надання такого доступу від 01.11.2016 року.

- визнання незаконним та скасування рішення керівника органу досудового розслідування начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_23 від 11.02.2016 року про «зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000003, утвореної 11.01.2016 року та додаткове включення до неї старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів ОСОБА_24О.» та як наслідок визнання незаконними всіх процесуальних та слідчих (розшукових) дій, а також процесуальних рішень проведених та прийнятих детективом ОСОБА_24 у даному кримінальному провадженні.

- визнання незаконним та скасування рішення керівника органу досудового розслідування заступника начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_25 від 01.04.2016 року про «зміну складу слідчої групи та додаткове включення до неї детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_26 та ОСОБА_27Я.» та як наслідок визнання незаконними всіх процесуальних та слідчих (розшукових) дій, а також процесуальних рішень проведених та прийнятих детективами ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в кримінальному провадженні № 52016000000000003.

- визнання незаконною бездіяльність слідчого Цивінського О.І. у кримінальному провадженні № 52016000000000003, детективів, що включені в цю слідчу групу, старшого прокурора групи ОСОБА_28, прокурорів такої групи, які грубо порушили право на захист підозрюваного ОСОБА_13 в частині позбавлення його можливості надати пояснення чи показання з приводу підозри, письмове повідомлення про яку йому було вручене 22.09.2016 року.

- визнання незаконними дій слідчого слідчої групи, що 24.02.2016 року проводив допит свідка ОСОБА_15, який через два дні набув статус підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та визнання незаконними дій слідчого, який 23.09.2016 року провів допит свідка ОСОБА_15 без повідомлення сторони захисту про дату, час та місце проведення такої процесуальної дії, а також укрив своє прізвище, імя, по батькові в протоколі допиту.

- визнання незаконними дій старшого слідчого групи у кримінальному провадженні № 52016000000000003 ОСОБА_29, які виразились в порушенні вимог ч. 3 ст. 295 КПК України i полягали: у не врученні підозрюваним та їx захисникам копії клопотання від 18.04.2016 про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців, не отриманні заперечень на це клопотання, направлення такого

клопотання керівнику органу прокуратури, неуповноваженому його розглядати, через 1 день після його складання; незаконному внесенні керівнику органу прокуратури клопотань від 14.06.2016 та 11.07.2016 про продовження строку досудового розслідування

відповідно до п'яти та семи місяців, оскільки згідно ч. 3 ст. 296 КПК

України такі клопотання вносить виключно прокурор. Визнання незаконними дій заступника Генерального прокурора України керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22, який поєднуючи у собі два несумісних процесуальних статуси, безпідставно розглянув: 19.04.2016 року клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців без дотримання пятиденного строку, визначеного ч. 3 ст. 295 КПК України, для подачі заперечень сторони захисту; 20.06.2016 року та 16.07.2016 клопотання неуповноваженої особи слідчого про продовження строку досудового розслідування відповідно до пяти та семи місяців. Визнання незаконним та скасування постанов заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 від 19.04.2016 року про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців, від 20.06.2016 року про продовження строку досудового розслідування до пяти місяців, від 16.07.2017 року про продовження строку досудового розслідування до семи місяців.

- визнання незаконною бездіяльність старшого прокурора групи

прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000003 ОСОБА_28

В.В., прокурорів такої групи, старшого слідчої групи ОСОБА_17,

детективів, що включенні в цю слідчу групу, які у передбаченому ст. 295

КПК України порядку не звернулись до керівника органу прокуратури з

клопотанням про продовження строку досудового розслідування у цьому

провадженні понад вісім місяців, оскільки завершити розслідування у межах

продовжений процесуальних строків (до 25.10.2016) було неможливо. Визнання незаконними дії старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000003 ОСОБА_28, прокурорів такої групи, старшого слідчої групи ОСОБА_17, детективів, що включенні в цю слідчу групу, які після завершення строку досудового розслідування у цьому провадженні, тобто після 25.10.2016 продовжили виконання процесуальних дій, у тому числі склали обвинувальний акт.

Обвинуваченим ОСОБА_13 подано скаргу щодо визнання неправомірними дій заступника Генерального прокурора України керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 щодо продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 4 місяців, тобто до 24.06.2016 року та скасування даної постанови.

