Ухвала суду № 66735822, 23.05.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4331/14-цГоловуючий у 1-й інстанції РОмазан В.В. Провадження № 22-ц/789/583/17 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника АТ "Ощадбанк" Кушніра С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою начальника філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" Соляра Я.В. на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2017 року по справі за заявою Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" про роз'яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року позов публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії №6 від 10.04.2006 року в розмірі 24000,00 євро, що еквівалентно 412 113 (чотириста дванадцять тисяч сто тринадцять) грн. 60 коп., а також 3 312 грн. 00 коп. судового збору та в користь держави 342 грн.

У вересні 2016 року представник публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся в суд із заявою про роз'яснення зазначеного судового рішення посилаючись на те, що в процесі виконання судового рішення не зрозуміло, яка сума заборгованості підлягає до стягнення, оскільки в резолютивній частині рішення суду заборгованість за кредитним договором вказана у євро із зазначенням еквіваленту в національній валюті (гривні), що припускає декілька варіантів тлумачення виконання зобов'язання за кредитним договором, як в українській гривні, так і у євро.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2017 року у задоволенні заяви представника публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» про роз'яснення рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором відновлюваної кредитної лінії №6, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, начальник філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" Соляр Я.В. звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на її необґрунтованість і незаконність, а тому просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задоволити дану апеляційну скаргу. Вказує, що твердження та висновки суду у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суперечать чинному законодавству та спростовуються наведеними у заяві обґрунтуваннями з посиланнями на норми діючого законодавства.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник АТ "Ощадбанк" апеляційну скаргу підтримав.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду є зрозумілим, а його резолютивна частина не припускає кілька варіантів його тлумачення.

З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги ст.221 ЦПК України щодо правових підстав для роз'яснення рішення.

За правилом ч.1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у формі ухвали або рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.221 ЦПК України, у разі, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

За змістом зазначеної норми процесуального права суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Аналізуючи вищевказані норми права, колегія суддів приходить до висновку, що в заяві про роз'яснення рішення має бути зазначено, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру для його виконання.

Зрозумілість рішення полягає в тому, що резолютивна частина рішення не припускає кілька варіантів тлумачення.

У поданій заяві представник Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" просить роз'яснити рішення, посилаючись на те, що в процесі виконання судового рішення не зрозуміло, яка сума заборгованості підлягає до стягнення, оскільки в резолютивній частині рішення суду заборгованість за кредитним договором вказана у євро із зазначенням еквіваленту в національній валюті (гривні), що припускає декілька варіантів тлумачення виконання зобов'язання за кредитним договором, як в українській гривні, так і у євро.

З огляду на те, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена чітко, однозначно та не допускає різних варіантів тлумачення й роз'яснення рішення, не має на меті тлумачення законодавства, то колегія суддів вважає, що передбачені процесуальним законом підстави для роз'яснення судового рішення відсутні, а тому заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30 травня 2007 р. № 200; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923), Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу, що і зробив суд першої інстанції постановляючи рішення 22 травня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року викладено в ясній та зрозумілій формі, в ньому чітко і конкретно зазначені висновки суду по суті заявлених позовних вимог (як просив позивач у позовній заяві), а тому підстав для його роз'яснення немає.

Не заслуговують на увагу доводи представника ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо визначення єдиної валюти виконання судового рішення та єдиної суми, зокрема в євро, оскільки як вище зазначалося, що грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України гривні. Це правило передбачено положенням статтею 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також статтею 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою встановлено, що гривня, як грошова одиниця України (національна валюта), є єдиним законним платіжним засобом в Україні та ст.533 ЦК України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви представника Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" є вірним, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 317, 324, 325 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу начальника філії - Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" Соляра Я.В. відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун