Ухвала суду № 66733470, 25.05.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/289/2017(м)

263/15500/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І. Категорія 48 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Принцевської В.П.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Центральний районний в м.Маріуполі відділ реєстрації актів цивільного стану, Орган опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, про виключення актового запису про батьківство,

В С Т А Н О В И Л А:

14.07.2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. В позові вказала, що з 24.09.2010 року по 16.02.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Після розірвання шлюбу вони фактично продовжували проживати спільно до 13.05.2012 року, внаслідок чого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4, про що 28 грудня 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис за №1592. Добровільно ОСОБА_3 не надає матеріальну допомогу на утримання сина, тому вона звернулась за захистом порушених прав до суду, просила: стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини.

06.12.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: Центральний районний в м.Маріуполі відділ реєстрації актів цивільного стану, про виключення актового запису про батьківство.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 24.09.2010 року він з ОСОБА_1 уклали шлюб, прожили разом 4 місяці, за рішенням суду від 16.12.2011 року шлюб розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_4. В свідоцтві про народження батьком дитини вказаний він, але він не є біологічним батьком дитини, оскільки шлюб розірвано за рік до народження дитини, крім того, заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства він не подавав. Просив суд виключити відомості про себе, як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису про народження дитини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 31.01.2017 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 відмовлено. В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису про її народження №1592, складеного 28 грудня 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, на його невідповідність нормам процесуального права, просив рішення суду від 22.03.2017 року скасувати або змінити та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити, а в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про ОСОБА_3, як батька дитини ОСОБА_4, з актового запису про народження відмовити з інших підстав.

Зокрема, в скарзі зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні ОСОБА_1 про проведення генетичної судової експертизи відносно батьківства ОСОБА_3, чим порушив її права, і що в свою чергу, призвело до неправильного висновку по суті позовних вимог ОСОБА_1. Наголошує на тому, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не виконано вимоги ст. 194 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності ОСОБА_3 та представника Центрального районного в м.Маріуполі відділу реєстрації актів цивільного стану, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, які надали заяви про розгляд справи без їхньої участі. Колегія суддів також розглянула справу у відсутності представника третьої особи Органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, який до суду не явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 і у задоволенні вимог ОСОБА_3 про виключення запису про нього, як про батька дитини, суд виходив з того, що позивачем, у порушення приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду належних і допустимих доказів походження дитини від відповідача. Суд врахував, що ОСОБА_4 народжений позивачем через рік після розірвання шлюбу сторонами, а актовий запис про народження та запис про батька дитини була здійснено зі слів ОСОБА_1, при цьому заяви відповідача про визнання батьківства до органу реєстрації народження дитини надано не було. Отже, у ОСОБА_3 також не було підстав для звернення до суду з таким позовом, оскільки він не зазначений батьком дитини в актовому запису про народження.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитись, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, з 24.09.2010 року по 16 грудня 2011 року сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишила прізвище чоловіка - «ОСОБА_1». (т.1, а.с.9,10, 55)

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4, видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, на підставі складеного 28.12.2012 року актового запису №1592, матір'ю дитини вказана ОСОБА_1 ( т.1, а.с.7 ).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, зареєстровано 13.05.2016 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, про що складено відповідний актовий запис №82. Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на «ОСОБА_1». (т.1, а.с.8)

З повідомлення Центрального районного у м.Маріуполі відділу реєстрації актів цивільного стану, копії актового запису про народження, вбачається, що реєстрація народження дитини ОСОБА_4, була проведена на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто відомості про батька внесені зі слів матері ОСОБА_1. Копія актового запису про народження №1592 від 28.12.2012 року видана Центральним районним у м.Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ньому відомості про дату народження батька та місце його мешкання відсутні, підставою запису відомостей про батька є заява матері №201/08-29 від 28.12.2012 року. Відомості внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 28.12.2012 року за номером 00091353874. Виданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян на отримання допомоги у зв'язку з народженням дитини, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян в управління праці та соціального захисту населення. За бажанням матері ім'я дитині записано - ОСОБА_4. (т.2, а.с.20, 97-98)

Відповідно до положень ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду ( ч.1 ст.128 СК України ).

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У відповідності до положень п.п. в) п. 12, п. 15-16 глави І розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5, одночасно із заявою про державну реєстрацію народження подається та в актовому записі про народження зазначається документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька дитини, заява матері). Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, можуть подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства до народження дитини.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 на час народження ОСОБА_4, спільна заява сторін або заява ОСОБА_3 до органу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення його батьком дитини не подавались, рішення суду про встановлення батьківства відповідача не ухвалювалося.

Згідно з вимогами ст.136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до вимог ст. 122, 124, 126, 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів у їх сукупності.

Разом з тим, статтею 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення аліментів, не надавши суду належних та допустимих доказів батьківства відповідача, якими є актовий запис про реєстрацію народження дитини. З вимогами про встановлення батьківства ОСОБА_3 щодо її дитини ОСОБА_1 до суду не зверталася. Відомості про батька в актовий запис про народження дитини внесені зі слів матері, на підставі ст. 135 ч.1 СК України.

Враховуючи зазначене вище, суд першої прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про виключення актового запису про батьківство не підлягають задоволенню, оскільки в актовому записі про народження дитини, відомості про батька дитини були проведені на підставі ч.1 ст.135 СК України, зі слів матері ОСОБА_1, тобто, права ОСОБА_3 не порушені. Отже, відсутні й правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, батьком якої він не являється.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення судом норм процесуального права у зв'язку з відмовою в проведенні судової генетичної експертизи для встановлення батьківства ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі, оскільки суперечать вимогам ст. 59 ЦПК України, і судом правильно відмовлено у задоволенні такого клопотання в межах розгляду вимог про стягнення аліментів. Також неможливо призначення такої експертизи при розгляді вимог ОСОБА_3 про виключення його з відомостей про батька дитини, оскільки зі справи вбачається, що його права порушені не були.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в рішенні повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :

Є.Є. Мальцева

І.П. Мироненко

В.П. Принцевська