Скарги обвинуваченого ОСОБА_9 про визнання незаконною бездіяльності детективів НАБ України та прокурорів САП ГП України щодо ненаданні можливості надати пояснення з приводу підозри після повідомлення його про зміну раніше повідомленої підозри 22.09.2016 року.

Обвинуваченим ОСОБА_9 подано скаргу на незаконне рішення старшого дектива Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_17 та скасування його постанови від 14.03.2016 року про отримання зразків голосу для експертизи, оскільки дана постанова виготовлена не на бланку установи, де працює детектив а на бланку Головного управління МВС України в Льівівській області.

Обвинуваченим ОСОБА_12 подано скаргу про визнання неправомірними дій заступника Генерального прокурора України керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 щодо продовження 21.09.2016 року на один місяць до 25.10.2016 року строку досудового розслідування та скасування даної постанови, з огляду на те, що копія клопотання про продовження строку вручена була йому лише 20.09.2016 року, а також про визнання неправомірними дій цієї посадової особи щодо продовження досудового розслідування до 25.11.2106 року, у звязку з тим, що у клопотанні про продовження строку розслідування не було зазначено прізвище ОСОБА_12 як підозрюваного в даному провадженні.

Адвокатом ОСОБА_8 подано скаргу в інтресах обвинуваченого ОСОБА_12 про визнання незаконною бездіяльність старшого слідчого групи у даному кримінальному провадженні ОСОБА_17 в частині позбавлення можливості надати пояснення чи показання з приводу підозри, письмове повідомлення про вручення вручено йому 22.09.2016 року.

Обвинуваченим ОСОБА_10 подано аналогічну скаргу щодо визнання незаконною бездіяльності прокурорів та слідчих у даному кримінальному провадженні, що виразилось в грубому порушенні права на захист в частині позбавлення можливості надати пояснення з приводу підозри врученої 22.09.2016 року.

Крім цього адвокатом ОСОБА_3 подано в порядку ч. 3 ст. 303 КПК України, наступні заперечення:

- визнання незаконною ухвалу слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва Макухи А.А. від 12.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_9

- визнання незаконними ухвал слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва Макухи А.А.: від 12.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у робочому кабінеті адвоката ОСОБА_10, що знаходиться за адресою: вул. за Рудки, 33, каб. № 105, м. Тернопіль; від 13.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку в житлі ОСОБА_10, що за адресою: АДРЕСА_1.

Обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_30 подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави в сумі 507500 грн., оскільки кошти внесено ОСОБА_30, ОСОБА_11 за час дії запобіжного заходу умов передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України порушено не було.

Обвинуваченим ОСОБА_10 подано клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави встаноелної ухвалою слідчого судді Соломянського районного суду міста Києва від 27.02.2016 року, оскільки сімя кучера О.Б. опинилась в скрутному матеріальному становищі.

Подані скарги та заперечення стосовно дії і рішень посадових осіб органів досудового розслідування як раз підтверджують, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, щодо не дотримання вимог ст. 291 КПК України відносно обвинувального акту на переконання суду, оскільки фактичні обставини правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, не містить чітко сформульованого обвинувачення, порушує один з основних конституційних принципівправа обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд. Тобто, обвинувачені позбавлені права знати, в яких конкретно діях їх обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні, роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, а скарга сторони захисту залишенню без розгляду.

Оскільки обвинувальний акт повертається прокурору, то необхідність перевірки правильності інших оскаржених стороною захисту процесуальних рішень та дій, прийнятих (вчинених) стороною обвинувачення під час досудового розслідування, а також щодо зміни раніше обраних запобіжних заходів, немає. Більше того, на думку суду, правову оцінку оскарженим діям та рішенням слід давати не шляхом визнання їх незаконними, а в аспекті визнання допустимими чи недопустимими зібраних на підставі цих дій та рішень доказів. З огляду на положення ч. 6 ст. 9, ст. 7 КПК України, суд вважає за необхідне вимоги скарг, клопотань та заперечень залишити без розгляду.

Керуючись ст. 314 КПК України,

ухвалив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 461/7340/16-к відносно ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України повернути прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Скарги і заперечення сторони захисту, обвинувачених на неправомірні дії, рішення та бездіяльність сторони обвинувачення, вчинені під час проведення досудового розслідування, залишити без розгляду, а клопотання щодо зміни запобіжного заходу та повернення застави, без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий О.Л.Трембач

суддя А.Л.Місінкевич

суддя О.О.Піндрак